Усмішки літературні

Страница 7 из 8

Вишня Остап

— Он з пирогами!

— Слухайте, дайте п'ять з яблуками, три з маком, два з сливами і чотири з м'ясом… Якось, знаєш, сам не свій… Перевтома, мабуть… А головне, на їсти ніяк не навернеш… Чай уже був?

— То в тебе, мабуть, рак!

— Ні, без жартів] Щось таке є… А що — чорт його знає… Газети! Давайте газети!

— Сідайте, сідайте! Сьогодні про Болдуїна.

— Та в Німеччині щось Зектом…

— Сідайте, сідайте!

— Сідаю!

IV

— Аааа! Остап! Ну як? Написали?

— Написав!

— Читайте!

— Здрастуйте, тов. Остапе!

— Здрастуйте!

— Для нас написали?

— Ні!

— Ну от! А ви ж обіцяли!

— Та не міг я!

— Що значить не міг?!

— Та не можу ж я всім!

— Свинство.

— Тов. Вишня! Написали?

— Ні!

— Як же це так?! Ми ж завтра випускаємо!

— Не встиг!

— Свинство!

Дзззз!

— Алло!

— Остапа!

— Я!

— Написали?!

— Ні!

— Свинство! Чорт його знає, задається!

— Для "Вечорки" єсть?

— Зараз сяду!

— Сідайте, сідайте! Вже дванадцята!

— Та боже ж ти мій!

— Сідайте, сідайте! Чого запізнюєтесь? Свинство]

— Слухайте, товаришу, я вже з ума зійшов! Треба до лікаря.

— А написали?

— Та ні…

— Ну сідайте, напишіть, а тоді можна й сходить!.. Свинство!

V

— Дааа! От, братця, вчора… Арія "Рахиль, ты мне дана" ну ні к чорту! Ну нікуди! Оркестр, правда, нічого… В деяких місцях навіть зовсім добре, але Елеазар… Взагалі на оперу слід звернути увагу… Я ж кажу…

— А декрети ви вже здали?

— Декрети? Я ж кажу, що в неї не" зовсім чисте піаніссімо… Є якась ніби детонація…

— А як з хронікою?

— З хронікою? Знаєте, верхнє "сі" в неї часом дуже добре звучить, але часом…

— Взагалі зверніть увагу, щоб декрети не залежувались…

— Так… Готують "Гальку". Я не знаю, хто ж у них Йонтека співатиме?..

— Місця для з'їзду багато?

— "Галька" в них ссть, але з Йонтеком слабо…

— "Гальку" потім! Потім "Гальку"… Що від робкорів?

— Є!

— Валіть, валіть.

— Даю!

VI

— Аааа! Саша! Наше вам!

— Доброго здоровля?

— Кого сьогодні споганив?

— Та, думаю, редактора. Думав красивим намалювати: не виходить… А оце Поліщуків "Динамічний льот" ізобразив… Битиме, мабуть? Дайте цигарку!

— Нате!

— Ну як?!

— Здорово!

— Та заважають працювати… От у Берліні — там праця! Там як сядеш: тихо скрізь, усе в тебе під руками, а тут паперу путящого не знайдеш… Позичте сертифіката!

VII

— Репортьори поприходили?

— А хіба сьогодні платять?..

— Та ні, матеріалу нема! Що за чорт? Де там вони подівались?

— Здрасте!

— Аааа! Ну що в ВУЦВКу?

— Скажіть, сьогодні платитимуть?

— Який матеріал із ВУЦВКу с?

— Чому ви не хочете за ненадруковані замітки платити?

— Приїхав уже т. Буценко?

— Одиниця в "Комуністі" значно Дорожча, ніж у нас…

— А що сьогодні в президії?

— Я гадаю, що треба фікс зменшити. Це ж неможливо…

— Ну, ну! Про це потім! Давайте!

— Єсть!

— Біжіть в Наркомвнусправ! Як із з'їздами?

— Інтерв'ю!

— Та…

— Давайте, давайте!

— Здрасте… Очень интересньш материал из Наркомзема… Очень интересньш… На Сумской опытной станции поймано четыре беременньїх суслика… Очень интересньш…

— Як з Раднаркомом?

