1 В. П. Костенко, з яким.я плавав на броненосці "Орел", був як герой такий необхідний для моєї книги, що коли б його не існувало в природі, то довелося б його вигадати. Тому я й приділяю йому в даному творі так багато місця. Він фігурує у мене під псевдонімом інженера Васильєва. З метою конспірації так називали його на судні у вузькому колі матросів-революціонерів. Але тепер мені здається, що я даремно своєчасно не опублікував його під справжнім прізвищем. До речі, відповім на численні запити моїх читачів про дальшу долю цього героя: тепер вій працює в СРСР за своєю спеціальністю і, як винятково талановитий інженер, займає визначний пост у радянському кораблебудуванні.
Мимохідь розкрию псевдонім ще одного героя: персонаж моєї книги капітан 2-го рангу Сидоров — це старший офіцер броненосця "Орел" К. Л. Шведе. В 1933 році, доживши до сімдесятилітнього віку, він помер у Ленінграді.
2 Через те, що деякі особи, про яких я пишу, живі, справжні їхні прізвища заміняю вигаданими.
8 Після Цусіми Курош командував міноносцем "Бодрьій" на Далекому Сході. 17 жовтня 1907 року на його кораблі відбулося повстання. Матроси вбили свого командира і викинули за борт.
4 Згодом деякі офіцери, а найбільше сам адмірал Рожественський в своєму рапорті на ім'я морського міністра і капітан 2-го рангу В. Семенов у своїй трилогії "Расплата", намагалися довести, що на Деггер-Банці разом з рибальськими суднами були і японські міноносці. Для розслідування "Гулль-ського інциденту" була створена міжнародна комісія. В ній од Росії брав участь як комісар адмірал Дубасов. Незважаючи на свій крайній шовінізм, він, одначе, змушений був визнати, доповідаючи своєму урядові: "В тому, що міноносці були присутні, я сам кінець кінцем зневірився, а відстоювати цю версію за таких умов було неможливо. Необхідно було обмежитися тезою, що судна, які здалися російським офіцерам міноносцями, займали щодо ескадри таку позицію, що з огляду на сукупність обставин, які примусили віце-адмірала Рожественського чекати цієї ночі нападу, судна ці не можна було не визнати підозрілими і не вжити рішучих заходів проти їх нападу. Цю тезу я і вирішив зробити головною тим паче, що єдиний надійний союзник, на якого я міг розраховувати, адмірал Фурньє (комісар Франції) тримався того ж погляду на справу..." (Архів війни, шафа № 4, справа № 49).
Про "Гулльський інцидент" тепер є докладне дослідження, опубліковане в № 6 "Морского сборника", 1935 р. Виявляється, що в цій справі винен був не лише Рожественський. Морське міністерство, побоюючись замахів на 2-у ескадру з боку японців, вирішило організувати охорону її в дорозі. Хоч як це дивно, таке відповідальне завдання доручили відомому в історії російського революційного руху провокаторові Гартінгу-Ландезену, агенту царської охранки за кордоном. На це було асигновано спеціальний кредит у півмільйона карбованців. Під прізвищем— Арнольда провокатор оселився в Копенгагені і звідти керував агентурною мережею. Щоб виправдати витрати, він вигадував фантастичні сенсації про підозрілі силуети і вогні таємничих кораблів і закидав фальшивками морський штаб. Саме він змусив повірити в уявні міноносці, які ввижалися ескадрі.
5 Статті Кладо справили сильне враження і на інших суднах ескадри. З приводу їх ось що .писав у листах до свого батька молодший мінний офіцер броненосця "Суворов" лейтенант Вирубов: "Молодчина Кладо! Давно б час так пробрати наше міністерство: подумайте, адже в статтях Кладо немає й сотої частки тих мерзот і того непролазного ідіотства, які робила і робить ця мила установа, яка так грунтовно загубила нещасний флот. Коли, дасть бог, мені пощастить ще з вами побачитись, я вам розкажу багато такого, чого ви, напевне, навіть при найпалкішій фантазії уявити не можете..." (Архів війни, шафа № 4, справа № 305).
6 Усе це надломлювало бойовий дух найпалкіших патріотів. Про ці настрої на ескадрі цікаво висловлювався в листі від 1 березня 1905 року, на ім'я своєї дружини, лейтенант барон Косінський (старший флаг-офіцер штабу адмірала Фелькерзама на броненосці "Ослябя"): "Сьогодні раптом сигнал: "Бути готовим знятися з якоря через 24 години після наказу"... Знову забавки чи похід?* І куди? Невіра в сенс нашого плавання зростає у всіх. Довше за всіх кріпився Фелькераам, але й той почав сумніватися. "Авантюра!" Ну, побачимо, що буде далі і чим ця епопея скінчиться..."
7 Цей факт відзначено в щоденнику командира крейсера "Аврора" капітана 1-го рангу Єгор'єва: "Гидку солонину 2-ї ескадри заготовив морський шпиталь у Кронштадті, 12 бочок за борт, 13-а більш-менш придатна" ("Морской сборник" № 8—9 за 1915 рік).
8 Згодом з'ясувалося, що' консул патякав даремно: ніякого японського флоту на рейді Сінгапура не було.
9 На слідстві старший офіцер сказав, що він не встиг доповісти про претензію машиніста (див.: "Действие флота", відділ IV, книга 3-я, с. 146).
10 Носсі-Бе, 20 січня 1905 р. Любий Петя!
. . . . . Розтліває всіх офіцерів ескадри велика закоханість нашого адмірала у старшу сестру-жалібницю Сіверс; майже щодня вона і племінниця адміралова, Павловська, обідають у адмірала нагорі, причому з небогою адмірал зовсім не розмовляє, а сидить весь час з Сіверс Учора був д^ень народження Сіверс. То адмірал послав флаг-офіцера' з величезним букетом на "Орел" до неї; вона і Павловська приїхали до нас на "Суворов" і обідали в адмірала; музика, гримить туш тощо, привітання, шампанське тощо. Листуються інтенсивно щодня; мені кілька разів доводилось відвозити листи, коли був черговим офіцером. Для цього посилають звичайно спеціальний черговий катер з черговим офіцером..Обмінюються квітами теж досить часто. Якось губернатор (у Носсі-Бе) прислав адміралові величезну якусь рослину в діжці. Адмірал негайно відрядив вахтового флаг-офіцера перевантажити цю рослину на черговий катер і послати на "Орел". Під час перевантажування зламалась одна гілка, то адмірал так розніс бідолашного Свербєєва, який саме був вахтовим флаг-офіцером. Взагалі все це дуже негативно впливає на офіцерів; його дивна недовірливість до інших; що ніхто нічого не знає і не розуміє, крім нього тощо... цілую, твій брат Д. Головній.