— Як можна,— говорив Растіньяк,— мати герб з щитом, поділеним навскіс, з золотою монетою на червоному полі і з синьою мішенню на золотому, і не давати блищати цьому старовинному пікардійському гербовому щитку на кареті? Ви маєте тридцять тисяч ліврів річного доходу і заробляєте пером, ви справджуєте ваш девіз, так уподобаний нашими предками: ARS THESaurusque, virtus*, і ви не виїжджаєте на прогулянки в Булонський ліс! Ми живемо в такий час, коли доброчесність мусить показуватися всім.
* Мистецтво, багатство, доброчесність (лат.) Каламбур утворюється тим, що перша половина цього девізу (перше слово і половина другого), прочитана з французькою вимовою, дає ім'я "Артез". (Прим. перекл.)
— Якби ви читали ваші твори цьому різновидові товстої Лафоре17, що усолоджує ваше дозвілля, я ще простив би вам те, що ви не розлучаєтесь з нею,— сказав Блонде.— Але, мій любий, коли ви, по суті кажучи, сидите на черствому хлібі, то в духовному розумінні у вас нема навіть хліба...
Ця маленька дружня війна між Даніелем і його приятелями тривала вже кілька місяців, коли пані д'Еспар попросила Растіньяка і Блонде умовити д'Артеза прийти до неї обідати, сказавши їм при цьому, що княгиня де-Кадіньян жадає познайомитися з цією знаменитою людиною. Такого роду цікавість для деяких жінок — те саме, що чародійний ліхтар для дітей: приємне видовище, проте досить бідне і повне розчарувань. Чим більше почуттів збуджує талановита людина на відстані, тим менше вона відповідає їм поблизу; чим більш блискучою уявляли її собі, тим більш мізерною здасться вона. І тут обманута цікавість доходить часто до несправедливості. Ні Блонде, ні Растіньяк не могли обманути д'Артеза, проте, зауважили, сміючись, що йому випадає більш, ніж спокуслива нагода розбити собі серце і пізнати найвищі насолоди, які дає любов світської парижанки. Княгиня, за їх словами, була справді захоплена ним, йому нічого було боятися, це побачення мало принести йому все; неможливо, щоб він впав з того п'єдесталу, на який піднесла його пані де-Кадіньян. Ні Блонде, ні Растіньяк не вбачали нічого неприпустимого в тому, щоб приписати княгині цю любов: вона, чиє минуле давало привід до стількох анекдотів, могла знести цей наговір. Обидва пустились розповідати д'Артезу про пригоди герцогині де-Мофріньєз: про її перші грішки з де-Марсе, про її другі безрозсудства з д'Ахуда, якого вона відвернула від його дружини, відомстивши таким способом пані де-Босеан, про її третій зв'язок з молодим д'Егріньйоном, який супроводжував її в Італію і страшенно скомпрометував себе заради неї. Далі розповіли, як вона була нещаслива з одним знаменитим посланником і щаслива з російським генералом, як вона була Егерією18 двох міністрів закордонних справ і т.д. Д'Артез сказав їм, що він знає про неї більше, ніж вони можуть розповісти, від свого бідного друга, Мішеля Кретьєна, який чотири роки таємно любив її і мало не збожеволів від неї.
— Я часто бував з моїм другом,— сказав д'Артез,— у італійців і в Опері. Нещасний бігав зі мною по вулицях з такою ж швидкістю, як і її коні, милуючись княгинею крізь вікна її карети. Саме цьому коханню князь де-Кадіньян зобов'язаний життям: Мішель перешкодив одному хлопцеві вбити його.
— Чудово! От у вас і готова тема для бесіди,— сказав, усміхаючись, Блонде.— Княгиня — саме та жінка, яка вам потрібна; якщо вона й буде жорстока, то тільки з делікатності, і дуже мило посвятить вас у таємниці вишуканості; але стережіться: вона поглинула чимало багатств. Прекрасна Діана — одна з тих марнотратниць, які коштують не один сантим і на яких витрачають мільйони. Віддайте їй тіло і душу, але міцно тримайте в руках свої гроші, як той старий з "Потопу" Жіроде19.
Після цієї розмови княгиня була наділена глибиною безодні, чарівністю королеви, зіпсованістю дипломата, таємничістю посвяченої, небезпечністю сирени. Ці два розумники, нездатні передбачити розв'язку своєї витівки, кінчили тим, що зробили з Діани д'Юксель найдивовижнішу парижанку, найспритнішу кокетку, найп'янкішу куртизанку в світі. Хоч вони й мали для цього підстави, але жінка, про яку вони говорили так легковажно, була для д'Артеза ідеально чистою і священною. Збуджувати його цікавість не було потреби: він зразу погодився прийти, і обидва друзі не хотіли від нього нічого більшого.
Пані д'Еспар, діставши від них відповідь, відправилась до княгині.
— Моя мила,— спитала вона,— чи почуваєте ви себе у всеозброєнні краси, кокетства? Приходьте цими днями до мене обідати, я вам подам д'Артеза. Наш геній — страшенний дикун, він боїться жінок і ніколи не любив. Візьміться за нього. Він людина надзвичайного розуму і тієї простоти, яка вводить в оману, позбавляючи вас всякої недовіри. Його проникливість вся обернена на те, що відбулося, діє після факту і плутає всі розрахунки. Якщо ви захопите його зненацька сьогодні, то завтра він уже не буде простачком.
— Ах,— сказала княгиня,— якби мені було тільки тридцять років, я б славно побавилась! Чого мені бракувало досі, це — розважитися з людиною розумною. Я мала завжди партнерів і ніколи — супротивників. Любов була грою, замість бути битвою.
— Люба княгине, признайтесь, що я дуже великодушна. Адже, в решті решт... благодійність — добре впорядкована...
Жінки, сміючись, обмінялись поглядами і взялися за руки, дружньо потискуючи їх. Звичайно, кожна з них мала від другої свої важливі таємниці, не виключаючи ні ставлення до того чи іншого чоловіка, ні питання про послугу, яку малося зробити; бо для того, щоб між жінками встановилася щира й тривала дружба, треба, щоб вона була скріплена маленькими злочинами. Коли дві приятельки можуть одна одній взаємно завдати смертельного удару і знають, що у кожної в руках є напоготові отруєний кинджал, тоді вони являють зворушливу картину однодушності, яка порушується тільки в момент, коли одна з них через недогляд випустить з рук зброю.
Отже, через тиждень у маркізи відбувся ввечері один з так званих маленьких прийомів, тільки для близьких друзів, на які приходять лише за усним запрошенням, а для всіх інших двері зачинені. Ця вечірка була влаштована для п'ятьох осіб: Еміля Блонде і пані де-Монкорне, Даніеля д'Артеза, Растіньяка і княгині де-Кадіньян. Рахуючи господарку дому, було стільки чоловіків, скільки й жінок.