Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя

Страница 216 из 231

Конисский Александр

Гервасій — переяславський єпископ. — 29.

Герн Карл Іванович (1816 — р. см. невід.) — військовий інженер, квартирмейстер Окремого Оренбурзького корпусу, будівничий форту Карабутак, де з ним познайомився Шевченко 1848 р.; у 1849 — 1850 рр. поет меш-/653/кав у Герна в Оренбурзі. Герн зберіг рукописи поета після його арешту 23 квітня 1850 р. — 249, 250, 275, 277, 288, 289, 291, 292, 298, 303, 304, 306, 331, 344, 358, 394, 438, 477.

Герцен Олександр Іванович (1812 — 1870) — російський письменник і філософ, близький Шевченкові антикріпосницькою та антидеспотичною спрямованістю прози й публіцистики ("Кто виноват?", 1841 — 1846; "Доктор Крупов", 1847; "Сорока-воровка", 1848; "Былое и думы", 1852 — 1868), політичний емігрант, видавець газети "Колокол", альманаху "Полярная звезда". — 20, 202, 402, 413, 422, 506, 597.

Гессе Павло Іванович (1801 — 1880) — чернігівський (з 1841 р.), київський (з 1855 р.) цивільний губернатор; сприяв поширенню підписки на альбом офортів Шевченка "Живописная Украина". — 188, 334, 506, 507.

Гете Йоганн-Вольфганг (1749 — 1832) — німецький письменник, основоположник нової німецької літератури, філософ, природознавець. — 102, 121, 138, 182, 184.

Глібов Леонід Іванович (1827 — 1893) — український поет, видавець "Черниговского листка" (з 1861 р.). — 182.

Глинка Михайло Іванович (1804 — 1857) — російський композитор (опери "Іван Сусанін", 1836; "Руслан і Людмила", 1842; симфонічні та камерні твори, романси). — 116.

Глоба (рр. н. і см. невід.) — капітан, командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону, начальник Шевченка в Орській фортеці у 1847 р. — 257, 262, 275.

Глушановський Антон Андрійович (1815 — р. см. невід.) — юрист, викладач Ніжинського ліцею князя Безбородька (1842 — 1844); синдик (правознавець) при Київському університеті (1844 — 1850), знайомий Шевченка з 40-х років. — 220.

Гоголь Микола Васильович (1809 — 1852) — російський письменник, засновник "натуральної школи"; автор романтичних повістей на українському фольклорно-етнографічному матеріалі (зб. "Вечори на хуторі біля Диканьки", 1831 — 1832), а також реалістичних творів (зб. "Миргород", "Арабески", 1835; повість "Шинель", 1842; комедія "Ревізор" (поставлена 1836 р.); роман "Мертві душі" (1842); "Вибрані місця з переписки з друзями", 1847). — 150, 152, 165, 182, 211, 212, 213, 267, 293, 299, 300, 340, 403, 430, 440, 546, 598.

Голинська Прасковія (Параска) Михайлівна (1822 — 1892) — родичка дружини нижегородського військового губернатора О. М. Муравйова. — 426.

Голіцин Володимир Федорович (1834 — 1876) — князь, ад’ютант нижегородського військового губернатора О. М. Муравйова. — 411, 427, 463.

Головачов Андріан Пилипович (1820 — 1889) — російський вчений-зоолог; 1852 р. приїздив з експедицією К. М. Бера на Мангишлак. — 19, 339, 353.

Головачова-Панаєва Євдокія — див.: Панаєва (Головачова) Авдотья (Євдокія) Яківна. — 476.

Головкін — фабрикант тютюну в Петербурзі (1-а половина XIX ст.) — 362. /654/

Головко Микола Олексійович (1825 — 1850) — український вчений, магістр астрономії; застрелився під час арешту в справі листа С. Левицького до Шевченка. — 302, 309.

Голубцов — куратор київського округу (на початку 80-х років XIX ст.). — 593.

Голубченко Хома — служник М. І. Костомарова, — 211, 219, 469.

Голяткін Іван Михайлович — київський старший поліцмейстер. — 230, 231.

Голяшкін — див. Голяткін І. М.

Гольбейн (Хольбейн) Ганс Молодший (бл. 1497 або 1498 — 1543) — німецький художник епохи Відродження. — 95.

Гонга Іван (р. нар. невід. — 1768) — один з керівників Коліївщини (1768); сотник надвірних козаків в Умані; 1768 р. перейшов на бік повстанців, під проводом М. Залізняка; після взяття Умані проголошений Уманським полковником. По зрадницькії схоплений російським військом і виданий на смерть коронному гетьманові К. Браницькому. Оспіваний Шевченком у поемі "Гайдамаки". — 57.

Гончаренко Олексій — односельчанин Шевченка. — 49, 499.

Горонович Андрій Миколайович (1818 — 1868) — російський художник, вчився разом з Шевченком в Академії мистецтв. — 350.

Грабовський Михайло (Міхал) (1804 — 1863) — польський письменник і критик, автор повістей на теми з української історії ("Коліївщина і степи., 1838; "Гуляйпільська станиця", 1840 — 1841; "Пан канівський староста", 1856). — 147, 201.

Гранд — див. Грант.

Грант Олександр Олександрович — нижегородський підприємець, судновласник. Стежив за вільною російською пресою; у нього Шевченко діставав герценівські видання. — 411.

Грасс Ілля Петрович (1829 — р. см. невід.) — службовець пароплавного товариства "Меркурій", зять М. О. Брилкіна. — 426.

Гребінка Євген Павлович (1812 — 1848) — український поет-лірик, байкар, автор поеми "Богдан" (1843), оповідань, нарисів, історичних романів та повістей ("Нежинский полковник Золотаренко", 1841; "Чайковский", 1843). Увів Шевченка в літературні кола в Петербурзі, опублікував його твори в альманасі "Ластівка" (1841). — 14, 78, 80, 82, 92, 101, 109 — 112, 115, 118, 120, 123, 127, 132, 134, 182, 446, 573.

Григор’єв Аполлон Олександрович (1822 — 1864) — російський поет, критик. — 115, 484, 595, 598.

Григорович Василь Іванович (1786 — 1865) — російський мистецтвознавець, секретар Товариства заохочування художників (1829 — 1854) і конференц секретар Академії мистецтв (1829 — 1859) в Петербурзі. Шевченко присвятив йому поему "Гайдамаки". — 73, 78, 80, 82.

Гриненко Федір — сільський писар, чоловік X. Довгополенко. — 540, 545:

Гришков (рр. нар. і см. невід.) — квартальний наглядач в Києві, супроводжував арештованого Шевченка в Петербург, у III відділ. — 234.

Грінберг Ізабелла Львів на (1833 — 1877) — російська співачка й письменниця. Виступала 13 квітня 1857 р. в благодійній виставі на користь засланого поета. Шевченко, буваючи по звільненні в її салоні в Петербурзі, захоплювався її співом. — 454, 455, 457. /655/

Громека Степан Степанович (1823 — 1877) — підпоручик, служив у Чернігові, де познайомився 1846 р. з Шевченком; київський молодший поліцмейстер (1851); журналіст у Петербурзі. — 188, 454.

Грудзінський — полковник, мешканець м. Мошни. — 512.

Грушівський Грицько — селянин с. Кирилівки, ймовірно, хтось із засновників роду Шевченків-Грушівських. — 29.