Таємниця покинутого замку

Страница 30 из 36

Александр Волков

— Після бою ваші скриньки наповняться вщерть. Спочатку ви доставите їх до Ранавіра — мені на збереження. Пізніше візьмете з собою в Рамерію. На батьківщині ви станете найбагатшими людьми.

Машини наближалися до мети, члени екіпажів перемовлялися по рації. В той час як від Ранавіра до Смарагдового міста рухалася ескадрилья з тридцяти вертольотів, від північної частини Кругосвітніх гір їм назустріч поспішала інша ескадрилья. Це були орли Карфакса. Орли виявляли особливу обережність відтоді, як гармата інопланетян поранила Горіека. За своєю природою вони взагалі з людьми спілкувалися мало. Але орли теж були мешканцями Чарівної країни. Відчувши в поведінці Прибульців недобре, Карфакс звелів побратимам не спускати очей з непроханих гостей.

Ось чому, помітивши зовсім не мирні наміри загону вертольотів, орли негайно помчали назустріч. До міста залишилося менше трьох десятків миль, коли командирові Мон-Со, та й іншим пілотам, здалося, ніби на їхній трасі замерехтіли темні цятки схожі на птахів. Вони то зникали, то наближалися. Зростав неясний гул.

На дзеркало, прикріплене перед Мон-Со, лягла сіро-чорна тінь, що падала згори, немовби з хмари. Неясний гул перейшов у войовничий клекіт. З цікавості Мон-Со опустив бокове скло кабіни, висунув голову… І в цей момент мало не позбувся її. Від змаху гігантського крила в нього вдарив вітер такої несамовитої сили, що Мон-Со вчавило в крісло кабіни.

Ще трохи — і його взагалі викинуло б з вертольота.

Швидше зі страху, ніж обдумано, Мон-Со підняв скло і вивернув вертоліт, уникаючи крил гігантського орла. Швидко озирнувшись, він помітив: біля інших машин коїться те саме, — орли, розпластавши крила, кидаються на вертольоти.

— Ну що ж, мій полковнику, робитимемо? — почув Мон-Со по рації насмішкуватий голос Кау-Рука. — Як ви збираєтесь відбивати напад цих повітряних гігантів? Чи не краще відразу вийти з гри? Не знаю, як ви, а я повертаю назад. Не хочу ні сам гинути, ні знищувати цих гордих птахів. З орлами воювати — ми так не домовлялися!

— Забороняю! — закричав Мон-Со хрипким голосом. — Будете відповідати перед Баан-Ну!

— Як ви не розумієте?! — теж прокричав Кау-Рук, оскільки довкола стояв неймовірний гул. — Це побоїще — суцільне безглуздя. Навіщо калічити таких благородних птахів і самим гинути при цьому?

— Ви боягуз! — загорлав Мон-Со.

Але Кау-Рук, не слухаючи його більше, розвернув вертоліт і спрямував на одну з лісових галявин. У повітрі закипів жорстокий бій.

Орли каменем падали на вертольоти, обхоплювали їх могутніми крилами; біля лобового скла з'являлися величезні дзьоби. Денне світло меркло перед пілотами. Вони навмання хапалися за важелі, крутили штурвалами. Стрільці вмикали свої променеві пістолети. Але для птахів-гігантів страшні були не постріли. Обертовий гвинт підрубував їх, врізався в тіла. Тамуючи біль, орли тільки сильніше стискали крила. Пілоти випускали з рук штурвали, машини втрачали керування. Кілька вертольотів полетіло вниз, але розбились і орли. Карфакс, бачачи побратимів, які гинули на його очах, знизу кинувся на найближчий вертоліт, почав бити його крилами, вчепився кігтями в шасі, хитнув так, що машина перевернулася. Зависнувши якусь мить у повітрі, вона стрімко впала вниз і вибухнула.

Розправившись з одним вертольотом, Карфакс кинувся до другого, третього…

Частина орлів атакувала вертольоти з боку малого хвостового гвинта. Вигукуючи войовничий клич, вони смертельною хваткою впивалися в нього кігтями, ламали сильними лапами, розбивали дзьобом-молотом.

У битві не благали і не просили пощади. Променеві пістолети стріляли без угаву, правда, марно. Навчені гірким досвідом, орли більше не наближалися до лобових стекол. Нападаючи знизу або з хвоста, вони, щойно машина втрачала керування, залишали її в спокої.

Гігантські розміри птахів та їхня несамовитість вселили в інопланетян жах. Той самий жах, який вони хотіли принести Смарагдовому містові.

Армії Діна Гіора не довелося брати участь у битві, але його бійці були найпалкішими глядачами в світі. Успіхи союзників-орлів вони зустрічали захопленим ревом, а загибель — сумними стогонами. Тіллі-Віллі довго бігав за одним падаючим вертольотом, сподіваючись вдарити по ньому мечем, але вертоліт упав на величезний дуб і розлетівся на шматки.

Нарешті ескадрилья Прибульців кинулася навтіки. З погнутими гвинтами, пошкодженими моторами, розбитими шасі, метляючи і викреслюючи неймовірні фігури, вцілілі вертольоти пробиралися до Ранавіра. Порожні скриньки для смарагдів давно було викинуто за борт. Вороги втікали, а летюче воїнство загороджувало їм шлях у долину Гуррікапа. Тільки з десяток машин врятувалося, сяк-так дотеліпалося до бази. Ледь дотяг до місця і Мон-Со. Його донесення, а найбільше вигляд понівечених вертольотів справили на Баан-Ну приголомшливе враження. Страх заворушився у серці генерала, котрий ще зовсім недавно вважав себе всесильним. Він ніяк не міг зрозуміти, що ж відбувається в такій маленькій країні, населеній цілком сумирними жителями?

Перекладач Ментахо запевняв генерала, що орли не збираються нападати на Ранавір, що вони, мовляв, не мають ворожих намірів. Баан-Ну все одно тіпали дрижаки, страх не минав.

Через кілька днів правителі Смарагдового міста і Фіолетової країни, феї Вілліна й Стелла нагородили Карфакса та все його воїнство найвищими орденами своїх держав.

Страшило наказав внести до літопису докладний опис історичної битви. Гноми сумлінно виконали свій обов'язок.

ОСТАННЯ НАДІЯ МЕНВІТІВ

Баан Ну похмуро глянув у дзеркало, і відразу завмерли його нечутні розмірені кроки: власний підупалий вигляд ще більше пригнічував генерала. Підійшовши до крісла, він важко сів у нього, наче, крім маси тіла, з ним разом опустилися також його клопоти. Ще ніколи за весь час перебування на Белліорі він не відчував так виразно їхній тягар. Невдачі останніх днів стискували його плечі й груди, та особливо боліла від них голова.

"Що ж буде? Що відбувається? — роздумував головний менвіт. — Повітряний наліт на Смарагдове місто закінчився повним крахом. Хтозна, може, поки ми на Рамерії створювали техніку, белліорці здогадалися, що ми хочемо їх підкорити. Що ж, силою не вдалося, візьмемо хитрістю. Тут допоможе нам говорильна машина. З нею не буде осічки".