Цусіма

Страница 178 из 262

Алексей Новиков-Прибой

Командир, почувши про білий прапор, спочатку не розумів, у чому тут річ, але полковник Філіпповський пояснив йому:

— Перебуваючи ще на "Буйному", штаб вирішив, на випадок зустрічі з японцями, здатися без бою, щоб зберегти життя адмірала.

— А, от як! — вигукнув Баранов і, ніжно погладивши обома руками атласну бороду, почав приємно усміхатися, наче дістав звістку про підвищення його в чині.

Білого прапора на міноносці не знайшлось. Мічман О'Бріен.де Лассі запропонував замінити його салфеткою або простинею. Але командир Баранов відкинув і те, і друге, авторитетно заявивши:

— Найкраще підійде для цієї мети скатертина.

О'Бріен де Лассі прийняв таке рішення з легкістю безтурботного юнака і, молодо сяючи голубими очима з густих вій, зараз же наказав сигнальникові Сибірьову:

— Збігай у кают-компанію, візьми там білу скатертину і приготуй з неї парламентерський прапор.

— Невже будемо здаватися, ваше благородіє? — здивовано запитав сигнальник.

Мічман усміхнувся яскраво-червоними губами.

— Адмірал наказав приготувати на всякий випадок.

Незабаром чутка про приготування до здачі міноносця проникла в команду. Матроси хвилювались, сперечалися між собою: одні вірили таким чуткам, інші ні. Боцман Чудаков, стрункий і поривчастий парубок з русявими вусами, показуючи міцні кулаки, погрожував:

— Я морду розіб'ю за такі балачки! Йому порадили:

— Прочисти гарненько вуха і піди на командирський місток. Дехто з команди резонно ставив запитання:

— Кому ж будемо здаватися, коли ворога зовсім навіть не видно?

І правда — на перший погляд здавалося, що все йшло гаразд, горизонт був чистий і вільний. Наївні люди могли думати, що таким чином вони досягнуть кінцевої мети. Але вони не знали, що нагорі, на командирському містку, було вжито всіх заходів до того, щоб зустрітися з японцями. Флагманський штурман, полковник Філіпповський, провів по морській карті рису поблизу острова Дажелет, лишаючи його праворуч. Таким курсом повинні були йти обидва міноносці. Мічман Демчинський висловив своє припущення:

— На цьому острові може бути сигнальна станція. Нас помітять японці і пошлють за нами погоню.

І несміливо додав:

— Чи не ухилитися нам вбік від острова?

Полковник Філіпповський незадоволено нахмурив брови і відповів:

— Якщо іти інакше, то в нас не вистачить вугілля. Тому я обираю найкоротший шлях.

Мічман Демчинський змушений був погодитися з ним:

— Так, цієї обставини я не взяв до уваги.

Штабні чини і командир, порадившись між собою, продовжували діяти в певному напрямі. Насамперед покликали суднового механіка Ільютовича і, розпитавши його, який буде найбільш економічний хід, наказали припинити пари в двох котлах. А потім, замість того, щоб швидше вийти з ворожої зони, втекти від навислої небезпеки, в машину було дано нове розпорядження: зменшити хід до дванадцяти вузлів.

Видно, адміралові і його штабним чинам дуже не хотілося попасти до Владивостока. Про цю потаємну думку їх догадувався виконуючий обов'язки мінного офіцера лейтенант Вечеслов і дуже хвилювався. Це був любимий командою начальник, передова людина, талановитий по-чаткуючий белетрист. До жодного з офіцерів командир не ставився з faкoю ненавистю, як до Вечеслова за його людяне ставлення до матросів і часті розмови з ними на теми, що стояли поза військовослужбови-ми інтересами. Широкоплечий, трохи вищий середнього зросту, з грубими рисами обличчя із здоровою засмагою, він тепер блукав по міноносцю з таким виглядом, наче втратив у своєму житті щось найдорожче.

Прислухаючись до розмови штабних, він сам розпитував їх, що змусило адмірала перейти на "Бедовый". Від них він дізнався, що "Буйный" був несправний і не мав вугілля. Але чому ж вони не обрали для себе міноносець "Грозный"? На це останнє питання ні Філіпповський, ні Клап'є де Колонг, ні інші не могли відповісти одверто. Вечеслов, зустрівшись з механіком Ільютовичем, натякнув йому про свої здогади:

— Мене дивує одна обставина. Наш командир зрадив Рожественського найзухваліше. Він жодного разу не підійшов до флагманського корабля. Про це адмірал не міг не знати. І все-таки, як я чув від штабних, він сам побажав пересісти саме на "Бедовый". Що це значить?

Ільютович похмуро відповів:

— А це значить, що Баранов для задуманої мети є найбільш підходящий командир. Але ми з вами, мабуть, ускочимо в погану історію. І все лихо наше в тому, що ми нічого не можемо вдіяти.

Вони побачили машиніста самостійного управління Попова, який стояв біля них, і припинили розмову.

До обіду нічого не змінилося. Обидва міноносці далі просувалися вперед дванадцятивузловим ходом, тримаючи курс норд-ост 23°. Горизонт, як і перше, був чистий. Японці наче провалилися — жодної ознаки їхньої близької присутності. Лейтенанти Кржижановський і Леонтьев від незвичного плавання на міноносці хворіли на морську хворобу. Інші розійшлися спати. Здоров'я адмірала не викликало ніяких побоювань: за повідомленням лікаря, температура у нього була тридцять сім з половиною.

Після полудня лейтенант Вечеслов став на вахту. До третьої години він сумно стояв на містку, поки сигнальник не доповів йому, що за кормою показалися димки. Вахтовий начальник зараз же розпорядився доповісти про це командирові. На "Бедовом" все заворушилося. Штабні чини і суднові офіцери поспішали на місток. Біноклі і підзорні труби були спрямовані туди, звідки, як дві невеликі хмарки, наближалися димки, поступово виростаючи. Яку таємницю ховала далечінь? Поки що ніхто не міг її розгадати.

КОМАНДА "БУЙНОГО" ПЕРЕБИРАЄТЬСЯ НА КРЕЙСЕР

"Дмитрий Донской" і "Буйный" йшли разом до Владивостока. Міноносець тримався на лівому траверзі свого супутника за п'ять кабельтових. Потім почав відставати від крейсера. Машина на "Буйном", розладнавшись, гуркотіла всіма своїми частинами, пара почала падати. Машинна команда напружувалась до краю, щоб тримати сто тридцять оборотів замість трьохсот п'ятдесяти.

Командир Коломейцев, завжди підтягнутий і стрункий, тепер стояв на містку зігнувшись, пригнічений тягарем безрадісних дум. За пережиту добу — без сну, в безперервному напруженні, виточене обличчя його втратило свіжість, змарніло, тонкий ніс загострився. Від усього видимого простору, залитого сонячним блиском, від моря, що плавно