С. 280. Не відомо мені, звідкіль Маслов добув такі звістки... — Ці відомості В. Маслов здобув від того ж О. І. Макшеєва (Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів (ЦНБ АН УРСР). — К., 1966. — С. 50, 64 — 65), спогади якого записав і М. Чалий.
С. 283. Від 7-го березіля р. 1848 аж до листопада р. 1849 не стрічаємо ніже єдиного листа ні до його, ні від його. — Листи були (збереглося 8 листів до Шевченка й три його власні), але Кониський їх бачити не міг, бо вони зберігалися в архіві III відділу при справі Шевченка 1850 р.
С. 284. "Мов за подушне, оступили..." — Вірш написано 1848 р.
С. 285. Так нудився-сумовав Тарас цілу зиму й весну р. 1849... — Нещодавно В. Є. Шубравським встановлено, що зимівля на Косаралі тривала до початку січня 1849 р.; з січня по квітень 1849 р. поет зимував у Раїмі (так і датуються поезії Шевченка, починаючи із "Неначе степом чумаки...". — Т. Г. Шевченко: Біографія. — К., 1984. — С. 232 — 234).
...не маємо жодних звісток, як поводився Тарас, як йому жилося під час нової плавби по Уралу. — Щоденник начальника експедиції О. І. Бутакова, де відбито обставини плавання день у день, вперше частково опублікований І. Житецьким (Україна. — 1928. — № 3. — С. 58 — 61); ця частина щоденника зберігається в ЦНБ АН УРСР; друга частина цього ж щоденника, що зберігалася в Державній публічній бібліотеці Узбекистану, використана в дослідженнях і монографії М. Шагінян (Шагінян М. Аральская экспедиция. — Молодая гвардня. — 1940. — №8. — С. 137 — 148; Там же. — Шевченко. — М., 1941). Повністю опубліковано щоденник 1953 р. (Бутаков А. И. Дневные записки плавання на шхуне "Константан" для исследования Аральского моря в 1848 — 1849 гг. — Ташкент, 1953).
"Перейшов я пішки двічі увесь киргизький степ..." — З листа Шевченка до О. М. Бодянського від 3 січня 1850 р. з Оренбурга.
"Не багацько минуло часу, а як багато перемінилося!" — З листа Шевченка до В. М. Рєпніної від 14 листопада 1849 р. з Оренбурга.
С. 287. ...Бутаков писав до начальника оренбурзького війська... — Тарас Шевченко: Документи..., с. 166, — рапорт Бутакова від 22 квітня 1849 р.
"Він, — писав Тарас до княжни Рєпніної, — не посоромився моєї сірої (жовнірської) шинелі..." — З листа до В. Рєпніної від 7 березня 1850 р. з Оренбурга. /624/
Чи не той оце Хома Вернер... — У народному переказі йдеться про іншу особу.
С. 288. "Адресуй, — писав Тарас до професора Бодянського, — в Оренбург Карлу Івановичу Герну..." — З листа Шевченка до О. М. Бодянського від 3 січня 1850 р. з Оренбурга.
С. 289. ...Бутаков вдався до головного штабу оренбурзького війська... — Йдеться про рапорт Бутакова від 5 листопада 1849 р. (Тарас Шевченко: Документи, с. 171 — 172).
Тоді ж таки Обручов наказав... — Там же. — С. 172.
"Позавчора, — пише він, — вернувся я з того степу киргизького..." — З листа Шевченка до А. І. Лизогуба від 8 листопада 1849 р. з Оренбурга.
С. 290. "Кращого немає // Нічого в Бога, як Дніпро..." — З поезії "І виріс я на чужині..." (1848).
С. 293. В листі до Жуковського... — Йдеться про лист Шевченка до В. А. Жуковського, написаний між 1 і 10 січня 1850 р. в Оренбурзі.
