Суворін Олексій Сергійович (1834 — 1912) — російський літератор, видавець, театральний і літературний критик. — 114.
Суханов-Подколзін Борис Гаврилович (1847 — 1904) — полковник, син Н. Б. Суханової, в дитинстві — учень і натурщик Шевченка (1858 — 1860), портретований (X, №27, 36); мемуарист — 10, 456, 460, 462 — 466.
Суханова [Подколзіна] Наталя Борисівна — поміщиця, господиня літературного салону в Петербурзі в 50 — 60-х роках XIX ст., мати Б. і Г. Суханових-Подколзіних, власниця малюнків Шевченка. — 454, 455, 460, 463 — 466, 479, 593.
Сухоставський Захарій Іванович (1795 — р. см. невід.) — господар будинку на Хрещатику в Києві, де в лютому-червні 1846 р. оселився М. І. Костомаров з матір’ю Тетяною Петрівною та двораком Хомою Голубченком. — 192, 193.
Табачников Василь Андрійович (1826 — 1892) — справник Черкаського повіту Київської губернії, дав наказ арештувати Шевченка (липень, 1859). — 505 — 508, 510 — 512, 522, 535.
Таволга-Мокрицький Іван Миколайович — див. Мокрицький-Таволга І. М.
Талько-Гринцевич Юліан Домінікович (1850 — 1936) — український та польський етнограф, археолог, антрополог. — 55. /680/
Тарновська Надія Василівна (р. нар. невід. — 1891) — сестра В. В. Тарновського-старшого, знайома Шевченка (1843, Качанівка). Стала його кумою у 1845 р., коли вони разом хрестили немовля диякона у с. Потік. Присвятив вірш "Н. Т." "Великомученице кумо!"); зробив героїнею вірша "Кума моя і я..." — 584.
Тарновський Василь Васильович (старший, 1810 — 1866) — український громадський і культурний діяч, меценат; спадкоємець Г. С. Тарновського (села Потік, Качанівка). Знайомий Т. Шевченка, М. Костомарова. — 117, 128, 151, 152, 213, 520, 549, 599.
Тарновський Василь Васильович (молодший, 1837 — 1899) — український громадський та культурний діяч, син В. В. Тарновського-старшого, меценат, колекціонер, засновник Музею українських старожитностей в Чернігові з великим зібранням шевченківських матеріалів. — 117, 492, 508, 518, 520, 521.
Тарновський Григорій Степанович (1788 — 1853) — український поміщик, дядько В. В. Тарновського-старшого, власник Качанівки, меценат, знайомий Шевченка з 1839 р.; замовник картини "Катерина"; прототип одного з персонажів повісті "Музикант" (Арновського). — 96, 116, 117, 120, 125, 127, 128, 129, 131, 132, 133, 142, 143, 150, 212, 487.
Тарновський Яків Васильович (1825 — 1913) — поміщик, співвласник села Потоки (Канівський повіт на Київщині), брат В. В. Тарновськогостаршого й Н. В. Тарновської ("куми" поета). — 585.
Татаринов Сергій Петрович — нижегородський урядовець, музикант аматор, знайомий Шевченка в Нижньому Новгороді. — 427.
Теньєр — див. Тенірс Д.
Тепірс Давид Молодший (у Шевченка — Теньєр) (1610 — 1690) — фламандський художник-жанрист, пейзажист, портретист. Шевченко захоплювався його картиною "Вартівня" (у Шевченка — "Казарма"). — 102.
Терещенко Оксана Антонівна (1786 — р. см. невід.) — мачуха Тараса Шевченка (з 1823 р.). — 41, 42, 44 — 47, 53.
Терещенко Степан Каленикович (1814 — р. см. невід.) — зведений брат Тараса, син Оксани Терещенко, мачухи поета. — 41, 42, 53.
Терпигорєв (псевд. Атава) Сергій Миколайович (1841 — 1895) російський письменник-прозаїк, сатирик, мемуарист. — 595.
Тімм Емілія (1821 — 1877) — дочка бургомістра м. Риги Ф. Тімма, сестра художника Василя Федоровича Тімма (1820 — 1895); дружина К. П. Брюллова (обвінчалися 27 січня 1839 р., а невдовзі Емілія раптово покинула чоловіка). — 96.
Тимофеєв Іван Тимофійович (р. нар. невід. — 1830) — російський скульптор, учень І. П. Мартоса, якого залишив через образу, що Леартьє не оцінив належно його участі в створенні пам’ятника Мініну й Пожарському, працював каменярем у мармурових майстернях, а з 1827 р. — в І. П. Віталі; помер в злиднях. — 374.
Ткаченко Федот Леонтійович (1819 — бл. 1885) — художник; співучень Шевченка в артілі В. Ширяєва, пізніше — в Академії мистецтв у майстерні К. Брюллова (1835 — 1842) — працював учителем малювання в Полтавській гімназії; листувався з поетом. — 92, 541, 573, 586.
Тихорський Микола Якимович (1806 — 1871) — український та росій /681/ський письменник, критик, автор рецензії на поему "Гайдамаки" ("Маяк". — 1842. — № 8). — 127.
Толмачов Панас Омелянович (1791 — 1871) — генерал-лейтенант, начальник 23-ї піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу наприкінці 40-х років XIX ст. — 275, 297, 333.
Толстая Анастасія Іванівна (дівоче прізвище — Іванова; 1817 — 1889) — дружина Ф. П. Толстого, мати Катерини Толстої-Юнге, господиня літературного салону в Петербурзі; разом з чоловіком сприяла визволенню Шевченка з заслання й поверненню в Петербург. — 370, 372 — 377, 380—382, 385, 386, 395, 406, 410, 411, 417, 424, 436, 437, 446 — 448, 450454, 456, 457, 464, 478, 560, 568.
Толстой Микола Миколайович (1823 — 1860) — російський письменник, старший брат Л. М. Толстого. Автор циклу художніх нарисів "Охота на Кавказе" (1857), повісті "Пластун". — 454.
Толстой Олексій Костянтинович (1817 — 1875) — російський письменник; бувши близьким до царського двору, сприяв полегшенню долі ряду письменників, серед них і Шевченка — на клопотання Лизогубів і графа А. Гудовича. — 295, 382, 475.
Толстой Федір Петрович (1783 — 1873) — російський скульптор, медальєр, художник, віце-президент академії художеств, член комітету товариства заохочування художників; за його клопотанням Шевченко був повернутий із заслання. — 207, 351, 372, 395, 410, 414, 436, 446 — 450, 452, 453, 456 — 459, 464, 490, 555.
Траскін Олександр Семенович (1805 — 1855) — генерал-майор, куратор Київського учбового округу (з 1846 р.), харківський цивільний губернатор (з 1849 р.). — 155, 227 — 230, 233.
Тредіаковський (Третяковський) Василь Кирилович (1703 — 1768) — російський поет, перекладач, академік Академії мистецтв і наук (з 1745 р.). — 139.
Тризна Роман Дмитрович (1816 — р. см. невід.) — член Чернігівської межової комісії, потім — голова палати цивільного суду; знайомий поета з 1846 р.; діяч недільних шкіл. — 575, 581, 583.
Тройницький Олександр Григорович (1807 — 1871) — цензор, член головного управління цензури; заборонив друкувати твори Шевченка за його рукописом "Поезія Т. Шевченка. Том первый" (1859 р.), дозволивши перевидати твори, друковані до заслання. Дозволив, але не рекомендував поширювати Шевченків "Букварь Южнорусский" (1861). — 547.