— Рятуйся! Скоріше рятуйся!
І сам теж попрямував до трапа, по якому мінери вже сходили нагору. В цю мить йому спало на думку — задраїти люки бомбових погребів. Він кинувся назад. Але тут донеслися до нього крики людей, які залишилися там, унизу. Вони всі загинуть, якщо він задраїть люки.
Довелось йому відмовитись від свого наміру. Сміливий і рішучий, він. проте, в напруженій обстановці випустив з уваги, що матроси можуть вибратись з погребів по трубах елеваторів. Крім нього, в мінному відділенні залишався ще прапорщик Свербєев, хворий на ноги, який ніяк не міг дістатися до трапа, і, збитий водою, безпорадно борсався в ній. А вода, розливаючись, грізно вирувала, переливалася через комінгси і з ревом затоплювала погреби. Найближча динамо-машина працювала вже у воді, з якимсь захлинистим і хрипким клекотом розкидаючи бризки. Все це створювало такий шум, ніби спадав з величезної височини водоспад. Прапорщик знесилився. Смирнов схопив його за комір кітеля і поволік до трапа. Нагорі, опам'ятавшись і ледве вимовляючи слова, Свербєев сказав:
— Спасибі за врятування. Якщо залишусь живий, половину свого маєтку тобі віддаєм.
— Тепер нема часу про це думати,— сказав Смирнов і побіг в радіорубку.
Аварійна партія, спустившись вниз, почала роботу. Сюди ж прибіг і старший офіцер Зуров. йому доповіли, що двоє людей не встигли вискочити з погребів і залишилися там, живцем поховані. Та в цей час було не до жалю. Нагорі йшла стрілянина, а тут люди бились за плавучість судна і за життя всього екіпажу. Було страшно, що перебірки не витримають натиску води. До них почали припасовувати підпори з дерев'яних брусів. У цій справі найбільше відзначились два теслярі — Василь Нікулін і Адо Лепп. З винятковою енергією вони пиляли або рубали деревину, підкладали під бруски шматки дощок, так рясно вкриваючись потом, наче тільки-но вискочили з гарячої бані. Все це робилося при тьмяному світлі ліхтарів. Справа в тому, що всі чотири динамо-машини були скупчені в одному місці — в носовій частині судна. Будуючи корабель, їх навмисно розташували якнайдалі від великокняжих приміщень, щоб шумом динамо-машин не турбувати найяснішого пасажира. Це була дика послужливість суднобудівників. І сталося те, що можна було передбачити заздалегідь: всі чотири динамо-машини, залиті водою, одразу вийшли з ладу. Весь корабель пірнув у темряву. Люди, особливо ті, що були в нижніх приміщеннях, пережили жахливі хвилини, поки не засвітили ліхтарі або свічки.
Перебірки, підперті брусами, витримували натиск води, але вона, як внутрішній ворог, просочувалась крізь щілини перекошених дверей і там, де по бортах проходили труби. З жилої палуби її викачували ручними помпами і вичерпували відрами. А за залізною перебіркою, в носовій частині судна були залиті водою бомбові погреби — два шестидюймових, один 47-міліметровий, один з піроксиліном. І "Светлана", ще раніш перевантажена на тисячу тонн, прийняла на себе нову вагу — близько чотирьохсот тонн води. Внаслідок — крен на лівий бік і диферент на ніс. Ліва шестидюймова гармата не могла більше стріляти. Крейсер втратив до п'яти вузлів ходу.
В розвідувальному загоні вийшов з ладу і був залишений командою крейсер "Урал".
Почалась якась мішанина з транспортами, що зовсім вийшли з ладу, і в цій мішанині, б'ючись, крутилася "Светлана". Проте всі люди на ній були на своїх місцях, усі сумлінно виконували свої обов'язки. Частина команди була зайнята тим, що переносила заряджені шестидюймові патрони з корми до носових гармат, даючи їм можливість продовжувати стрільбу. Це робилося відкрито, під вогнем ворога. Іноді ворожі снаряди, пролітаючи низько над палубою, так гуділи, що деякі матроси мимохіть нахилялися, немов уникаючи удару, як у кулачному бою. Сивоволосий командир Шеїн, незважаючи на небезпеку, весь час був на містку і, стежачи за ними, плаксиво наказував:
— Не кланятися японським снарядам!
Згодом "Светлана" дістала ще кілька пошкоджень. На верхній палубі були зруйновані коечні сітки, камбуз і шлюпки. Зяяла велика діра в борту на рівні батарейної палуби проти великокняжої каюти. Все цінне спорядження цього приміщення було зіпсоване осколками. Тут виникла пожежа, але її швидко погасили. Поверхом нижче було знищено каюту старшого суднового механіка. Пролам у борту виявився майже біля самої ватерлінії, і крізь нього, поки його не забили, проходила вода.
З людей у денному бою, крім двох, що залишились замурованим" в погребі, ніхто більше не потерпів. Присмерк, що насунувся, обірвав артилерійський бій.
ПІД ЗАХИСТОМ НОЧІ
Вночі "Светлана", упустивши з очей броненосці і транспорти, вступила в кільватер крейсерському загонові адмірала Енквіста. Але цей загін розвинув такий швидкий хід, що вона, підбита, з наповненими водою носовими відділеннями, не могла за ним устигнути. Флагманський крейсер "Олег", відходячи від неї, не дав їй ніяких вказівок щодо свого курсу. Незабаром вона залишилась сама серед моря, в пітьмі. Виконуючи останній наказ адмірала Небогатова, що його одержали вдень,— курс норд-ост 23°, "Светлана" самостійно попрямувала до Владивостока.
Людям не загрожували більше ворожі снаряди. Але і в нічній тиші неспокій не залишав їх: в жилій палубі продовжувала розливатись вода. Зупинитись, підвести пластир під пробоїну і за всіма правилами забити її було небезпечно — почались мінні атаки. Цю справу відклали до ранку. А поки що довелось обмежитись кріпленням перебірок і деякими іншими частковими заходами захисту від прориву великих мас води. її викачували ручними брандспойтами, вичерпували відрами, але вона знову прибувала. А ніщо не може так сильно турбувати й дратувати моряків, як хлюпання води всередині корабля.
"Светлана" йшла без вогнів. На містку, вирізняючись серед інших людей своєю високою й сутулуватою постаттю, стояла людина в кітелі. В її руці ніби спалахував світлячок, на мить освітлюючи одутле обличчя з широким носом і круглу попелясту бороду. Під час таких спалахів коротко поблискували її освітлені очі. Це курив, пильнуючи, командир
Шеїн. Над ним більше не було ніякого начальства. Він навіть не знав, де перебувають тепер його адмірали. Бездротовий телеграф не працював, і зв'язок з російськими кораблями в нього був остаточно перерваний. Він був залишений на самого себе і, як старий і досвідчений моряк, цілком розумів усю відповідальність перед країною за свій корабель і людей.