22 Див. додані в кінці книги креслення — фіг. і.
28 Нащо ж все-таки був пророблений цей безглуздий, маневр? В штабі Рожественського лише заднім числом придумали пояснення. От що говорить прибічник адмірала, капітан 2-го рангу В. Семенов, у своїй книжці "Бой при Цусиме" (вид-во Вольфа, 1911 р., с. 25—26).
"Підозріваючи план японців — пройти у нас під носом і понакидати плавучих мін (як це вони зробили 28 липня), адмірал вирішив розгорнути перший загін фронтом вправо, щоб загрозою вогню п'яти кращих своїх броненосців відігнати ворога.
Для цього перший броненосний загін спочатку повернув "послідовно" вправо на вісім румбів (90°), а потім мав повернути на вісім румбів уліво."всі враз". Перша пфювина маневру удалася прекрасно, але на другій сталося непорозуміння з сигналом: "Александр" пішов у кільватер "Суворову", а "Бородино" і "Орел", які вже почали повертати "враз", подумали, що помилилися, повернули і пішли за "Александром". В результаті замість фронту перший загін опинився в кільватерній колоні, паралельній колоні з другого і третього загонів і трохи висунутій уперед".
Абсурдність версії, висунутої Семеновим, ясна сама собою і притягнута лише для виправдання дій Рожественського. У нас на броненосці точно розібрали сигнал командуючого. Це офіційно доведено свідченнями лейтенанта Славінського і мічмана Щербачова. Крім того, важко припустити, щоб "Александр" помилився. Не кажучи вже про те, що на ньому були справні сигнальники, він був найближче до флагманського корабля і, значить, краще, ніж інші, бачив піднятий на ньому сигнал. Але припустимо, що Семенов має рацію: "Александр" помилився і замість того, щоб повернути "враз", пішов за "Суворовым". Що з цього, виходить? Маневр був затіяний не для забарки, а міняв усю бойову ситуацію. Отже, до цього треба було б поставитися з усією серйозністю і, користуючись відсутністю головних сил противника, зараз же виправити допущену помилку. Що ж, однак, перешкодило Роже-ственському перестроїти перший загін у стрій фронту?
24 Див. подані в кінці книги креслення — фіг. 2 і 3.
25 Див. подані в кінці книги креслення — фіг. 4.
26 3 приводу того, як адмірал і його штаб поводилися під час бою, флаг-офіцер лейтенант Кржижановський у своєму донесенні пише трохи інакше:
"2 години. Всі "почали тримати голови нижче броні, щохвилини поглядаючи на ворога..."
2 години 20 хвилин. Повернули на чотири румби вправо. Адмірал і далі сидить... Адмірала поранено в голову..."
"2 години 40 хвилин. Прямо з носу вдарив снаряд у рубку; осколком вдруге поранено адмірала в ноги. Мене скинуло з рейок для пересування далекомірів, на яких я сидів, на палубу, зірвало чохол з кашкета... Командир, що сидів передо мною навпочіпки, був поранений у голову..." ("Русско-яіюн-ская война", вид-во Морського генерального 'штабу, книга 3-я, випуск І, с. 34—35).
27 Цікава дальша доля В. Ф. Бабушкіна. Через кілька років після російсько-японської війни він остаточно видужав від своїх тяжких ран. До нього вернулася колишня фізична сила. Він став професіональним борцем. Як борець, він виступав не тільки на російській, але й на закордонній арені.
28 Такою здачею в полон японцям чотирьох броненосців був дуже розгніваний цар. Екіпажі цих суден ще не повернулися з полону, а він без попереднього дізнання позбавив їх військового звання. А "тім, щодо нижніх чинів постанова ця була потім скасована.
В листопаді 1906 року колишній контр-адмірал Небогатов і колишні його офіцери, за винятком тяжкопоранених, стали як обвинувачені перед особливою сесією військово-морського суду Кронштадтського порту. Ця гучна справа розглядалася в Петербурзі, в Крюківських казармах. На суді,, всупереч бажанню уряду, стали відомі всі жахливі дефекти російського імператорського флоту. Найбільше викривав флот сам Небогатов, і за це жорстоко поплатився. Він був засуджений до страти, але на клопотання суду її замінили ув'язненням у фортеці на десять років. Такої ж кари зазнали і командири броненосців "Николай І", "Апраксин" і "Сенявин". Старші офіцери цих суден, а також флаг-капітан Кросе були засуджені на кілька місяців ув'язнення в фортеці. Інші офіцери були виправдані.
Що ж до броненосця "Орел", то суд визнав, що він перебував у таких катастрофічних умовах, коли здача в полон дозволяється військово-морським уставом, а тому ухвалив постанову: вважати тимчасового командуючого судна Шведе і інших офіцерів в здачі невинними.
Адмірал Небогатов з фортеці був звільнений достроково, дожив до революції і помер в Москві в 1922 році.
29 В 1906 році цар нагородив барона Ферзена за хоробрість золотою зброєю.
*° Ця маленька книжечка є в моєму цусімському архіві.
31 Коли я писав другу книгу "Цусіми", колишній молодший штурман "Орла" Л. В. Ларіонов передав у моє розпорядження товсту, передруковану на машинці книгу "Процесе адмирала Небогатова". Цей матеріал фігурував на суді, як такий, що не підлягає оголошенню. В ньому надруковані первісні свідчення адмірала Небогатова, офіцерів і матросів. Тут же є й моє свідчення (т. IV, л. 33, свідок 124, селянин Новиков), про яке я зовсім .забув. Згадавши мимохідь про здачу корабля, я головним чином обрушився на Бурнашова, що забрав собі суднову касу. Я заявив: "Щодо ревізора повинен сказати, що це просто шахрай, він обважував команду на цукрі, на м'ясі..." Далі йде довгий перелік його кримінальних злочинів з посиланням на свідків і на офіційні документи. Наприкінці додав: "Кажуть, Бурнашов заховав собі в кишеню пакет командира з тисячею п'ятьмастами фунтами стерлінгів, призначених для сестри пана Юнга. Бачили це Кожевников і Семенов".
Що в командира були гроші, це видно з його листів, які він надсилав з дороги рідній сестрі, вдові Софії Вікторівні Востросабліній. Він мріяв після війни вийти у відставку, тому беріг кожну копійку. Та й сам Бурнашов у своєму свідченні признався, що він взяв командирських грошей чотириста карбованців. В 1933 році я запитав Софію Вікторівну, чи одержувала вона що-небудь від брата через ревізора. Вона листом мені відповіла, що Бурнашов доставив їй шкатулку, а в ній були ордени, кілька мельхіорових ложечок і старий кишеньковий годинник, але грошей — ні копійки.