Комічно трохи склалися відносини Шевченка до відомого російського письменника Даля. З ним Тарас був знайомий, ще як перебував в Академії, але ніколи до його не надило Тарасового серця. Зупинившись в Н[ижньому] Новгороді, Шевченко хоч і відав, що тут живе і Даль, але не хтів оновляти знайомості, коли ж графиня Толстая порадила те вчинити, Тарас мусив піти до Даля... 17 листопада він зробив Далеві візиту. Даль повітав його щиро і прохав заходити до /418/ його яко до старого приятеля. Перегодом вже 17 грудня він зайшов увечері до Даля 827. Несподівано в розмові зачепили Давидові псалми. Даль помітив, що наш поет не байдужий до стародавньої поезії, і спитав у його, чи він читав Апокаліпсис. "Читав, — каже поет, — та нічого не зрозумів". Тоді Даль дав йому власний переклад і коментарі Апокаліпсиса, просячи перечитати і повідати свою думку.
"Не по душі мені, — признається Тарас, — остання умова; без неї можна б не читавши подяковати, а тепереньки треба читати. А читаючи Апокаліпсис на мові церковнослов’янській, приходить думка, що апостол писав його задля своїх неофітів. А може, його кермовала і мета матеріальна, щоб дозорці його подумали, що старий збожеволів і верзе нісенітницю і тоді може швидше визволять його з заслання. З якої речі Даль перекладав і товкмачив оцю нісенітницю? І з якою думкою дав мені перечитати свій убогий твір? Яку ж думку свою я висловлю йому? Ради ввічливості мушу брехати..."
Коли траплявся у Шевченка вільний час, він не марновав його абияк. Вдовольняючи звичайну і властиву чоловікові потребу розваги між людьми, в товаристві знайомих, Шевченко не забував працювати і коло власних творів.
Ще під кінець жовтня взявся він переглянути своє оповідання "Матрос", що написав мовою російською р. 1856 в Новопетровському. Першу частину оповідання він відіслав ще з Новопетровського до Лазаревського, щоб дав до якого журналу друкувати. Другу частину переписав йому теж у Новопетровському прапорщик Нечаєв — "один з ліпших кадетів Непроєвського 828 оренбурзького корпусу". Перечитуючи тепер оповідання, автор спостеріг велику силу граматичних помилок і помітив, що треба перемінити назву: "Нехай буде не "Матрос", а "Прогулка с пользою і не без морали".
827 Записки... — С. 152[ — 153. (Запис від 17 груд. 1857 р.)}.
828 Неплюєвського. — Ред.
Переглянувши оповідання, Тарас вдається до Куліша, щоб поклопотався надруковати се оповідання і відіслані ще раніш "Княгиню" і "Варнака". Куліш на те відповів йому: "Про московські твої повісті скажу, що зневажиш ти їми себе перед світом, та й більш нічого. Якби у мене гроші були, я купив би їх усі у тебе разом, та й спалив. Читав я твою "Княгиню" і "Матроса". Може, ти мені віри не піймеш; може, скажеш, що я московщини не люблю, дак тим і /419/ганю, так, отже, тобі: ні одна редакція журнальна не схотіла їх друковати. Тут не одного таланту треба. Прочитуючи твої московські повісті, земляки твої кивають головами, а москалі відкидають геть; а вірші твої рідні, так москалі шанують, а земляки наче Псалтир той промовляють" 829.
Тарас вважав літературний суд Куліша занадто строгим: "Коли ти хочеш зберегти з ним добрі відносини, ніколи не говори йому правди", — писав він до Куліша 830.
Дійсне, усі Шевченкові твори, писані мовою великоруською, не досягають тієї краси високої і літературно-художньої ваги, як його твори мовою українською. Головну причину тому висловив ліпше за всіх Костомарів; він зовсім справедливо говорить, що в творах Шевченка, писаних мовою російською, світяться ознаки великого таланту, вірність характерів, глибина і благородство думок і почуття, і багатенько образів; але вони не оброблені 831. І дійсне, опріч "Наймички", писані вони немов при хватком. Інакше й не могло бути: усі вони писані на засланню, під доглядом, а інші писані нишком, ще тоді, коли йому і по-російськи не дозволено було нічого писати, опріч листів.
Але властиво не тільки в сьому одному була причина того, що редакції російських журналів не друковали Шевченкових творів, писаних мовою російською. Коли Тарас не згодився з Кулішевою думкою, і вдався до благого дідуся Сергія Аксакова, щоб поклопотатися про надруковання його "Княгині" і "Матроса", дак і Аксаков не радив його друковати, кажучи 832, що твори ті "без порівняння нижче Вашого (Тарасового) величезного таланту віршотворного. Ви лірик, елегіст, гумор ваш невеселий. Правда, де річ іде про природу, де діло доходить до живописі, там у вас усе прекрасно. Але се не викупляє вади в цілому оповіданні ("Княгиня"). Я не опасуюся сказати вам голу правду. Я тієї думки, що такому таланту, як валі, можна сміливо говорити правду, не боячись образити людське самолюбство. Багатій людині не соромно обути діряві чоботи. Маючи перед себе такий сяєвний обшир, де ви повний господар, ви не образитесь, коли вам скажу, що ви не зугарні перейти по якій-будь степовій стежечці".
829 Чалий, с. 118.
830 Ibidem. — С. 121.
831 Русск[ая] стар[ина]. — 1880. — [Кн. III]. — С. 607 — 610.
832 Чалий, с. 119.
Опріч оцих причин, на мою думку, були ще інші. Зміст Шевченкових оповідань не вдовольняв тій "злобі дня", яка /420/ пановала тоді по російській журналістиці. Вона жила тоді і повинна була жити пекучими сучасними потребами життя людей, що прокинулися на благовість до оновлення зневоленого і темного царства. В Шевченкових оповіданнях сього не було і не могло бути через те, що вони писалися під доглядом. Костомарів знов справедливо помітив, що коли б Шевченкова "Наймичка" російська була надрукована раніш його "Наймички" української, так публіка привітала б її яко твір незвичайний" 833.
Перечитавши "Матроса", Шевченко перегодом почув у собі знов "божественный глагол" рідної музи української. 5, 6 і 7 грудня р. 1858 він пише нову поему мовою українською з життя перших християн. То була поема "Неофіти". Він присвятив її Щепкіну і вельми бажав перечитати йому її і послухати його приязну і певну думку про неї 834. Небавом приятель його Овсянников їхав у Петербург. Через його він переслав "Неофітів" до Куліша, пишучи в листі, що "поема добре не викінчена", і прохав переписати і переслати її до Щепкіна.