Стільці

Страница 8 из 11

Эжен Ионеско

СТАРА (так само). Ви ж таки не дикуни.

Нарешті вони дістаються своїх місць. Кожен біля свого вікна. Старий біля вікна ліворуч, неподалік підвищення. Стара праворуч. Вони залишатимуться на цих місцях до кінця вистави.

СТАРА (кличе Старого). Моє серденько… я більше тебе не бачу… Де ти? Хто вони? Чого бажають усі ці люди? Хто це?

СТАРИЙ. Де ти? Де ти, Семірамі?

СТАРА. Де ти, моє серденько?

СТАРИЙ. Тут, біля вікна… Ти мене чуєш?

СТАРА. Так, я чую твій голос! Багато голосів, але я розрізняю твій…

СТАРИЙ. А ти, де ти?

СТАРА. Я також біля вікна! Мені страшно, мій рідний, занадто багато людей… ми далеко одне від одного… ми повинні бути обережні в нашому віці… ми могли б згубитися… Треба бути поруч, всіляке може статися, моє серденько, моє серденько…

СТАРИЙ. О, я щойно тебе помітив! Ми побачимося знову, не бійся нічого, я з друзями. (До друзів.) Радий потиснути вашу руку… Саме так, я вірю в прогрес з безперервними потрясіннями, але, але…

СТАРА. Все гаразд, дякую… Яка погана погода! Яка ж гарна погода! (Вбік.) Однак я боюсь… Що, власне, я тут роблю? (Кричить.) Моє серденько, моє серденько!..

Кожен розмовляє з гостями зі свого місця.

СТАРИЙ. Щоб запобігти експлуатації людини людиною, нам потрібні гроші, гроші і ще раз гроші!

СТАРА. Моє серденько… (Засмикана гостями.) Так, мій чоловік там, саме він організує… там… О, ви туди не дійдете… треба б дістатися туди, він з друзями…

СТАРИЙ. Звичайно, ні… я це завжди казав… чиста логіка, цього не існує… це наслідування…

СТАРА. Бачите, бувають же такі щасливі люди. Снідають вони в літаку, обідають у поїзді, вечеряють на пароплаві, сплять же у ваговозах, які їдуть, їдуть, їдуть…

СТАРИЙ. Ви кажете про гідність людини? Спробуємо врятувати принаймні обличчя. Гідність — це лише його зворотний бік.

СТАРА. Не зникайте в темряві. (Вибухає сміхом.)

СТАРИЙ. Про це питають мене ваші співвітчизники.

СТАРА. Звичайно, розкажіть мені все.

СТАРИЙ. Я скликав вас, щоб пояснити… індивід і особа — це одна й та сама особа.

СТАРА. Він має заклопотаний вигляд. Винен нам багато грошей.

СТАРИЙ. То не я. Я інший. Я сам в іншій людині.

СТАРА. Діти мої, не довіряйте одне одному.

СТАРИЙ. Часом я прокидаюсь серед цілковитої тиші. Це сфера. В ній усього досить. Проте слід бути обережним. Її форма може раптом зникнути. Є дірки, крізь які вона витікає.

СТАРА. Привиди, навіть фантоми, вони ніщо… Мій чоловік виконує дуже важливі обов'язки, високі обов'язки.

СТАРИЙ. Пробачте… Це зовсім не мій погляд! Я вчасно повідомлю вас про свою думку з цього приводу… Зараз же не скажу нічого! Промовець, той, на кого ми чекаємо, скаже, відповість вам замість мене, що хвилює наше серце… він вам усе пояснить… Коли? Коли буде нагода… час прийде скоро…

СТАРА (до своїх друзів). Краще буде якнайраніше… Звичайно… (Убік.) Вони вже не дадуть нам спокою. Нехай забираються звідси! Де ж він, моє нещасне серденько, я більше не бачу його…

СТАРИЙ (так само). Але не втрачайте терпіння. Ви почуєте моє послання. Зараз.

СТАРА (убік). А! Я чую його голос! (До друзів.) Знаєте, мого чоловіка ніколи не розуміли. Нарешті настав його час.