— Єсть!

— УЕР?

— Єсть!

— Давайте! На з'їзд кооперації!

— іду…

VIII

— То даруйте ж мені, товариш!.. Тото ж, прецінь, неможливо… То повинна ж бути якась субординація… То в мене апарат мусить бути машиною! Я не можу так…

Мені кожний мусить знати, що він робить… Я потребую сатисфакції… Це ж річ абсолютно неможлива є, щоб експедиція не знала, куди йде газета… Тото ж елементарна річ є. Це ж видавництво, це ж велика справа… Отже, евентуально я мушу знати, що робить кожний гвинтик! А то ж, бійтеся бога, що вийде… Я людина за це відвічальна, і я того від усіх вимагаю! Так чи ні?

— Так!

— То даруйте ж мені…

— Як з тиражем?..

— Десять тисяч! Посилаю на Правобережжя! На Катеринослав посилаю!

— Жарте, жарте!

— Жаримо!..

IX

— А, Борис Іванович! Ну, скільки ще шпальт треба?

— Я мєрал, і я точно скажу… Чотирнадцять столбцов з запасом! Ще надо десять столбцов. Чотири на оголошення…

— А може, менше?

— Я никогда не ошибаюсь! Сказав десять — і в точку! От і вчерась сказав: надо дванадцять столбцов…

— Так дванадцять у запасі й залишилось!

— Хіба?!

— Ну да!

— Ну, знасте, сто ошибка! Хіба тепер робота? От раньше була робота… Я шести лєт уже старшим наборщиком был… Бувало, йдеш на службу, а мама говорить: "Боря, говорить, ти маленький іще, может, ти б у цурки погравсь?" А я говорю: "Мамо, говорю, старші наборщики в цурки не граються, говорю. Вони должни работать, говорю". От як раньше работалі…

X

— Іване Григоровичу! Як там з матеріалом?

— Та коза заболєла! І до козла водил, і до ветеринара водил… Не помагаєт…

— А що таке?

— Нервная какаято стала… Я до нейо: "Катька! Катька!" А она до мінє: "Ммме!" Парочку она мнє привела… Козлика й козочку… Бєлінькії такії… Маленькії… Забавник..

— Скільки там шпальт?

— Та нічево. На "корпус" дайте…

— Давай на "корпус"! Що там на "корпус"?

XI

— Завтра є "Гарт"?

— Коли "Плуг"?

— Де завтра вечірка? На паровозобудівельному?!

— Продивіться оцей вірш!

— Оце читали?!

— Тут от стаття!

— Товариші! Двадцять п'ять чоловіка! Та хоч на голову не лізьте!

— А оце читали?

— Та я ще вчора приніс!

— Та що вам редакторський кабінет — клуб, чи що?! Ану в ту хату! Кшш!!! Нема мене! Дихнуть не дадуть… Ей! Кажіть там: нема мене!

XII

"Камню место"![38]

Окремі "сонячні зайчики" редакційного життя… Усмішечки…

А так, як озирнешся на мало не три роки своєї праці в "Вістях", — чого тільки не було?!

Було радісно, було журно… Всього було.

А найбільше було праці… Справжньої праці… Цього від нас ніхто не відбере, і ніхто нам у цім не заперечить… Праця — це наше. Це те, що ми мали дати і давали, не жалкуючи…

Маєте "Вісті". Тисячу їх маєте!

Матимете — віримо! — і дві, і десять, і двадцять!

ПРО "ВСЕСВІТ"

"Всесвіт" на Вкраїні… Такого ще не було…

Тільки на восьмім році Жовтневої революції Українська Радянська Соціалістична Республіка змогла накінець за допомогою редакції "Вістей" обхопити "Всесвіт"…

"Всесвіт" — це значить — цілий світ… Усенький. З усім його, як той дядько казав, гамузом…

Правда, смілива штука?

Дуже вона широка, і дуже вона безмежна, і дуже вона кругла…

Це не те, що якихось там дев'ять губерній… Це — все. І те, що зверху, і те, що всередині… І те, що з усіх боків.