Вальдшнеп

Страница 2 из 2

Вишня Остап

Навеснi на його мiсцi молодий буде лист, зелений, вiн з вiтром розмовлятиме, хапатиме жилками своїми сонячний промiнь, пiд дощем купатиметься й росою умиватиметься.

Щоб потiм умерти...

Старе одживаі, нове — народжуіться.

— Хор! хор! хор! — чуіте ви вальдшнеповi "позивнi".

— Б-б-бах!

-— Ну що? — кричить вам з другого кiнця балки приятель. — Пудель?

— Пудель! — одповiдаіте ви.

— Я так i знав! — iронiзуі приятель.

А ви собi думаіте:

— Слава богу, що пудель! Хай собi пташечка живе!

З собакою так само дуже iнтересно полювати вальдшнепа.

З хорошим, певна рiч, собакою.

Стойка... Пiль!.. Бббах!.. i т. д., i т. iн.

А менi здаіться, що не так навiть iнтересно полювати вальдшнепа з собакою, як про те розповiдати.

— Ральф мiй... Не встиг я вилiзти з трамвая в Святошинi, дивлюсь — вiн уже потяг. Я за ним. Тягне, тягне, тягне... Я за ним... Уже й Iрпiнь проминули, а вiн тягне... Бачу, вже ось-ось Коростень, а вiн тягне...

— Слухай, — перебиваі один iз гостей, — давай вип'імо та закусимо, потiм уже хай вiн далi тягне...

1945