Троянської війни не буде

Страница 4 из 20

Жан Жироду

Г е к т о р. Бо вона тебе не любить. Все, що ти говорив, доводить це.

П а р и с. Якщо хочеш. Але будь-який пристрасті я вважатиму за краще нелюбов до мене Олени.

Г е к т о р. Мені дуже шкода. Але ти її повернеш.

П а р и с. Ти тут не володар.

Г е к т о р. Я старший за тебе і буду панувати.

П а р и с. Ось і командуй в майбутньому. А в теперішньому я скоряюся нашому батькові.

Г е к т о р. Я більшого й не вимагаю. Ти згоден підкоритися рішенню Пріама?

П а р и с. Безумовно.

Г е к т о р. Клянешся? Обидва клянемося?

К а с с а н д р а. Будь обережний, Гекторе. Пріам до нестями захоплений Оленою. Він, скоріше, віддасть своїх дочок ...

Г е к т о р. Що ти там розказуєш?

П а р и с. Раз Кассандра говорить про сьогодення, а не про майбутнє, значить, це правда.

К а с с а н д р а. ... і всіх наших братів, всіх наших дядьків, і весь рід наш! .. Всі наші старі оточують Олену як почесна свита. Подивися. Зараз час її прогулянки ... Бачиш на стінах ці сивобороді голови? .. Немов лелеки сіли на валу.

Г е к т о р. Прекрасне видовище. Бороди білі, а пики червоні!

К а с с а н д р а. Так ... при виді Олени їх того й гляди розіб'є параліч. Їм слід було бути у Скамандрських воріт, через які входять наші переможні війська. Але ні. Вони зібралися у Сцейських, звідки виходить Олена.

Г е к т о р. Ось дивіться! Вони всі ураз нахиляють свої голови, як лелеки дзьоби, коли повз них пробігає щур.

К а с с а н д р а. Повз них проходить Олена.

П а р и с. Так?

К а с с а н д р а. Вона на нижній терасі. Стоячи вона поправляє свою сандалю, не забуваючи при цьому якомога вище підняти ногу.

Г е к т о р. Неймовірно! Всі старі Трої зібралися сюди, щоб дивитися на неї зверху.

К а с с а н д р а. О ні. Ті, що хитріше, дивляться на неї знизу.

Г о л о с и "Хай буде безсмертна краса!"

Г е к т о р. Що вони кричать?

П а р и с. Вони кричать "Хай буде безсмертна краса"

К а с с а н д р а. Я згодна з ними. Їм тільки й кричати про безсмертя, адже скоро подихати.

Г о л о с и: "Хай живе Венера!"

Г е к т о р. А зараз?

К а с с а н д р а. "Хай живе Венера!" Їм слід було б кричати слова де немає літери "р", вони ж беззубі, а самі тільки й кричать "Краса!", "Венера!" і уявляють,що їх крики звучать потужно. Насправді вони лише старанно шамкають.

Г е к т о р. А при чому тут Венера?

К а с с а н д р а. Вони уявили, що Олену їм піднесла Венера в нагороду Парису, що присудив їй з першого погляду яблуко ...

Г е к т о р. В той день ти теж зробив непогану справу.

П а р и с. Але ти ж мій старший брат.

Сцена п'ята.

Ті ж і д в а с т а р ц я.

П е р ш и й с т а р е ц ь. Знизу ми роздивились її краще.

Д р у г и й с т а р е ц ь. Ми її відмінно бачили.

П е р ш и й с т а р е ц ь. Але звідси вона нас краще чує. Ану давай! Раз два три!

О б о є. Хай живе Олена!

Д р у г и й с т а р е ц ь. У нашому віці досить утомливо бігати вниз і вгору по цим жахливим сходам, щоб поглянути на неї.

П е р ш и й с т а р е ц ь. А хочеш, ми будемо по черзі – один день тільки кричати їй "ура", а інший день дивитися на неї?

Д р у г и й с т а р е ц ь. Ти з глузду з'їхав. Хіба можна прожити хоча б один день, не бачачи Олени! Згадай тільки, що нам вдалося побачити сьогодні! Раз два три!

