Усмішки літературні

Страница 5 из 8

Вишня Остап

І скаже президія:

— Молодці! 1 скаже ЦБ:

— А ви думали?! Ого! І Наркомос, і відділ мистецтв, як прочули, що ми без помешкання, — боже мій, що було в Харкові!? Бігають, шукають! З'їзд агітпропів нас визнав, і РобітничоСелянська Інспекція, і ЦК… Всі визнали. Ну, ви ж розумієте, що було тоді в нас! Театральний "Гарт" у Еллана на столі масове дійство провадить… Літстудія в кишені у Йогансена… Ательє у Сашка в капелюсі… Для хореографічної "студії" одвели місце на підносі з Настиного самовара… Робота просто кипіла…

Хвильовий ходить та тільки в руки хукає:

— Ех і подобається ж мені, накажи мене бог!

— Подобається? Що пишете, т. Миколо?

— Та так, знаєте… Сидів і як прицілився, так, даю вам слово честі (цілий ключ крижнів летів), на чотириста п'ятдесят кроків однією дробинкою як бахнув! — так задньому як смальнув під хвіст, і до того правильно взяв на мушку, що пройшла та дробина із хвоста останнього крижня до рота першого в ключі… Так цілісінький ключ і обемберився… Та ото ще не знаю; хто мій новий роман видрукує… 24 аркушики.

…Тичина радий! Приходить хвалиться…

— Лежав, — розказує,— думав, на який розмір "Вітер на Україну" написати… Повернувсь на ліжкові, а ліжко тільки — рип! Рип! — рип! На три чверті! Це знак, думаю! На чверті й пишу… Кволеньке в мене ліжко. Але то нічого — скоро й це одберуть!

…Еллан тільки суворий!

Ш

— Язви його, — каже, — душу! Дайте ж мені хоч кінчиком зачепитися, щоб передову написать… Та вийміть ногу з чорнильниці… Чия то нога? Поставте на прибор, а то пером уколю!

І скаже президія:

— А ще що маєте? І скаже ЦБ:

— В газетах працюємо, в Держвидаві працюємо, в "Червонім Шляху" працюємо. Студію маємо, для робітників інсценізації ставимо, на вечірках читаємо, книжки видаємо… Філії маємо…

І скаже президія:

— Ага… Ну, гаразд. "Альманах" видали?

— Видали.

— Скільки чисел?

— Для другого вже матеріали збираємо! Уже зібрані! їйбогу, вже!

— Ага… Ну, гаразд! А де Сосюра?

— Він, перед тим, як у царство комунізму ввійти, всі свої вірші видекламовує. Чотири роки декламує безперестану… Через два місяці кінчить… І прийде…

— Ага… Ну, гаразд. Ідіть! Присуд оголосимо! І засурмлять сурми голосно:

— Трутутутутууу! І замовкнуть…

І промовить президія:

— Хто далі?!

І вийде перед президію ЦК

"ПЛУГУ"

І скаже президія:

— ІІу?! Чого наорали? І скаже ЦК "Плугу":

— Наорали, наорали…

— Говори хтонебудь один. Хай голова говорить! І заговорить голова:

— Орали! Цілий сьомий рік орали! Нових лемешів понаховували: дитячий леміш є, драматичний леміш є, літературний леміш є, жіночий леміш є…

— І жіночий є?

— Є!

— Не гнеться?

— Ні! Оре! Скиби тільки великі й рипить, як іде.

— Ну, далі…

— Вечірки тепер уже сотнями. У "Червонім Шляху" працюємо, в Держвидаві працюємо, в газетах працюємо, в театрах працюємо, в сельбудах працюємо, в хатахчитальнях працюємо…

І скаже президія:

— Добре, хлопці! Тільки ж ви не лише працюйте, а давайте змогу й "Селянській правді" вечорами працювать…

І скаже голова:

— Угу! Та ми помешкання маємо. Після того, як нашу діяльність було ухвалено, — дитяча студія сидить увечері на столі в секретаря "Селянської правди" на правім ріжку, літературна — на лівім, а жіноча в попільниці. То нічого, що іноді секретар цигарку об голову жіночої секції гасить… Головне — робота.

