Пінч завив, підвівся і пошкандибав далі.
От і задня дюза... Чорний, страшний розтруб...
— Збирайте каміння. Швидше! — командує Блоттон.
Сліпуче світло, гуркіт, повітряний вихор...
Оглушені, осліплені, змовники розлітаються в різні боки і падають далеко на скелі... Якусь мить вогонь шаленіє на гірському майданчику, мов сонячний протуберанець, змітаючи величезне каміння, перетворюючи холодну воду в пару. Ракета здригнулася, заскреготіла стальним черевом по кам'яному ложу, зірвалася, злетіла, залишаючи за собою вогняний хвіст. Та ось хвіст обірвався, ракета зникла за густими хмарами. Вони ще світилися якийсь час, але незабаром померкло і їх сяйво...
Ганс сидів біля капітанського пульта, стежив за приладами і співав, — вій не міг не співати з радості.
У вікно ілюмінатора було видно аспідно-чорне небо і на ньому — великі різноколірні зорі. Марс червонів далеко в глибині неба.
Крукс на своєму зорельоті вже знявся з Марса і зараз летить десь в неосяжному просторі Всесвіту, прямуючи на Землю. Не знайти вогняного сліду його ракети — великі простори космосу. Але Крукс і Ганс дружньо розмовляють. Говорить з Гансом і Голуб з надземної станції, розмовляють і товариші з Землі.
От і вона світиться в неоглядній далині з своїм вірним супутником — Місяцем. Ракета з шаленою швидкістю відкидає назад простір. А здається, ніби стоїть на місці. Ганс нетерпляче підганяє важелями свій зореліт.
— Та ну ж бо, лети швидше! Мене чекають товариші, моя батьківщина, моя блакитна зоря — найкраща серед зірок. Моя планета. Мій світ...
Ганс співає — він не може не співати з радощів.
© БЄЛЯЄВ О. Р. Стрибок у ніщо: Фантастичний роман. — К.: Молодь, — 1961. — 258 с. — (Пригоди. Подорожі. Наукова фантастика).
© БЄЛЯЄВ О. Р. Стрибок у ніщо: Фантастичний роман. — К.: Молодь, — 1969. — 256 с. — (Компас).
© ПРИКОРДОННИЙ Д. М., переклад з російської, 1961.