Але зблідла дівчина... попросила вибачення, вона не мала права так говорити, дуже шкода, вона хотіла, вона... не знає, чому таке випалила. Злегка косметизованими щоками покотилося кілька сльозин. Микита оторопів.
Якби ті сльози були акторськими, його розібрала би цікавість упереміш з огидою. Якби ті сльози були спричинені образою, було би нудно. Якби ті сльози були свідченням затаєних комплексів, то Микита, можливо, би спромігся на спонтанне співчуття.
Але... Він інтуїтивно прочув, що зараз міні-косметизованими дівочими щоками витікає незапла-нована і неприхована правда.
Але ж ти, Микито, не витончений психолог, а жіноче акторство може дати чоловічому кількаразову фору. Може, її заболів сьомий верхній зуб або немає очікуваних місячних... Може, вона вибрала тебе об'єктом якоїсь хитроспланованої гри, кінці якої ховаються поза межами вашої фірми... Жіночі сльози — одна з найпідступніших відмичок. Вони обеззброюють і зворушують навіть твердошкірих чоловіків, особливо коли спрямовані на їхню адресу. Адже ми лише боїмося визнати, що жіночі сльози роздягають наше серце.
Сльози текли дівочими щоками чимраз рясніше ("як на замовлення", — пронеслося у Микитиній нейроскарбниці). Успішний бізнес-службовець стояв, як стовп, звісивши непотрібні тут атлетичні руки. Але найдужчий шок був попереду.
Христина стрепенулася, витерла дощові краплі і випалила: "Здається, я вас люблю". Доки ошелешений Микита спромігся на першу реакцію, вона вже дріботіла стандартним єврокоридором.
37
Віктор боявся навіть цього владнославного імені. Сполучення kratos i gloria викликали у нього марновірно-мазохістичний трепет. Коли відчув, що Владислава йому небайдужа, страх почав перемішуватися із закоханою ненавистю. У голові — заварена каша із найхимерніших спецій. Думки були взаємовиключними, доповнювали одна одну, обопільно боролися, знищували контраргументи, шукали заміщення. Мовляв, вона мене так любить, що готова цілувати мої босоніжки, ні, не так! — фараонські сандалії. Але такий поцілунок ще слід заслужити приниженням. Любити і принижуватися, бо хіба це кохання, коли немає взаємоприниження?
Але, можливо, мені так здається, я не довіряю їй, напевне, це тонка мімікрія, найхитріша любовна роль найпідступнішої актриси. Вона змусила його полюбити — і ринула каламутна весняна повідь Вікторового серця.
Яка любов важка і некрасива... Де ж "переродження" душі і диводійний "підйом" сил, де радість і світло? Відчуваю лише неймовірне напруження, страх за неї і страх перед нею, любов і ненависть водночас як відплату за мої кожнохвилинні нав'язливі думки про неї і темні зяючі порожнини замість "радісного" і "світлого".
Лягаючи, думаю про неї, у сні примарюється її волосся біля скроні, прокидаюсь — і перше слово, котре приходить до голови: "Владислава", kratos i gloria, отрута і лік, гріх і покута, владарювання і приниження.
Іноді так вимордовуюся, що коли зустрічаюся із Славусею (так її називаю), не залишається сил для тепла; мораторій на ласку, поцілунки, перепалені тортурами... І тоді моя душа невситимо і божевільно хоче жорсткості заміщення. Часто починаю сварки, хоча не можу достеменно пояснити: "Чому?" Адже завжди хочу бути... ні, я, чесно, не знаю, що я хочу і яким я хо...
Іноді kratos i gloria плакала, буквально заливаючись слезами (коли є у першому складі, це слово звучить урочистіше і по-стародавньому). Віктор тоді отримував короткочасну сатисфакцію, аякже, кожна закохана жінка повинна ридати, підсвідомо відчуваючи щось трагічне, котре завжди супроводжує істинне кохання.
Море сліз за тобой пролила, море горя і море розлуки, бачиш, kratos, яка пристрасть відбилася у цьому нехитрому, начебто примітивному романсі, а ти жалієш, що трішки очистила очі від всіляких бактерій, для жінки дуже корисно плакати, ридати, заливатися слезами, бо вона тоді видається крихкою і зворушливою. І тоді можна на часинку повірити, що жінка направду кохає, адже сльози далекі від інстинкту, плач очищує від невибагливої хіті, ридання додає пристрасті крапелину величі.
А ти, Вікторе, ніяк не можеш розридатися — і то не у зв'язку зі стереотипом, мовляв, принизливо для чоловіка. Але тобі попри мешти все маскулінне ганчір'я шаблону. Чесність перед собою — найважливіша. Якби ти знав, що ніжний полон муки відпустить і зникне після приступу плачопадучої, рюмсав би і перед своєю kratos i gloria. Дикий рев хворого звіреняти класу ссавців і родини котячих замість інтиму, сльозовипускання у дівочу камізельку-невидимку замість пестощів. І текли би твоїм зареваним носом і ротом шмарклі, підсилюючи хронічну нежить. І може аж тоді Владислава відчула би приступ огиди і сахнулася, побачивши, як із іпостасі ніби коханого проступає інша іпостась. І та, інша, — осяяла би її реактивна істина — і є твоєю непідлакованою сутністю, переможцю...
Але ти не можеш розридатися. Невагомий камінь тисне на груди, важчає і обростає чимось страхітливо-додатковим, яке не дає тобі шансу вижбурнути із душі (кажуть, що вона важить два грами) тягар камінного кохання. Усе навколо робиться нерухомим і замороженим. А kratos i gloria ще любить, вона ще відштовхує нав'язливу думку про твою, переможцю, несумісність із коханням, мене мила пригортала до себе: " Чи м'я любиш, чи м'я візьмеш, бо я гину без тебе..."
38
Жінка або любить, або ні. Численні акторські імітації чи самонавіювання також не слід засуджувати, адже вони суть підсвідомою тугою за пристрастю, навіть насильство над власним єством лише заради того, щоб переконатися — я люблю і мене люблять. І осипаються, неначе змертвіла шкіра, всілякі фемінно-маскулінні (майже як анекдот звучать ці слова у цьому контексті) "переконання". Адже вони були тільки недолугою маскою, що приховувала шалену внутрішню потребу кохати.
А всілякі супермени і супервумени — це ущербність під позолотою, гіпертрофовані м'язи культуриста, що не містять природньої сили, випещені округлості моделі із обкладинки, котрі символізують лише стандартний сурогат вроди. Стандарт із обкладинки уніфікує і зовсім не видається недосяжним недурній людині, а навпаки, радше відштовхує власною без страху і догани випещуваною красою. Глянцева врода містить наліт якоїсь вульгарності, не кажучи вже про штамповку і витончений несмак, схований за лаштунками біологічного мейнстріму.