СТАРИЙ. Послухайте мене, я маю багатий досвід. У всіх галузях життя, думки… Я не егоїст — треба, щоб людство скористалося з цього.

СТАРА. Ой! Ви наступаєте мені на ноги… Там є відморожені місця!

СТАРИЙ. Я розробив цілу систему. (Убік.) Промовець повинен бути тут! (Голосно.) Я страшенно страждав!

СТАРА. Ми багато страждали. (Убік.) Промовець повинен бути тут! Вже час.

СТАРИЙ. Багато страждав, багато чого навчився.

СТАРА (луною). Багато страждала, багато чого навчилася.

СТАРИЙ. Побачите самі, моя система досконала.

СТАРА (луною). Побачите самі, його система досконала.

СТАРИЙ. Якщо захочуть коритися моїм настановам.

СТАРА (луною). Якщо захочуть коритися його настановам.

СТАРИЙ. Врятуємо світ!..

СТАРА. Рятуючи світ, врятуйте його душу!

СТАРИЙ. Одна істина для всіх!

СТАРА (луною). Одна істина для всіх!

СТАРИЙ. Підкоріться мені!

СТАРА (луною). Підкоріться йому!

СТАРИЙ. Адже я абсолютно впевнений!..

СТАРА (луною). Адже він абсолютно впевнений!..

СТАРИЙ. Ніколи…

СТАРА. Нізащо в світі…

Раптом з-за куліс долинають фанфари.

СТАРА. Що це там відбувається?

Шум посилюється. Двері у глибині відчиняються із страшним гуркотом. Крізь них видно тільки порожнечу, але дуже вражаючу. З прибуттям Імператора, так само невидимого, великі вікна й двері освітлюються, яскраве світло затоплює сцену.

СТАРИЙ. Я не знаю… не вірю… чи це можливо… звичайно… звичайно ж… неймовірно… і однак… так… саме так… це Імператор! Його величність Імператор!

Максимальної інтенсивності світло ллється крізь відчинені двері й вікна. Проте світло холодне, порожнє. Чути ще шум, який зненацька припиняється.

СТАРА. Моє серденько… моє серденько., хто це?

СТАРИЙ. Встаньте! Це його величність Імператор! У мене, у нас у гостях Імператор… Семірамі, ти усвідомлюєш?

СТАРА (не розуміючи). Імператор… Імператор? Моє серденько! (Раптом розуміє). О, так, Імператор! Величність! Величність! (Безтямно раз по раз робить гротескні реверанси.) У нас! У нас!

СТАРИЙ (плаче від хвилювання). Величність! О, моя величність!.. Моя маленька, велика величність! О, яка висока ласка… це чарівний сон…

СТАРА (луною). Чарівний сон… арівний…

СТАРИЙ (до невидимого натовпу). Встаньте, панове, наш любий Імператор, государ Імператор серед нас! Ура! Ура!

Він видирається на табурет, стає навшпиньки, щоб мати змогу побачити Імператора. Стара на своєму боці робить те саме.

СТАРА. Ура! Ура!

Чути тупотіння.

СТАРИЙ. Ваша величносте! Я тут! Ваша величносте! Чи ви мене чуєте? Бачите? Повідомте ж його величність, що я тут! Величносте! Величносте! Ваш найвідданіший слуга тут!

СТАРА (все ще луною). Ваш найвідданіший слуга, величносте!

СТАРИЙ. Ваш слуга, ваш раб, ваш пес, ау, ау, ваш пес, величносте…

СТАРА (голосно виє по-собачому). У… у… у…

СТАРИЙ (заламуючи руки). Чи ви бачите мене? Відповідайте ж, сір! Ах, я вас бачу, я щойно побачив найясніше обличчя вашої величності… ваше божественне чоло… Так, я його помітив, незважаючи на ширму придворних…

СТАРА. Незважаючи на придворних, ми тут, величносте.

СТАРИЙ. Величносте! Величносте! Не дозволяйте, панове, його величності стояти… Бачите, моя величносте, я справді єдиний, хто піклується про вас, про ваше здоров'я, я найвідданіший серед ваших підданих!