А тепер, можливо, розбурхані думки забігають наперед, і в уяві постає інше: нарада у морського міністра. Біля під'їзду того самого будинку, з боку пам'ятника Петру І, зупиняються лихачі з поважними сідоками. Це поспішають на екстрене засідання вищі представники морського відомства. Внизу, в передпокої, їх зустрічає і роздягає благовидий старичок-швейцар, груди якого прикрашені чотирма георгіївськими хрестами й безліччю медалей. Треба піднятися нагору, пройти більярдною і повернути в двері праворуч. Це і є кабінет морського міністра, з вікнами, що виходять на Сенатську площу, з величним каміном, з розвішаними по стінах картинами, на яких зображені царі, генерал-адмірали, морські битви. Із стелі звисає важка бронзова люстра, підлога застелена килимом.
Все тут Рожественському знайоме, знайомий і великий з горіхового дерева стіл, накритий зеленим сукном. І от за цим столом засідають адмірали, морський міністр і інші вищі чини. Одні схвильовані й перелякані, інші приховано торжествуючі,— вони обговорюють наслідки Цусімського бою. Адже це станеться через добу або дві, і його ім'я, ім'я командуючого Рожественського, стане злобою дня.
В рубці розбило другий далекомір. Адмірал повернув на гуркіт голову. Обличчя його перекривила судорога, немовби від гострого болю. Крізь зуби, ні до кого не звертаючись, він промовив:
— Мерзота!
Але як врятувати становище? Як сповістити на інші судна, що потрібна смілива ініціатива з їхнього боку, бо флагманський корабель уже прийняв на себе всі снаряди, яких вистачило б на всю ескадру? Вони звикли тільки коритися, вони чекають наказів і слухняно йдуть за адміралом, а йому лишається тільки вести їх за собою, стоячи на колінах у рубці.
Ворог, користуючись великою перевагою ходу, швидко випереджав нашу колону, охоплюючи її голову і тримаючи "Суворова" в центрі дуги. О 2 годині 25 хвилин ."Мікаса" був уже попереду кабельтових на сорок і почав різати наш курс. В бою з нашого боку могли взяти участь тільки п'ять-шість передніх кораблів. Про це один з офіцерів доповів адміралові. Він наказав змінити курс на чотири румби праворуч, щоб розгорнути нашу колону по внутрішній кривій і ввести в дію хвостові кораблі.
В ту мить, коли броненосець покотився вже праворуч, снаряд великого калібру вибухнув біля отвору бойової рубки. В рубці частина людей загинула, решта були поранені, зокрема й адмірал, лоб якого був розсічений осколком. Штурвал заклинило, тимчасово на ньому нікого не лишилося, і корабель, як сліпий, почав описувати коло, (ніким не керований. "Суворов" вийшов із строю. Трагедія "Цесаревича" повторилась і на 2-й ескадрі.
Колона пішла за другим кораблем — "Александром НІ". Він спробував піти в кільватер "Суворову", але швидко переконався, що той втратив управління і вернувся на попередній курс. Йому вдалося тимчасово прикрити від зосередженого вогню знесилений флагманський корабель.
Поблизу рубки почалася пожежа. Флаг-офіцер лейтенант Свербєєв почав гасити її, але був поранений у спину і пішов на перев'язку. Адмірал сидів на палубі, пригнічено схиливши голову. Вести його в операційний пункт по відкритих палубах, серед пожеж, під вибухами снарядів, було ніяк. Влада його над ескадрою з тридцяти восьми вимпелів скінчилася. Полковник Філіпповський, заливаючись кров'ю, почав з допомогою машин керувати "Суворовим", але броненосець кидався то праворуч, то ліворуч румбів на вісім. Стався крен на лівий борт — шість-сім градусів.
Через кілька хвилин ударив снаряд в рубку з носа. В повітрі закружляла стружка. Адмірал ще раз був поранений в ногу. Командир судна Ігнаціус, що сидів навпочіпки, перекинувся, але зараз же схопився на коліна і" дико озираючись, ухопився за лису голову. Шкіра на ній розкрилася, мов конверт, з рани заструмувала кров. Його понесли на перев'язку. Флаг-офіцер лейтенант Кржижановський, руки якого були подзьобані дрібними осколками, ніби вкрилися виразками, пішов до рульового відділу — поставити руль прямо. Всі прилади в бойовій рубці пошкоджені, зв'язок з іншими частинами корабля розладнався.
Майже одночасно вибухнув снаряд на правому крилі містка. Писар Устинов, що стояв поблизу бойової рубки як ординарець, упав і не міг уже підвестися: обидві ноги у нього були відірвані. На всьому судні це був найсерйозніший і найсмирніший хлопець. І тепер, коли його понесли на носилках, він не кричав і не стогнав від болю, а покірно усміхався, ніби йому було лоскотно від смертельних ран.
Біля третьої години пожежа охопила ростри, верхню штурманську рубку, передній місток і каюти на ній. Всередині бойової рубки лежали неприбрані трупи офіцерів і матросів. Живими лишилися тільки четверо, але й ті були поранені: сам адмірал Рожественський, флаг-капітан Клап'е де Колонг, флагманський штурман Філіпповський і один квартирмейстер, їм судилася страшна година — або задихнутися в диму, або згоріти, тому що бойова рубка, охоплена з усіх боків полум'ям, схожа була тепер на каструлю, поставлену на вогнище. Зв'язок з містком був відрізаний. Залишалося тільки одно — вийти через центральний пост. Розсунули трупи, відчинили люк, і всі четверо почали спускатися вниз по вертикальній трубі, що вела в глибину судна, майже на саме його дно. Всі боялися за пораненого адмірала — коли зірветься, то розіб'ється вщент. Але він щасливо дістався на центральний пост.
"Суворов" був спотворений так, що його не можна було впізнати. Втративши грот-щоглу, задню димову трубу, із зруйнованими кормовими містками і рострами, охоплений вогнем по всій верхній палубі, з бортами, що зяяли пробоїнами, він уже більше нічим не нагадував проводиря ескадри. Вкритий пеленою чорного диму, з рештками фок-щогли і передньою трубою, яка ледве трималася, він здаля став схожий тепер на силует японського крейсера типу "Мацусіма". Після спроби "Александра III" прорватися на північ під хвостом ворога, який випередив його, "Суворов", що блукав поза строєм по арені бою, прорізав свою колону і опинився між своїми і японцями. Тому що задні російські кораблі не бачили, за яких обставин він вийшов із строю, то після повороту вони вважали, що броненосець — це потерпіле японське судно, і з свого боку взяли його під обстріл.