С. 295. Перовський згодився і вдався до Дубельта з запискою. — Див.: Тарас Шевченко: Документи, с. 182 — 183. Відповідь Л. В. Дубельта. — Там же. — С. 185.
С. 296. ..."бездушному сатрапові і прибічникові царя привиділося..." — запис в щоденнику Шевченка від 19 червня 1857 р.
С. 301. "Ось для чого мушу // Жить на світі..." — З поезії "Лічу в неволі дні і ночі" (1850).
С. 305. Але Гаршин з урядових звісток оповідає, що до 12 мая Тарас просидів вже в арешті 15 день. Значить, арештовано його 27 квітня. — Документи стосовно дати арешту невідомі. Спогади Ф. М. Лазаревського й матеріали М. Стороженка підтверджуються й листом Ф. М. Лазаревського до батька, М. І. Лазаревського, від 21 червня 1850 р., де йдеться про події на Великодніх святах в Оренбурзі. Декілька рядків викреслені, але є кінець абзаца: "Я над этим не задумывался и весело делал праздничные визиты.
На третий день за мной присылает сослуживец мой (М. С. Александрійський. — Ред.) и просит сейчас же к нему приехать... "Я был сегодня у воєнного губ[ернатора]. Между бумагами Ш[евченко] нашлись мои письма к нему..." (Іофанов Д. Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка. — К., 1957. — С. 38). Тут йдеться, отже, саме про свята й розмову з М. Александрійським на третій день свят і арешту Шевченка.
С. 307. 23 мая він (Обручов. — Ред.) одіслав до військового міністра усі одібрані у Шевченка папери і малюнки і писав... — Тарас Шевченко: Документи..., с. 189 — 190.
С. 308. ...сполошений генерал Обручов написав навіть до державного канцлера графа Нессельроде. — Тарас Шевченко: Документи..., с. 191.
З яким поспіхом вели сю справу... — Основний корпус документів щодо листування між Оренбургом і Петербургом див.: Там же. — С. 191 — 197. /625/
С. 309. З Головком сталася подія дуже трагічна. — Там же. — С. 200 — 202.
С. 310. ...Обручов 23 червня дав наказ начальникові 2 батальйони підполковникові Чигирю справити формальне слідство над Шевченком... — Цей наказ було віддано 25 червня 1850 р. (Там же. — С. 205 — 207). Документи, що стосуються слідства, проведеного слідчим Г. В. Чигирем, див.: Тарас Шевченко: Документи..., с. 210 — 234.
Обручов... послав наказ до Орського батальйонного командира, щоб тримав Шевченка в арешті... — Там же. — С. 204.
С. 311. Хтось Г. П. Даценко... на власні очі бачив в Орському архіві лист тієї присяги... — Текст присяги Шевченка див.: Там же. — С. 225 — 226.
С. 315. З Орська повели Шевченка етапом через Уральськ в Гур’єв-городок. — Біограф помиляється: Шевченка везли кіньми, про що свідчить лист Бр. Залеського від 13 жовтня 1850 р., який перебував тоді в Оренбурзі, до А. Венгжиновського: "Десять днів тому художник завітав до мене — увесь скривавлений, бо його рознесли коні в Губерлінських горах і мало не вбили. Пробувши тут кілька годин, він вирушив до Новопетровського, брами которого відчинять йому хіба анголи, як Альдоні" (героїні поеми А. Міцкевича "Конрад Валенрод". — Ред.) — Питання шевченкознавства. Вип. І. — К., 1958. — С. 111. За цим листом, Шевченко проїздив через Оренбург 3 жовтня 1850 р. Так само кіньми, а не човном, дістався він до Гур’єва-городка, звідки їх приставив морем у Новопетровське укріплення поштовий човен — основний засіб зв’язку між укріпленням та Гур’євим-городком; пароплав відвідував укріплення досить рідко (див. про розклад руху пароплава "Астрабад": Гаско М. Е. Пошуки і знахідки: Літературно-критичні статті. — К., 1990. — С. 328 — 329).