— Що будуєте?
— Пожежне депо! За 1953 рік ми вже "освоїли" аж п'ятнадцять процентів асигнованих на будівництво сум!
— А скільки часу ви те депо будуватимете?
— Ми не маємо права поспішати!
— Чому?
— Не можна нам поперед батька в пекло!
— Якого батька?
— А Житомира! Житомир — область, у нього теж пождепо розвалилось, а він "освоїв" щось двадцять дві тисячі карбованців! Коли ми вискочимо вперед, він розгнівається.
— А як загориться?
— Так не горить!
— А спалахне?
— Та не спалахує ж!
ІІ
Між деякими областями проводиться своєрідне "змагання" — хто найгірше дбає про протипожежні засоби.
Кошти, що їх держава асигновує на придбання протипожежного майна, на будівництво водоймищ, пожежних сараїв, депо, вишок і т. д., лежать собі, і нікого ті кошти не турбують.
Хвастається Одеська область:
— Я тільки п'ять процентів зачепила з асигнованих коштів на протипожежні засоби!
Волинська область:
— І я тільки п'ять!
Київщина підсміюється:
— А я тільки один процент!
— А як пожежа?
— Де?
І т. д. і т. ін.
ІІІ
— Товаришу! Товаришу!
— Що таке?
— Підвезіть!
— Куди?
— На пожар!
— А ви хто?
— Пожежник!
— А де ваші машини?
— Акумуляторів нема!
— А коні?
— Фуражу не виділяють!
— А чим пожежу гаситимете?
— Губами!
Отакі картинки спостерігаємо там, де районне керівництво "дуже дбає" про протипожежні засоби.
Одна мудра людина справедливо говорила:
— Краще придбати помпу до пожежі, ніж після пожежі!
ТОВАРИШІ-ДРУЗІ
В одному районі по різних колгоспах та головували собі три товариші-друзі. Один товариш на прізвище був Обіцяйло, другий товариш на прізвище був Заливайло, а третій товариш на прізвище був Окозамилювайло.
Головують вони собі, та й головують, та й догодовувалися вони аж до того часу, коли кінчився старий, 1953 рік і надходив новий, 1954 рік. Минулий, 1953 рік товариші-друзі і розпочали, і закінчили так, щоб на досягнутому не зупинятися. Ну, значить, на досягнутому вони не зупинялися та й надоїли від кожної фуражної корови літрів по 293 молока на рік, від свиноматки одержали по 0,43 (нуль цілих, сорок три сотих) ділових поросят, на кожну курку несучку позичили кожний по півдесятка яєць, щоб насмажити яєчні на зустріч Нового року.
Вівці в них на зиму кудись усі "покотилися", так що вони хотіли були настригти вовни з чабанів, та чабани сказали:
— Стрижіть із гирлиги.
Стригти вовну з гирлиги товаришідрузі не наважилися, бо гирлига, як її стрижуть, поперше, сильно дуже пручається, подруге — вона кріпко замашна. Плану здачі вовни державі вони не виконали, хотіли були замінити на куделю, кинулися до куделі, а воно всі кужелі на полиці, всі дівчата на вулиці.
Товаришідрузі не дуже засмутилися і на засіданнях правлінь колгоспів ухвалили:
ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ
Слухали
Про те, що всі кужелі на полиці, всі дівчата на вулиці.
Ухвалили
Нехай миші кужіль трублять, нехай хлопці дівчат люблять.
Із кобил у них ожеребився тільки жеребець, привів звіздочолу гніденьку кобилку. Звіздочола кобилка, народившись, запитала:
— Де це я?
— У колгоспі "Диво".
— А за голову хто?
— Товариш Окозамилювайло!
Звіздочола кобилка тихенько загігікала, засовала лівою задньою ніжкою й здохла. Зоотехнік сумно похитав головою та й каже:
— Шкода, що здохла! А була б еліта!
Окозамилювайло махнув рукою:
— А навіщо нам дві Улити? Такого первака, як гонить наша Улита, ніде все 'дно не знайдеш! Не сумуй!
Отак вони жили й працювали, товариші-друзі: Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло!
* * *
Новий, 1954 рік вони вирішили зустріти разом.
Як уже було сказано, на яєчню було на кожну несучку позичено по півдесятка яєць, закололи 1,29 (0,43 х 3) ділових поросят, так що після цієї операції у них вийшло на сто га орної землі по чверть ратиці свинини, наварили холодцю з постанов про зариблення ставків. В Улити капав первак.
"А де ж хрону взяти?" — задумалися. Думалидумали, а потім Обіцяйло та Окозамилювайло і кажуть Заливайлові:
— Запрягайно, друже, жеребця та паняй до Федора Івановича Дубковецького! Як не запозичиш у нього досвіду, то позич хоч хрону!
Так і зробили! Новорічний стіл вийшов на славу!
— Не завадило б запросити на зустріч Нового року і районне керівництво! — вирішили.
Подзвонили до району. Грізний голос із району відповів:
— Побожеволіли? Ніяких особистих знайомств! Тільки за ділові якості вас підтримуємо! Не розумієте, чи що?!
Сиділи за столом Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло в оточенні найближчих своїх помічників. Сиділи, будькалися, плямкали…
"Чим у новому році артільне господарство порадуємо?" — думали.
Та й надумали. Обіцяйло пообіцяв винайти автопопруги для корів, щоб сама корова без сторонньої допомоги брала себе на попруги і взимку не падала.
Заливайло заливав про те, що він уже закінчив досліди з цукровими лопухами, що їх не треба ні сіяти, ні шарувати, ні проривати, вони самі собі ростуть, а ти тільки коси та на цукрозавод вози! Як казав Заливайло, він має вже проекта самохідних лопухів. Самі ростуть, самі й на цукрозавод своєю ходою транспортуються! Тоді тільки стій та батіжком поцьвохкуй!
Окозамилювайло придумав, що все робитиметься без мила, самим туманом. Дешевше і не так видно.
Всі кричали "уррра!", "слава!" та "будьмо!".
* * *
Зустріли Новий рік…
Надходили звітновиборні збори. У районного керівництва запитували:
— Ну, як там ваші знамениті товаришідрузі Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло?
— Нічого! Вони у нас думають! — відповідало районне керівництво.
— А ви що думаєте?
— Та й ми думаємо, що б його для них придумати, як на вороних їх на виборах промчать…
…Колгоспники нетерпляче чекали на звітновиборні збори!
ЧОРТІЙЩО
У Сполучених Штатах Америки коїться чортійщо!
І викликане це "чортійщо" не президентовою заявою про те, що робити надалі з атомною енергією, куди давати на схованку уран та інші речовини, що розщеплюються. До того "чортійщо" не спричинилася й та обставина, що державний секретар Даллес гаркнув на французький уряд, а французький народ узяв і не злякався.
Даллес кричить на Ланьєля та на Бідо:
— Ратифікуйте договір про європейську армію, а то я вам, сукини ви міністри, як поспускаю штани та як дам суверенітету, так ви відразу забудете своє французьке походження… Теж мені французи…