Усмішки театральні

Страница 11 из 11

Вишня Остап

А ще й люблю мою "Кітку" за її серденько, За її голос мелодійний і душу чистеньку.

Дуже хороший і талановитий вірш… Тільки замалий. Я не поет, на жаль, але, на мій погляд, ще можна було б його продовжити, бо рими самі напрошуються: "красненькі", "чорненькі", "тоненькі", "дурненькі"…

А найбільше у цім вірші мені подобається те, що автор його "лектор профтехнікуму".

ВЕСЕЛА БРАТІЯ

Просять — пропишіть… Прописую.

"На Великдень 27–28 квітня ц. р. коїлось у нас ось що: як розговлялись ото після заутрені, то дяк нашої Прорубської церкви (Білопільського району на Сумщині), розговляючись, перебравсь самогону і всю обідню моргав, всміхаючись на дівчат з вівтаря, за що вони, виходячи з церкви, одпльовувались, бо він рудий та гидкий.

Сп'яну пообкаджував не ті ікони, що треба, і піп після нього кадив ладаном наново. Один бас, півчий, заснув п'яний на криласі, а дід п'яний на другому. Усі порозходились, а півчого стягли з криласа, щоб, було, не обблював. Долі вже він і виспавсь уволю. Бабка Квашівна поминала родичів на кладовищі, а звідти її виносили п'яною на руках. Це було на перший день. Другий день почавсь з попівсьої "благочестивої" проповіді. Дякон з пономарем ходили по селу з хати в хату і співали "Христос воскрес", потім того дякон напивсь п'яний удризг і почав співати не "Христос воскрес", а пісню "Ой гиля, гусоньки, на став".

Що ж, товариші?! Нічим допомогти не можемо. Якби в нас був дяк чорнявий — послали б вам замість рудого.

А щодо "дякона", що замість "Воскрес", про "Гусей" заспівав, — хороший, значить, диякон, веселий… Ви його на благочинного…

Носіть і далі їм книші, яйця, гроші…

Хороші люди… Божі люди…