— Чому ти не взяв своїй матері кави?
Тоді мій дід підвівся й мовив:
— Бо ви мені винні стільки грошей, скільки коштує п'ять кілограмів кави.— І він добув з кишені п'ять камінців і, простягаючи їх молодій пані, докінчив: — Осьде ті п'ятдесят п'ять грамів, що ще не стає до півкіла. Отака у вас щербата справедливість.
І, перше ніж пані змоглася на слово, усі чоловіки й жінки в церкві затягли псалом:
— Правда щербата земна, о господи, вбила тебе.
Поки Балеки були в церкві, один ловець, Вільгельм Вола, заліз до хатини в палаці, де ведено розрахунки з дітьми, викрав терези й грубу книгу в шкіряній оправі, куди було вписане кожне кіло грибів і кожне кіло зілля, що його Балеки купили в селян; цілого новорічного півдня сиділи в хаті мого прадіда чоловіки й лічили, а злічили тільки десяту частину спроданого,— та коли нарахували вже багато тисяч талярів і ще таки не дійшли краю лікові, де не взялися жандарми повітового голови, з бійкою та пострілами ввірвалися в прадідову хату і ґвалтом одняли терези й книжку. У тому шарварку вбито малу дідову сестру Людмилу, кількох чоловіків поранено та ще ловець Вільгельм Вола заколов жандарма.
Забунтувало не саме наше село, а й Блаугау та Бернау, і щось, мабуть, з тиждень на льонарнях не було роботи. Одначе згодом наїхало сила жандармів, і всім чоловікам та жінкам погрожувано в'язницею, а Балеки змусили пастора прилюдно в школі вивірити терези й довести всім, що їхня стрілка справедливості правдива. Тоді чоловіки й жінки вернули до роботи на льонарнях, та ніхто не пішов до школи дивитися на пастора з терезами, і він стояв там сам-один, безпорадний і понурий, з гирями, терезами й пакуночками кави.
І знову діти, як перше, збирали гриби, знову рвали чебрець і маренку, але щонеділі в церкві, ледве її поріг переступали Балеки, зачинався той самий спів: "Правда щербата земна, о господи, вбила тебе",— аж поки повітовий голова сказав оголосити по всіх селах, що той псалом співати заборонено.
Дідовим батькам довелося покинути рідне село, свіжу могилу малої дочки; вони стали кошикарями, тільки що ніде не осідалися на довший час,— звідусюди гнала їх болюча правда, що стрілка справедливості й на новому місці звихнена. І знову вони йшли за своїм возом, що поволі тягся сільськими вулицями, вели з собою своїх сухоребрих кіз, і перехожий, що здибався їм дорогою, міг почути од воза спів:
— Правда щербата земна, о господи, вбила тебе.
І якби хто спинився послухати, йому б розказали історію Балеків, що мали щербату на десятерик справедливість. Тільки що сливе ніхто не спинявся їх слухати.
[1] Бальдерер (чи також Бальдер, Бальдур, Балур) — один з богів у північно-германській міфології.