Еллі нічого не розуміла:
— Дядечку Чарлі, по такому шнурку хіба що горобець перебіжить!
— Не поспішай, дівчинко, це лише опора для містка, а сам місток — ось він!
Моряк дістав чарівне полотнище, надув його, і величезна, ніби гумова, подушка лягла на мотузку, створивши надійний настил. Еллі аж застрибала від радості.
Чарлі обережно переповз по мосту, допоміг Еллі й Тотошкові. Відтак повітря з полотнища було випущено, і його сховали в рюкзак. Потім моряк смикнув за мотузки, хитромудрі вузли розв'язались, і Чарлі змотав мотузку.
Товариство рушило далі.
Незабаром вони подолали перевал, місцевість стала трохи привітнішою, схили були вже не такі кам'янисті й круті, і на них навіть почали з'являтися дерева. Тут подорожні переночували.
Наступного ранку вони спустились до підніжжя гір. Перед ними лежала Блакитна країна.
Еллі з першого погляду впізнала прекрасну країну Жуванів. Так, то були її зелені луки, облямовані деревами зі стиглими соковитими плодами, вкриті клубами чудових білих, голубих і фіолетових квітів. З дерев Еллі вітали високими дивними голосами золотисто-лазурові червоногруді папуги. У прозорих потічках плавали сріблясті рибки.
Цей пейзаж надзвичайної краси вже був знайомий Тотошку й Еллі, але моряк Чарлі був від нього у невимовному захваті. Немало країн відвідав він, чимало бачив чудових місць, але такої краси йому ще не доводилося зустрічати.
Як і минулого разу, із-за дерев виринули такі кумедні й милі чоловічки, яких тільки можна собі уявити. Еллі упізнала Жуванів, вбраних у блакитні оксамитові каптани, вузенькі панталони й ботфорти. На головах у Жуванів були гостроверхі капелюхи з кришталевими кульками на маківці й дзвіночками під широкими крисами, що ніжно бриніли.
Жувани приязно усміхнулись Еллі, поставили долі свої капелюхи, щоб дзвіночки не заважали їм розмовляти, і старший з них почав:
— Вітаємо тебе і твого супутника у нашій країні, Феє Будиночка, що карає! Ми раді, що ти знову відвідала нас. Але на чому ти прилетіла цього разу?
— Я перейшла через гори пішки й дуже рада бачити вас знову, мої любі друзі!
Один із Жуванів недовірливо спитав:
— А хіба Феї ходять пішки?
Еллі засміялась:
— Я ж вам ще тоді казала, що я звичайнісінька дівчинка!
Старший Жуван упевнено заперечив:
— Звичайні дівчатка не прилітають на Будиночку, що карає, і не сідають — крак! крак! — на голову злим чаклункам. Звичайні дівчатка не відлітають до невідомого нам Канзасу на чудових срібних черевичках!
— Я бачу, ви добре пам'ятаєте всі мої пригоди, — здивувалась Еллі. — Ну, гаразд, мені вас не переконати, нехай я буду Фея. А оце мій дядечко Чарлі. У нього немає лівої ноги, але він все одно найкращий і наймиліший дядечко на світі!
Жувани, які вже встигли надіти капелюхи, низенько вклонились морякові, і дзвіночки мелодійно забриніли.
Маленькі чоловічки дивились на Чарлі Блека з острахом: супроти них моряк здавався справжнім велетнем, а він же був нормального середнього зросту.
Чарлі тільки тепер зрозумів, — чому цих чоловічків називають Жуванами. Нижні щелепи у них весь час ворушились, ніби щось жували. Ворушилися у них губи і щоки. Втім, Чарлі вже звик до цієї особливості гостинних чоловічків і перестав її помічати.
— Як поживаєте, любі друзі? — запитала Еллі.
— Погано! — відповіли Жувани і гірко заридали. А щоб дзвіночки своїм бриньчанням не заважали їм плакати, вони знову зняли свої капелюхи і поставили їх на землю.
— Ти визволила нас від підступної Гінгеми, але на зміну їй прийшов злий чарівник Урфін Джюс. — сказав старший Жуван. — Він оживив ведмежу шкуру і жахливих дерев'яних солдатів. Урфін Джюс скинув обраного нами правителя Према Кокуса і навіть захопив владу над Смарагдовим містом.
— Але ж він далеко від вас, то чому вам погано? — запитала Еллі.
— Урфін Джюс прислав до нашої країни намісника Кабра Гвіна з десятком дерев'яних солдатів. Кабр Гвін дуже погана людина. У супроводі дуболомів він ходить по наших домівках і забирає все, що йому сподобається.
— Я знаю цього Кабра Гвіна, — сказала Кагги-Карр. — Він із тих зрадників, які стали на службу до Урфіна Джюса.
— Стережіться, ласкава пані Фея, щоб Кабр Гвін не дізнався про ваше прибуття до нас, бо буде вам непереливки. — попередив старший Жуван.
— Ні, заприсягаюся піратами Південних морів, нехай він сам остерігається! — гнівно вигукнув моряк Чарлі. — То йому від нас доведеться начуватись!
Розгніваний велетень здався маленьким Жуванам таким страхітливим, що вони затремтіли від жаху.
— Ми прибули до вас, щоб звільнити Чарівну країну від Урфіна Джюса і його солдатів, — пояснила Еллгі.
Жувани невимовно зраділи цьому і дружно засміялися; дзвіночки на капелюхах, які вони вже взяли до рук, радісно забриніли.
Біля підніжжя гір не було людського житла, і Кабр Гвін із своєю охороною сюди не заглядав. Тому Чарлі Блек вирішив на перших порах розташувати табір саме тут. Він поставив намета у чудовому плодовому гаю.
Жувани ніколи не бачили наметів і дуже здивувались, коли під деревами за кілька хвилин з'явився будиночок. Залишивши друзів лаштуватися на ночівлю, Жувани пішли.
Вранці вони з'явилися знову й принесли стільки харчів, що більшу частину з них Чарлі попросив забрати назад.
Старший Жуван сказав, що радісна звістка про повернення Феї Будиночка, що карає, вже рознеслась по всій країні, і що серед Жуванів не знайдеться жодного зрадника, який сповістив би цю новину Кабру Гвіну.
Відіславши Жуванів додому, Чарлі, Еллі, Кагги-Карр і Тотошко влаштували військову раду. На цій раді всі зійшлися на тому, що в них замало сили для далекої і небезпечної подорожі до Смарагдового міста. Але в них є надійний спільник і вірний друг — Сміливий Лев.
Лев жив у глухому лісі і навряд чи знав, яке лихо спіткало його друзів. Ухвалили, що Кагги-Карр полетить до нього і покличе його в країну Жуванів. Під захистом Сміливого Лева мандрувати буде легше й безпечніше.
Ворона одержала суворий наказ, нікому, окрім Лева, не відкривати таємницю про прибуття до Чарівної країни Еллі та її супутників.
Ворона пообіцяла зберегти цю таємницю й полетіла.
НАКАЗ НЕ ВИКОНАНО
о лісу, де царював Сміливий Лев, ворона долетіла без пригод. Дізнавшись про ув'язнення Страшила і Залізного Дроворуба, Лев дуже розхвилювався, навіть заплакав, витираючи сльози кінчиком хвоста. Та повідомлення про повернення Еллі його втішило. Лишивши своїм заступником у царстві Тигра, Сміливий Лев рушив до друзів. Оскільки Кагги-Карр рухалась набагато швидше, вона вирішила по дорозі зупинитися на кілька днів у Смарагдовому місті.