Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя

Страница 212 из 231

Конисский Александр

С. 547 — 548. ...наведу ті вірші, тільки з "Катерини", який Бекетов не дозволив надруковати. — Згадані вилучення стосуються видання першого "Кобзаря" Шевченка 1840 р. й зроблені не Бекетовим, а П. О. Корсаковим (Бородін В. С. Т. Г. Шевченко і царська цензура. — К., 1969. — С. 11 — 20)

С. 549. ...Шевченко, прийнявши дозвіл цензурний, написав до Олексія Хропаля... — Йдеться про лист Шевченка до О. І. Хропаля від 29 листопада 1859 р. з Петербурга.

С. 550. Жодного сліду нема, щоб відповісти запевне: чи після наведеного листа [від Симиренка за 11 грудня 1859 р. — Ред.] переписувалися Шевченко й Семеренко, чи ні? — Нині відомі листи поета до П. Ф. Симиренка від 3 січня й 1 лютого 1860 р., а також написаний між 4 і 12 січня 1861 р.

С. 551. Приміркували перш за все в журналі Оболонського надруковати коротеньку автобіографію Шевченка. — У журналі "Народное чтение" (1860, №2) опубліковано не Шевченків текст автобіографії, а її зроблену П. Кулішем переробку, авторизовану поетом. Автентичний же текст автобіографії опубліковано 1885 р. в журн. "Киевская старина". — № 11. — С. 431 — 435.

С. 552. ..."як зовуть жаботинського і кирилівського пана і що воно та ке?.." — З листа Т. Шевченка до В. Шевченка від 18 лютого 1860 р.

..."Робота моя коло їх волі (братів і сестер) аж шкварчить..." — З листа до того ж адресата від 23 березня 1860 р.

Фльорковський ... ледві 19 мая висловив свою відповідь... — Листування "Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым" з поміщи ком В. Е. Фліорковським і доручення М. Д. Новицькому (див.: Тарас Шевченко: Документи... — С. 348, 349, 353, 354, 356).

С. 554. "О! та й бестія ж оцей Фльорковський, — писав Новицький до Шевченка... — З листа М. Д. Новицького до Т. Шевченка від 7 вересня 1860 р. з Єлисаветграду (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 193).

Тарас з ввічливості подякував йому [Фліорковському. — Ред.]... — Йдеться про лист Шевченка до В. Е. Фліорковського від 27 липня 1860 р. з Петербурга.

...але дійсно на таку волю обурився і написав до Варфоломея... — Йдеться про лист Т. Шевченка до В. Шевченка від 5 жовтня 1860 р.

С. 556. Куліш, пишучи до Шевченка про той обід, зовсім правдиво говорив, що "cкільки не було на тому бенкеті промов поважних..." — З листа П. Куліша до Т. Шевченка від 10 травня 1860 р. з Василівни (Гоголівки). — Листи до Т. Г. Шевченка, с. 183.

С. 566. Не ймуть нам віри без попа, // Не ймуть нам віри без хреста... — Рядки переставлено. У Т. Шевченка: "Не ймуть нам віри без хреста, // Не ймуть нам віри без попа".

С. 570. Ми маємо вірші, написані Шевченком 14 вересня і присвячені брату Олександра Макарова Миколі "На память 14 вересня". З самої присвяти я гадаю, що розцурання з Ликерією сталося в той день. — Ця поезія /644/ спершу мала заголовок-посвяту "Ликері на память 14 сентября"; упорядники 12-томного академічного Повного зібрання творів Т. Г. Шевченка вважають, що ця дата "безсумнівно пов’язана з розривом взаємин між Шевченком і Ликерою, яка грубо образила поета. Це сталося між 9 і 11 вересня 1860 р." Шевченко Тарас. Повне зібрання творів: У 6 т.: Т. 2. — С. 567.

С.577. " ...заходиться риштувать // Воза в далекую дорогу..." — рядки з поезії "Чи не покинуть нам, небого..." — останнього твору поета, написаного 14 — 15 лютого 1861 р.

С. 578. "Що мені в світі робити!.." — 3 листа Шевченка до В. Шевченка від 5 жовтня 1860 р. з Петербурга.

"Не зійде сонце!.. Тьма і тьма..." — Рядки з поезії "І тут, і всюди скрізь погано...", написаного 30 жовтня 1860 р.

С. 584. За Шевченком ... дійсно не було "зерна неправди за собою". Вислів з поезії Шевченка "Доля" (1857).

"Великомученице кумо!" — Перший рядок вірша "Н. Т.", присвяченого Надії Тарновській, "кумі".

С. 590. Прийшла телеграма з Полтави. Недужому прочитали: "Батьку! Полтавці поздоровляють..." — Текст телеграми склала напередодні полтавська громада, що зібралася у Д. Пильчикова й доручила О. Я. Кониському надіслати її наступного дня — 25 лютого 1861 р. (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 219).

Похорони Тараса Шевченка

С. 595. На свіжу могилу поклали багацько букетів з свіжих квіток. — Нещодавно українська громада в Санкт-Петербурзі встановила на цьому місці пам’ятний камінь.

С. 597. Герцен у своєму "Колоколі" (в Лондоні) пом’янув Шевченка коротеньким некрологом... — "Колокол", л. 95, 1861, 1.04, с. 798.

С. 598. Поліція зробила реєстр усього, що лишилося після поета. — Тарас Шевченко: Документи, с. 364, 365. Відомий список мистецьких творів, що були у Шевченка, виконаний Г. М. Честахівським, Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. — К., 1976. — С. 346-354. Опис бібліотеки поета зробив Д. Л. Каменецький (там же, с. 340-345). Власні речі розпродано на аукціоні: частину купили прихильники поета, й ці речі надійшли в Чернігів у Музей українських старожитностей В. Тарновського та в інші сховища. Мистецькі твори теж були придбані зацікавленими людьми й нині майже всі вони зберігаються у Державному музеї Т. Г. Шевченка в Києві. Бібліотеку петербурзька громада викупила у родичів-спадкоємців поета й передала на збереження Ф. Черненку. Бібліотека розпорошена, її сліди втрачено.

С. 601. Митрополит казав везти тіло до церкви Різдва Христового, що стоїть біля берега Дніпра, зараз при в’їзді в Київ з набережа. — Церкву збудовано у 1810 — 1814 рр. за проектом архітектора А. І. Меленського /645/ на місці давньоруської церкви, поставленої князем Володимиром Святославовичем. Знесена у післявоєнні роки.

С. 603. Після торжественного богослуження... — Урочиста панахида відбулася 10 травня 1861 р. в канівському Успенському соборі, про що свідчить пам’ятна плита.

Любіть її во врем’я люте... // За неї душу положіть... Перший рядок — з казематної поезії (травень, 1847) "Чи ми ще зійдемося знову?..."; другий — невідомого походження. У Шевченка:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во врем’я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Агапій (Гончаренко Андрій Онуфрійович, 1832 — 1916) — автор статті-некролога про Шевченка "От иеродиякона Агапия" (Колокол, — л. 95. — 1861, 1. 04. — С. 798); ієродиякон, згодом політичний емігрант, складач "Вільної російської друкарні" в Лондоні (1860 — 1865); пізніше — журналіст у США (з 1865 р.), перекладач поезій Шевченка. — 598.