Переполохані принцеси кинулися навтьоки.
Цокотуха й Розумниця встигли добігти до своїх світлиць і замкнулися в них. А от Вередуха, не така проворна, як її сестри, на мить забарилась, і Лихий Принц наздогнав її.
Він упав їй до ніг, назвав себе і пояснив, що пробрався в замок з єдиною метою — благати її негайно взяти з ним шлюб.
— Слава про вашу вроду і портрети, на які я не міг намилуватися,— вів далі підступний лиходій,— змусили мене залишити розкішний батьків палац, знайти вас і розповісти про кохання, яке ви запалили в моєму серці.
Легковажній принцесі дуже сподобалися слова принца, і вона відповіла, що згодна вийти за нього заміж.
І тільки-но вона це сказала, як її кришталева прядка впала на підлогу й розбилася на скалки.
Вранці Лихий Принц одвів Вередуху до нижнього поверху поснідати.
За столом принцеса сказала, що дуже непокоїться, як би сестри не стали їй докоряти за поспішне одруження.
Принц відповів, що спробує схилити їх до згоди, вийшов і непомітно замкнув за собою двері.
Та хоч непроханий гість і намагався розвідати всі ходи й виходи в замку, йому було б зовсім не легко розшукати котрусь із принцес, якби Цокотуха не завела розмови сама з собою. Лихий Принц почув її голос, тихенько підкрався до дверей і побачив принцесу через замкову щілину. Він гукнув Цокотуху, і коли та озвалась, заговорив з нею так само, як і з старшою сестрою.
Принц розповів, що наважився пробратися до замку з єдиною метою — просити її негайно взяти з ним шлюб.
— Слава про вашу вроду і портрети, на які я не міг намилуватися, змусили мене залишити розкішний батьків палац, знайти вас і розповісти про кохання, яке ви запалили в моєму серці,— сказав він насамкінець.
Цокотуха відразу повірила принцу, відповіла, що згодна вийти за нього заміж, і відімкнула двері.
І тільки-но вона це зробила, як її кришталева прядка впала на підлогу й розбилася на скалки.
Тим часом Лихий Принц запросив принцесу до зали, де на великих столах стояли смачні страви та напої (адже кошик для королівських дочок щодня наповнювався вщерть), і почав її пригощати.
Спочатку Цокотуха вирішила покликати сестер, але, подумавши, що вони, мабуть, сховалися в Розумниці, тут же забула про них і залюбки заторохтіла у відповідь на улесливі слова підступного хитруна.
Після сніданку Лихий Принц повів принцесу прогулятися по замку. Через якийсь час вони зазирнули в її світлицю.
Коли принцеса побачила розбиту прядку, вона страшенно перелякалась, залилася слізьми і тут же розповіла про таємницю прядки.
Лихий Принц дуже зрадів, що його план так щасливо здійснюється.
Він порадив Цокотусі трохи відпочити, вийшов з світлиці, непомітно замкнув її на ключ і подався шукати Розумницю.
Лихий Принц почав оглядати покої один за одним. Усі двері були відчинені, і там нікого не було.
Нарешті в кінці довгого й темного коридора принц розшукав світлицю, двері якої були замкнені зсередини, і здогадався, що Розумниця переховується саме там.
Підступний лиходій заговорив до меншої принцеси тими самими словами, що й до її сестер.
Він сказав, що наважився на дальню й небезпечну подорож і пробрався в замок з єдиною метою — благати її негайно взяти з ним шлюб.
Розумниця вирішила не відповідати зухвальцю. Та коли він пообіцяв, що однаково не відступить, поки не доб’ється свого, принцеса мовила:
— Якщо ви й справді так мене кохаєте, то виконайте хоч би ось це моє прохання: спустіться з вежі в сад, і ми зможемо поговорити через загратоване віконце моєї світлиці, бо двері я вам не відімкну.
Принц відповів, що не хоче покидати вежу. Проте Розумниця наполягала на своєму. Тоді зухвалець схопив грубезну колоду й силоміць вибив двері.
Аж тут він побачив в руках у принцеси сокиру, яку вона випадково знайшла біля шафи: слуги, які перед від'їздом короля лагодили в замку меблі, забули її забрати.
Від хвилювання Розумниця розшарілась, очі в неї блищали гнівом, і вона здалася Лихому Принцу ще гарнішою, ніж була насправді.
Зухвалець уже хотів кинутися їй до ніг, але принцеса відступила на крок і грізно мовила:
— Принце! Якщо ви насмілитесь підійти до мене, я зарубаю вас!
— Як?! — з удаваним розпачем вигукнув Лихий Принц.— Невже ви, така чарівна і добра, можете так жорстоко віддячити за моє кохання? Змилуйтеся наді мною! Пробачте, що я, не в силі стримати своїх почуттів, вдерся до вашої світлиці! Станьте мені за дружину, поки ваші сестри не знають про наше рішення. Бо,— додав він,— довідавшись про те, що я сватаюсь до вас, і знаючи, який я багатий та могутній, вони ніколи не погодяться на мій шлюб з вами і кожна вимагатиме, щоб я одружився з нею, як із старшою від вас.
Принцеса вирішила відповісти на хитрість хитрістю і помститися Лихому Принцу за його брехливість, жорстокість та підступність.
Тож вона сказала, що згодна на одруження, але просить відкласти весілля бодай до завтра. І, пообіцявши не говорити нічого сестрам, але й не випускаючи з рук своєї зброї, додала:
— А тепер я хотіла б лишитись на самоті, щоб зібратися з думками. За годину я приготую в ваших покоях ліжко, де ви зможете добре виспатися до ранку.
Лихий Принц пішов геть, а Розумниця побігла до віддаленого покою, де в кутку був влаштований стічний жолоб і куди сестри щодня викидали сміття.
Принцеса хутко поклала на отвір дві тонкі жердини, вкрила їх периною, постелила простирадло і ковдру, кинула подушки й повернулася до себе.
Коли до неї знову з’явився принц, Розумниця показала відведений для нього покій і, попрощавшися до ранку, замкнулась у своїй світлиці.
Принц не роздягаючись кинувся в постіль, жердини під ним зламались, і він сторчака полетів у стічний жолоб.
Почувши гуркіт, Розумниця збагнула, що все сталося, як вона задумала, і радість пойняла її серце: Лихий Принц заслужив на таку кару.
Не гаючи ні хвилини, принцеса подалася шукати сестер.
Цокотуху вона знайшла майже відразу: замкнувши середульшу сестру, принц залишив ключ у дверях. Розумниця побачила ключ, відімкнула світлицю і, розбудивши сестру, все їй розповіла.
Цокотуху наче громом уразило: хоч вона й гомоніла без угаву про все на світі, проте насправді була така дурненька, що повірила словам Лихого Принца і тепер не могла прийти до тями від сорому.