СОЛДАТ. А хто казав таке?
ДЕ СТОГАМБЕР. Ох, розумієте, якось одного разу я вчинив дуже жорстоко, бо не знав, якою може бути жорстокість. Я раніше ніколи з нею не стикався, розумієте. Ось де заковика: треба побачити на власні очі. А потому покаєшся і будеш урятований.
КОШОН. Вам не достатньо страждань Господа нашого Ісуса?
ДЕ СТОГАМБЕР. О ні, ні, це зовсім інше. Я читав про них у книжках і бачив малюнки, і мене це дуже зворушило, як я тоді гадав. Тільки насправді я помилявся: я покаявся не через нашого Господа, а через молоду жінку, коли побачив, як вона згоріла насмерть. Це було жахливо, неймовірно жахливо. Однак це врятувало мою душу. З тих пір я став зовсім іншою людиною, хоч і розум мій дещо затьмарився.
КОШОН. То Ісус кожні сто років повинен гинути у стражданнях заради тих, хто не має уяви?
ЙОАННА. То як, коли я врятувала всіх тих, до кого Він виявив би жорстокість, якби вже не вчинив жорстоко щодо мене, то я не дарма померла, хіба ні?
ДЕ СТОГАМБЕР. О ні! Не може бути! Я погано бачу і не можу розгледіти твої риси, але… це не вона… ні, ти — не вона, вона ж згоріла, вона ж мертва, мертва.
КАТ (виходить з-за завіси балдахіна, праворуч від КАРЛА, так що ліжко стоїть між ними). Вона живіша за вас, чоловіче. Її серце не горіло і не топилося. Я був майстром свого ремесла, кращим від майстрів Парижа чи Тулузи, але не зміг убити Діву. Вона жива і всюдисуща.
ГРАФ ВОРИК (з'являється з-поза іншої завіси балдахіна та стає ліворуч від ЙОАННИ). Міледі, мої вітання з нагоди реабілітації. Приношу вам свої вибачення.
ЙОАННА. Та пусте. Чого вже там.
ВОРИК (люб'язно). Спалення було чисто політичним. Нічого особистого, запевняю вас.
ЙОАННА. Я не тримаю зла.
ВОРИК. О, справді? Це дуже мило з вашого боку так зустріти мене, відчувається справжня порода. Однак я наполегливо перепрошую за все. Правда в тому, що іноді політична необхідність стає політичною помилкою, а саме ця — стала кричущою помилкою, бо ваш дух переміг нас, міледі, хоч тіло ваше спопелилося. Я увійду в історію тільки завдяки вам, хоч і обставини, за яких наші шляхи перетнулися, виявилися трішки неприємними.
ЙОАННА. Так, усього лиш трішки, дотепнику.
ВОРИК. Та все ж коли ви станете святою, то своїм німбом завдячуватиме саме мені, точно як цей щасливчик завдячує вам своєю короною.
ЙОАННА (відвертається від нього). Я нікому нічим не завдячую, тільки Божому Духові, який завжди зі мною. Та тільки уявіть мене святою! Що скажуть св. Катерина і Маргарита, коли обік них посадять якусь сільську дівчину?
Раптом у кутку, праворуч від присутніх, з'являється ПАН, котрий має вигляд особи духовної — в чорному сурдуті, чорних штанах і високому капелюсі, за модою 1920 року. Всі дивляться на нього. Потім вибухають нестримним реготом.
ПАН. З якого приводу такі веселощі?
ВОРИК. Вітаю, ви стали винахідником найкумеднішого вбрання.
ПАН. Не розумію. Ви всі вишукано вбрані, тож і я одягнений як годиться.
ДЮНУА. Будь-яке вбрання — вишукане, крім того, в якому нас мати народила, хіба ні?
ПАН. Пробачте, я тут у справі і не маю часу на порожні балачки. (Він дістає аркуш паперу і продовжує сухим офіційним тоном). Мене прислали оголосити вам, що за клопотанням єпископа Орлеанського, в якому висунуто претензію щодо піднесення Йоанни Д'Арк…
ЙОАННА. Ох, вони ще й досі пам'ятають мене в Орлеані!
ПАН (підкреслено виказуючи роздратування, що його перебили) …претензію щодо піднесення Йоанни Д'Арк, раніше відомої як Діва, до лику святих…
ЙОАННА (знову перебиває). Та я ніколи не мала таких претензій!
ПАН (тим же тоном) …Церква розглянула цю справу в належному порядку та, ухваливши рішення на користь надання вищезгаданій Йоанні чину преподобної та благословенної…
ЙОАННА (гигикаючи). Мені — преподобної!
ПАН. …визнала її обдарованою героїчними чеснотами та привілейованою особистими одкровеннями, і таким чином долучає вищезгадану преподобну та благословенну Йоанну до лику католицьких святих під іменем святої Йоанни.
ЙОАННА (у захваті). Свята Йоанна!
ПАН. Кожного року тридцятого травня, у річницю смерті вищезгаданої благословенної дочки Господньої, в кожній католицькій церкві, до кінця віків, по ній буде служитися поминальна служба. Також буде законним присвячувати їй окремі капели та розташовувати її образ на олтарі в будь-якій церкві. Крім того, припадаючи на коліна перед нею, віруючі можуть звертатися зі своїми молитвами до Господа.
ЙОАННА. О ні, це святі повинні падати на коліна (Вона з блаженством падає навколішки).
ПАН (кладе папір та стає біля КАТА). Базиліка Ватикану, шістнадцятого травня тисяча дев'ятсот двадцятого року.
ДЮНУА (підводячи Йоанну). Потрібно було півгодини, щоб спалити тебе, о свята, і чотири століття, щоб дійти істини про тебе.
ДЕ СТОГАМБЕР. Мілорде, якось я був капеланом кардинала Вінчестерського. Його більш знають як кардинала Англійського. Для мене і мого лорда було б великою втіхою бачити красиву статую Діви у Вінчестерському соборі. Її поставлять там, як гадаєте?
ПАН. Важко сказати, оскільки зараз цей собор тимчасово перебуває в руках англіканських єретиків.
У вікні з'являється образ статуї у Вінчестерському соборі.
ДЕ СТОГАМБЕР. О, дивіться! Дивіться, це Вінчестер!
ЙОАННА. Це я? Я міцніше стояла на ногах.
Видіння зникає.
ПАН. Державна влада Франції просила мене відмітити, що збільшення пам'ятників святій Йоанні погрожує створенням перешкод для вуличного руху. Однак я передаю ці слова тільки з поваги до влади, говорячи ж від імені церкви, скажу, що кінь святої Діви не перешкоджає рухові більше, ніж будь-який інший кінь.
ЙОАННА. Яка ж я рада, що вони не забули і про мого коня!
З'являється образ статуї перед собором в Реймсі.
ЙОАННА. Ой, ця дивна малеча — також я?
КАРЛ. Це той собор у Реймсі, де ти коронувала мене. Це мусиш бути ти.
ЙОАННА. Хто зламав мій меч? Мій меч ніколи не був зламаним. Це меч Франції!
ДЮНУА. Не переймайся. Меч можна полагодити. Дух твій незламний — і це дух Франції.
Видіння зникає. Тепер праворуч і ліворуч від КОШОНА видно АРХІЄПИСКОПА та ІНКВІЗИТОРА.
ЙОАННА. Мій меч і далі вестиме до перемог, меч, який жодного разу не промахнувся. Хоч люди і знищили моє тіло, я пізнала Господа в душі своїй.