О б о є. Хай живе Олена!

П е р ш и й с т а р е ц ь. А тепер вниз!..

Вони побігли.

К а с с а н д р а. Бачиш, Гекторе. Питається, як тільки можуть витримати все це натруджені легені?

Г е к т о р. Наш батько не може бути таким ...

П а р и с. Скажи будь ласка, Гекторе, до розмови з батьком ти не поглянеш на Олену.

Г е к т о р. А мені немає діла до Олени ... Але ось батько! Вітаю тебе!

Сцена шоста.

Г е к а б а, А н д р о м а х а, К а с с а н д р а, Г е к т о р,

П а р и с, Д е м о к о с, М а л е н ь к а П о л і к с е н а, Г е о м е т р.

П р і а м. Ти щось сказав.

Г е к т о р. Я сказав, батьку, що ми повинні поспішити закрити ворота війни, замкнути їх на засуви, на замки, щоб ні одна комашка не могла проникнути через них.

П р і а м. А мені здалося, що ти сказав щось коротше.

Д е м о к о с. Він сказав, що йому немає діла до Олени.

П р і а м. Нахилися ...

Гектор кориться.

Ти її бачиш.

Г е к а б а. Звичайно, він її бачить. Я питаю, чи є хоч одна людина, яка не змогла б її побачити? Вона крокує по всьому місту.

Д е м о к о с. Це хода краси.

П р і а м. Ти її бачиш?

Г е к т о р. Та й що?

Д е м о к о с. Пріам запитує, що ти бачиш!

Г е к т о р. Я бачу молоду жінку, яка зав'язує сандалію.

К а с с а н д р а. Вона робить це не поспішаючи.

П а р и с. Я вивіз її голою, без всякого одягу. Це твої сандалі. Вони їй трохи великі.

К а с с а н д р а. Маленьким жінкам все велике.

Г е к т о р. Я бачу чарівні стегна.

Г е к а б а. Він бачить те, що ви всі бачите.

П р і а м. Моє бідне дитя!

Г е к т о р. Що?

Д е м о к о с. Пріам тобі сказав "бідне дитя".

П р і а м. Я не знав, що троянська молодь дійшла до цього.

Г е к т о р. До чого?

П р і а м. До не бачення краси.

Д е м о к о с. А тому і любові. Інакше кажучи, ви дійшли до реалізму! Ми, поети, називаємо це реалізмом.

Г е к т о р. А троянські старі розуміють і красу і любов?

Г е к а б а. Це звичайна річ. Любов осягають зовсім не ті, хто любить і хто красивий.

Г е к т о р. Любов звичайне явище. Я не натякаю на Олену, але красу зустрічаєш на кожному розі.

П р і а м. Гекторе, не покриви душею. Хіба тобі не траплялося, що, поглянувши на жінку, ти раптом відчуєш, що вона зовсім не така, якою здається, що вона блискуче уособлення думки і почуття.

Д е м о к о с. Так рубін уособлює кров.

Г е к т о р. Але не для тих, хто бачив справжню кров. А я тільки що надивився.

Д е м о к о с. Це символ. Хоча ти і воїн, може бути, ти чув про символи. Чи зустрічав ти жінок, які навіть здалеку здавалися тобі персоніфікацією розуму, гармонії, ніжності?

Г е к т о р. Так, я бачив таких.

Д е м о к о с. І що ти робив тоді?

Г е к т о р. Я наближався до них ... і все розсіювалося. А ця що ж уособлює?

Д е м о к о с. Тобі ж твердять — красу.

Г е к а б а. В такому випадку поверніть її скоріше грекам, якщо хочете, щоб вона уособлювала цю красу довго. Вона блондинка.

Д е м о к о с. Несила говорити з цими жінками.

Г е к а б а. Тоді і не говорите про жінок. У всякому разі, ви і нечемні і не патріот. Кожен народ втілює свій символ у своїй жінці, будь вона кирпата або губата. Тільки ви один шукаєте цей символ в іншому.