— Майкл Ґормен. — Еґертон на мить зсунув брови. — Ні,— сказав він. — На хвильку мені здалося, ніби за цим ім'ям щось стоїть.
— Звичайно, це найтиповіше ім'я. Хай там як, він урятував дівчину.
— А чому ви звернулися саме до мене, інспекторе?
— Потрібна певна інформація. Ми завжди прагнемо мати найповнішу інформацію про кожен смертельний випадок.
— О, звичайно, звичайно. Проте я бачив Ельвіру всього двічі з тих пір, як вона була дитиною.
— Ви зустрічалися з нею близько тижня тому. Вона приходила до вас, чи не так?
— Еге ж, достеменно так. Що ви конкретно хочете з'ясувати? Коли щось про неї особисто, про її подруг та знайомих хлопців, про любовні сварки і таке інше, то вам ліпше запитати в жінок. Наприклад, у місіс Карпентер, вона привезла її з Італії, та в міс Мельфорд, з нею вона мешкає в Кенті.
— Я зустрічався з міс Мельфорд.
— Он як!
— Нічого корисного, нічогісінько, сер. Мене надто цікавить інформація про цю дівчину особисто. Врешті-решт я сам з нею зустрічався, і вона виклала мені все, що знала, точніше кажучи, все, що вважала за потрібне мені сказати.
По тому, як Еґертон ледь помітно ворухнув бровами, він зрозумів, що той належно оцінив його останнє речення.
— Мені розповіли, що Ельвіра була збентежена, засмучена, чогось боялася і не мала сумніву, що їй загрожує небезпека. У вас склалося таке враження, коли вона завітала до вас?
— Ні,— повагом відказав Еґертон,— ні, я б так не сказав, хоча деякі її слова мене вразили.
— Які, наприклад?
— Ну, наприклад, вона хотіла знати, кому вигідна її раптова смерть.
— Ах! — вигукнув старший інспектор Дейві,— виходить, вона думала про таку можливість, га? Тобто про те, що могла нагло померти. Цікаво.
— Щось крутилось у неї в голові, але я не здогадувався, що саме. Вона також хотіла дізнатися, скільки в неї грошей чи скільки вона їх матиме, як їй виповниться двадцять один рік. Тут її, певно, легше зрозуміти.
— Мабуть, гроші чималі?
— Це дуже великий маєток, старший інспекторе.
— Для чого, по-вашому, їй треба було знати?
— Грошову суму?
— А також те, хто її успадкує.
— Не знаю,— знизав плечима Еґертон. — Суцільний морок. Вона також порушила питання про заміжжя.
— У вас склалося враження, ніби тут уплутаний чоловік?
— Я не маю доказів, проте справді так гадаю. Я був певний, що десь поблизу треба шукати коханця. Звичайна річ! Ласком, тобто полковник Ласком, її опікун, здається, і не здогадується про коханця. Але в такому разі, любий старий Дерек Ласком зовсім сліпий. Він був геть засмучений, коли я висловив припущення, що за всім цим криється її приятель, ще й до того, мабуть, непідходящий для неї.
— Він — непідходяща пара,— зронив старший інспектор Дейві.
— О, то ви знаєте, хто він?
— Маю вельми обґрунтований здогад. Ладислав Малиновський.
— Автоперегонник? Оце-то так! Прекрасний шибайголова. Жінки легко в нього закохуються. Цікаво, як він познайомився з Ельвірою? Я не зовсім виразно уявляю собі, де зійшлися їхні шляхи. Гадаю, не інакше, як у Римі, де він був кілька місяців тому. Може, там вона з ним і здибалася.
— Цілком можливо. А може, вона зустрілася з ним завдяки своїй матері?
— Що? Завдяки Бесс? Важко в це повірити. Дейві кашлянув.
— Леді Седжвік і Малиновський, подейкують,— близькі приятелі, сер.
— О, так, так. Я знаю цю плітку. Може, правда, а може, й ні. Вони близькі друзі. їхній спосіб життя раз у раз зводить їх один з одним. У Бесс, звичайно, свої справи, хоча, майте на увазі, вона зовсім не німфоманка. Люди нерідко готові охрестити цим словом якусь жінку, але у випадку Бесс це неправда. У всякому разі, наскільки я знаю, Бесс та н дочка практично навіть не знайомі між собою. Так запевняла мене леді Седжвік. Ви згодні?
Еґертон кивнув головою.
— Яких іще родичів має міс Блейк?
— Фактично ніяких. Два брати її матері полягли на війні, і вона лишилась єдиною дитиною старої Коністон. Місіс Мельфорд (дівчина кличе її "кузина Мільдред") —фактично двоюрідна сестра полковника Ласкома. Ласком по-своєму, принципово по-старомодному, піклується про цю дівчину, проте йому, як чоловікові, важко...
— Ви згадували, що міс Блейк порушувала питання про заміжжя? Гадаю, це неможлива річ, щоб вона на сьогодні вже була заміжня?
— Вона неповнолітня і повинна заручитися згодою свого опікуна та довірених осіб.
— Теоретично так, але не завжди вистачає терпцю на неї чекати,— зауважив Батько.
— Знаю. І це гідне найбільшого жалю. Доводиться проводити їх крізь складну процедуру судового скасування опіки та решту формальностей. Та навіть це не усуває труднощів.
— І все ж, якщо вони одружені, то таки одружені,— підкреслив Батько.
— Припустімо, вона заміжня і раптом помирає. Хто тоді спадкоємець? її чоловік?
— Думка про її заміжжя — цілковитий абсурд, за нею дивляться в чотири ока і... — Він замовк, примітивши цинічну посмішку старшого інспектора Дейві.
Гай-гай, хоч як пильнували за Ельвірою, їй, здається, таки пощастило завести знайомство з украй небажаним Ладиславом Малиновським!
— її мати поводиться, наче норовливий кінь, що правда, то правда,— замислено промовив він.
— її мати, так, як норовливий кінь. її вже не виправити, але міс Блейк зовсім інша. Вона теж лаштується йти своїм шляхом, але це вже буде інший шлях.
— Чи не думаєте ви...
— Я нічого не думаю,— відрубав старший інспектор Дейві. — Наразі.
Розділ двадцять четвертий
Ладислав Малиновський перевів погляд з одного офіцера на іншого, відкинув голову і засміявся.
— Кумедія, та й годі! — сказав він. — Ви такі напиндючені, наче сови. Смішно, що ви повинні просити мене сюди прийти і що хочете мене допитувати. У вас нема нічого проти мене, нічогісінько.
— Ми вважаємо, що ви можете допомогти нам у розслідуванні, містере Малиновський,— сухим, офіційним тоном сказав старший інспектор. — Ви власник автомобіля "мерседес-отто", номер ФАН-2266.
— Невже є якась причина, з якої я повинен не мати такої машини?
— Такої причини нема, сер. Просто є маленька неясність щодо точності номера. Вашу машину помічено на автостраді М-7, але під іншим номером.
— Нісенітниця! То була запевне інша машина.
— Не так-то вже й багато машин цієї марки. Ми вже перевірили всі тутешні.