— Як з "Альманахом"?

— Виходить під гаслом: "Присилайте матеріали"!

— Присилають?

— Присилають…

— Ага… Ну, гаразд! А чого ото так була Україна завіршувала сьомого року? Хто винен?

— Хто й зна… Пишуть…

— Пишуть, кажете? Бить не пробували?

— Ні!

— Ага… Ну, гаразд! Ідіть! Присуд оголосимо! В сурми:

— Трутутутуту! І замовкнуть.

II

І промовить президія:

— Хто далі?!

І вийде перед президією ЦБ

АСКК

І запитає президія:

— Хто ви за їдні?

— АСКК!

— Це не те, що ЦКК?

— В сто раз більше!

— Ага… Ну, гаразд! Що робили сьомого року?

— Переїздили! Із Києва в Одесу, з Одеси до Харкова.

— "Благополушно"?

— Загубили в Києві пів ЦБ!..

— Знайшли?..

— Знайшлись! Тільки як падали, ідеологію надбили. Тепер на тім місці якісь надбудови ростуть. Ніби струп… Лікували — не бере… Довелось забракувати…

— Далі…

— Далі було раніш…

— Ага… Ну, гаразд… Ідіть! Присуд оголосимо… А сурма тільки:

— Ту…

— Годі! Ша! Вона й замовкла…

І скаже президія:

— Хто далі?

І вийде перед президію ЦР

ВСЕУКРПРОЛЕТКУЛЬТУ

І скаже президія:

— Ну?!

— їйбогу, не винуваті!

— Ну?!

— Майстерня слова… Майстерня дійства…

— Знаряддя до праці?

— Радгосп, гусениця, озима совка, хлібний жук, ховрашки, коровка, кося і кілька прогорілих крамницькнигарень…

— Що інспекція ухвалила?

— їйбогу, не винуваті. Та то ще й не остаточне!..

— Не похвалила?

— їйбогу, не винуваті. Ми маємо клуб, маємо будинок, маємо радгосп, маємо книгарні… Ми ж усе маємо…

— Ага… Ну, гаразд… Ідіть. Присуд оголосимо!

— Дядю! Ми вже інститут журналістики!

— Писали колинебудь у журналах?

— Писали! І Федорченко в нас писала, Луначарський у нас писав…

— Ага… Ну, гаразд. Ідіть…

А голова комуни правобережної дивиться, дивиться, дивиться та тоді:

Ви жертвою впали В нерівній борні…

А товариш голови шапку зразу скидать.

— Надінь, — каже голова, — то я спросоння!.. А сурмач питає:

— Може, хоч потихеньку засурмить?

— Не треба! Голосника спортиш! І промовить президія:

— Хто ще там?

— "Авангард"!

— Чого "авангард"?

— "Авангард"… Ми цілий рік надії подавали…

— Подали?

— Подавали…

— Ну, гаразд… Подавайте й далі… Хто ще?.. Нема. Перерва. Йдемо на нараду…

— Дозвольте!.. Я ще!

— А ти хто такий?

— Фейлетони писав…

— Двадцять п'ять!

— Ой! Бийте ж хоч по невідповідальній ставці!

— Там знають, як бить!

Присуд оголосимо потім.

"ВІСТІ"

"ВІСТІ" 1921 РОКУ (Тіні предків незабутих)

І

— Тов. Кукуй, принесіть із друкарні запас!

— Во-первых — раз: это же ваше личное дело. Во-вторых — два: если вы будете поручать мне свои личные дела, я буду жаловаться в третій Конгресе Коммунистического Интернационала и в четвертий Сьезд совнархозов тоже.

— Ну, сидіть. Бог з вами.

— А если я хочу стоять?

— Ну, стійте.

— А если я хочу сидеть?

— Ну, йдіть к чортам!

— Хорошо.

Це "Вісті" — почали ранкову працю.

II

— Ну, що це за "Роста"? Дає телеграму, що в Севастополі зацвіла яблуня, а в Криму гарбуз зійшов. Зрештою ж, скажіть: чи Крим у Севастополі, чи Севастополь у Криму?