Гості (родина Жениха) повсідалися, де кому зручно.
— Діло таке, — озвався Батько Жениха, — прийшли ми, як то кажуть, з дуже делікатним ділом: сватати вашу дочку. І надумали зразу цілою родиною: заразом і познайомимось. Не заперечуєте?
— Але ж тут… як тут заперечиш? — Батько Нареченої засміявся (нормально). — Тут дехто, слід сподіватися, раніше знайомий. Що ж… просимо до столу. Ми, щоправда, не готувались, та якось викрутимось.
— Прошу, дорогі гості, прошу, — сказала Мати Нареченої.
— Е-е! — вигукнув Дід. — Так я ще й на весіллі погуляю!
Всі засміялись і стали сідати до столу.
Кінець
« Первый Предыдущая Страница 12 из 12