— Так.
— Яким чином?
— Що ж, можу розповісти, — сказав Теллі. — Однаково ви б дізналися. Напевно дізналися б.
Кармайкл кивнув, сів і припалив сигарету.
— Логічно. Ви ніяк не могли зорганізувати цей невеличкий нещасний випадок. Бетсі Хоуг вирішила не прийти на побачення ще зранку. До того, як я бачився з вами. Це започаткувало цілу низку подій, що призвели до нещасного випадку. Отже, ви заздалегідь знали про те, що станеться.
— Знав.
— Передбачення?
— Спецпристрій. Я побачив, що вас може удавити машина…
— Мається на увазі втручання в майбутнє?
— Звичайно, — погодився Теллі, його плечі важко опустилися. — Існує безліч можливих варіантів майбутнього. Різні ряди ймовірності. Все залежить від наслідків різних криз, в міру того як вони виникають. Я фахівець з електроніки. Кілька років тому, майже випадково, я натрапив на принцип бачення майбутнього.
— Як?
— В основному використовується індивідуальне наведення на кожну людину. Заходячи до крамниці, ви потрапляєте в промінь мого пристрою. Він міститься в задній кімнаті. Повертаючи верньєр, я перебираю можливі варіанти в майбутньому. Інколи їх багато. А інколи — лише кілька. Так наче в ефірі — часом радіостанцій мало. Я дивлюсь у свій прилад, бачу, що вам треба, і даю цю річ.
Кармайкл випустив дим через ніс. Примруживши очі, він розглядав сизі кільця.
— Ви простежуєте все життя людини в трьох, чотирьох чи більше варіантах?
— Ні, — відказав Теллі. — Я відрегулював свій пристрій так, що він реагує на кризисні криві. Коли такі зареєстровані у людини, я простежую їх далі й виявляю можливі варіанти безпечної й вдалої протидії.
— Сонцезахисні окуляри, яйце, і рукавички…
— Містер… е-е… Сміт — один з моїх постійних клієнтів. Коли з моєю допомогою він успішно долає кризу, то повертається знову, для чергового обстеження. Я визначаю його наступну кризу і забезпечую всім, що знадобиться для її подолання. Я дав йому вогнезахисні рукавички. Приблизно через місяць виникне ситуація, де йому доведеться — такі будуть обставини — мати справу з шматком розплавленого металу. А він художник. Його руки…
— Зрозуміло. Ваші передбачення не завжди пов'язані з порятунком людського життя.
— Ні. Тут важить не тільки життя. Порівняно незначні кризи можуть призвести, скажімо, до розлучення, неврозу, хибних рішень, і позбавити життя водночас сотні людей. Я ж гарантую життя, багатство і щастя.
— Ви альтруїст. Тільки чому людство не штурмує двері вашої крамниці? Чому у вас мало клієнтів?
— Я не маю ні часу, ні обладнання.
— Можна було б створити більше пристроїв.
— Більшість моїх покупців — люди грошовиті. Мені є за що жити.
— Ви могли б наперед повідомляти завтрашній рівень цін на біржі, якщо вам потрібні гроші, — сказав Кармайкл. — Ми повертаємося до того ж самого питання. Якщо людина має магічну владу, то чому її задовольняє утримання якоїсь крамнички?
— Економічні причини. Терпіти не можу азартної гри.
— Це не буде азартною грою, — наголосив Кармайкл. — "Я часто запитував себе, чому виноторгівці купують…" Що це вам дає?
— Задоволення, — відповів Теллі. — Назвемо це так.
Кармайкл не був задоволений.
Він облишив запитання і перейшов до перспектив. Гарантія? Життя, здоров'я і щастя.
— Що станеться зі мною? Буде колись ще одна криза в моєму житті?
— Можливо. Але не обов'язково з небезпекою для життя.
— Отож, я постійний клієнт.
— Я не…
— Послухайте, — перебив Кармайкл. — Я не збираюсь шантажувати вас. Я заплачу. Я багато заплачу. Я не багатий, але я знаю, що означає для мене подібна послуга. Не хвилюйтесь…
— Не може бути…
— Перестаньте ж бо. Я не шантажист, чи щось подібне до нього. Я не погрожую вам розголосом, якщо це вас лякає. Я — звичайна людина, а не мелодраматичний лиходій. Я не становлю ніякої загрози. Що вас лякає?
— Так, ви — звичайна людина, — погодився Теллі. — Тільки…
— Чому ж ні? — провадив своєї Кармайкл. — Я не хочу вам набридати. З вашою допомогою я подолав одну кризу. Та колись буде ще одна. Я хочу отримати те, що буде потрібно в тій ситуації. Призначте будь-яку ціну. Я якось роздобуду грошей. Позичу їх, якщо буде необхідно, і більше ніколи не турбуватиму вас. Це — єдине, чого я у вас прохаю… Дозволити мені прийти, коли я подолаю кризу, і отримати те, що знадобиться наступного разу. Що тут негаразд?
— Нічого, — спокійно відказав Теллі.
— Ось що. Я — звичайна людина. У мене є дівчина. її ім'я Бетсі Хоуг. Я хочу з нею одружитися. Оселитися десь в сільській місцевості, виховувати дітей і мати впевненість у майбутньому. А що тут негаразд?
— Коли ви зайшли до цієї крамниці сьогодні, вже було надто пізно.
Кармайкл звів очі.
— Чому? — запитав він різко.
Подзвонили в двері чорного ходу. Теллі пройшов за ширму й майже відразу повернувся з згортком в руках. Він подав його Кармайклу. Кармайкл усміхнувся.
— Дякую. Вельми дякую. Як ви думаєте, коли може початися наступна криза?
— Через тиждень.
— Майте на увазі, якщо я… — Кармайкл розгорнув пакунок. Він витяг пару черевиків на пластиковій підошві і розгублено глянув на Теллі. — Черевики? Мені будуть потрібні черевики?
— Так.
— Я гадаю… — Кармайкл хвилювався. — Думаю, що ви не поясните чому?
— Ні, я не робитиму цього. Але намагайтеся взути їх. хоч куди б ви йшли.
— За це не хвилюйтесь. Я надішлю вам чек поштою. Можливо, мені знадобиться декілька днів. поки нашкребу грошенят, але я добуду їх. Скільки?
— П'ятсот доларів.
— Я надішлю вам чек сьогодні.
— Я волію не отримувати винагороду, поки клієнт не вдовольниться, — відказав Теллі. Він став ще стриманішим, погляд його блакитних очей був холодний і очужілий.
— Як знаєте, — озвався Кармайкл. — Я залишаю вас. Це треба відсвяткувати. Не бажаєте зі мною випити?
— Я не можу покинути крамницю.
— Ну, тоді бувайте. Ще раз дякую. Знайте, я не завдам вам ніякого клопоту. Я обіцяю. — Він повернувся й вийшов.
Дивлячись йому вслід, Теллі сумно і косо всміхнувся. Він не попрощався з Кармайклом. Цього разу.
Коли двері за ним зачинились, Теллі попрямував углиб крамниці і пройшов до кімнати, де містився його пристрій.
За десять років може статися безліч змін. Людина, яка має змогу, лиш простягнувши руку, здобути величезну могутність, може, змінитись і перетворитись за цей час з людини, яка не потребує її, в людину, яка її жадає — і заради цього ладна пожертвувати моральними цінностями.