Стригунець

— Я ніс його своїй хрещениці. Та дарма, бери ти. Я хрещениці зроблю брязкальце з волоських горіхів.

— Спасибі вам, дорогий дядьку! Як почує Ержі, що я зустрівся з вами, застрибає з радощів.

— Доброго здоров'я!

Пандур ще раз оглянувся.

— Нехай вам щастить з лошам! Таке гарне — не надивитися!

Другий пандур уже перебирався через болото, але й він повернувся і, наче добрий знайомий, приязно гукнув:

— Ставне лоша! Нічого й казати!

Бетяр задоволено всміхався. Поплескав лоша по шиї і сказав упевнено, по-каширському:

— Еге, добрий стригунець!

[1] Бетяр — так називали в старій Угорщині розбійників, а також селян-бідняків, що втекли від гніту поміщиків і робили наскоки на багаті садиби.