— ...Тобі не вдасться більше відбити в мене нареченого!
Покликали лікаря. Дали заспокійливе. Потім почалося ще страшніше... Нуся падала перед сестрою на коліна і благала:
— Соломієчко, ти така славна, така багата, нащо тобі мій наречений, ти можеш собі купити кого захочеш, а я бідна, він сам мені віддався, дозволь йому взяти зі мною шлюб...
Соломія плакала і гладила худенькі плечі сестри. Коли дівчина заснула, Соломія запитала лікаря:
— Чи то лікується, шановний?..
— Спробуйте, треба віддати до спеціальної клініки... Адже приступи будуть повторюватися...— І, не витримавши змученого погляду Соломії, тихо додав:— Досить часто, синьйоро, щоб ви могли її тримати дома.
Це була катастрофа. Соломія почувалася розтоптаною, знищеною дощенту. "Господи...— думала вона,— чому я живу, чому я ходжу, дивлюся... таж я мушу вмерти!" Крушельницькій здавалося, що її душа і так вмерла тієї ж самої секунди, коли вона збагнула: Нуся втратила розум і голос.
Розділ II
ТІНІ ВІЛЛИ "САЛОМЕЯ". "Боги не люблять щастя сильних людей, щастя геніїв,— писав колись Л. В. Собінов,— і доля завжди така, що художник більше дає людям, ніж бере від них. Не так просто дається те, що називають популярністю в мистецтві. Можна сказати з переконаністю, як про аксіому мистецького життя, що той, хто став відомий у мистецтві, завжди більш-менш незвичайний чоловік. Завжди у творчості є щось, що підняло з дна життя ці таємничі сили, які створили ореол імені, завжди в його житті є щось співзвучне тому художньому звучанню, яке резонує в дану епоху народу, суспільству".
Соломія більше не могла терпіти атмосфери самотності, яку вона досі якось не помічала. Без батьківщини, без рідної людини, в безконечній боротьбі — незчулася, як плин життя і невблаганність втрат виснажили її. Уперше в житті захотілося бути десь поблизу людей, які б її розуміли. Залишивши Нусю в закладі для душевнохворих, вона поклала собі виїхати на повторні гастролі до Аргентіни, де на неї чекала подруга, а також пам'ятаючи, з якою любов'ю її зустріли там. У свої плани вона втаємничила лише одну людину з Віареджо. Це був Чезаре Річчіоні. Соломія досить часто зустрічала його на святах в Toppe дель Лаго. Власне Річчіоні передав їй, ще до вистави "Баттерфляй", мотив дуету. У його квартирі, як реліквія, після смерті Пуччіні зберігався листок паперу попелястого кольору, на якому були видні нотні лінії. На них рукою маестро була вписана мелодія з "Баттерфляй", нотні знаки нагадували ескіз якогось авангардистського художника. Ніби телеграфні дроти з ластівками на них і коротенька приписка: "Те, що я для тебе переписав, це мотив дуету. Роби, як вважаєш за потрібне. Джакомо..."
Доля не раз зводила їх. Десь у 1906 році Соломія гастролювала в неаполітанському театрі "Сан Карло". Вона ще не закінчила виступів, як раптом почалося виверження Везувію. Повітря було настільки отруєне в затоці і в усьому місті, що театральний лікар офіційно засвідчив небезпеку для голосниць співаків. Соломія вирішила їхати з Неаполя і з тих місць, та мала ще один контракт із театром "Массі-мо" в Палермо. Але шлях до Палермо перетинав небезпечну зону, насичену газами і найдрібнішими частками попелу. Соломія звернулася до знаменитого неаполітанського адвоката Порціо за допомогою. Той порадив їй не зважати на контракт, а в разі потреби обіцяв захистити її, посилаючись на причини, викликані вищою силою.
Соломія повернулася до Віареджо, де її запросили до суду, їй було запропоновано відповісти за порушення контракту і сплатити відповідні збитки. Адвокат Порціо, опираючись на допомогу мера міста Чезаре Річчіоні, з честю захистив свою клієнтку. Крушельницька, Річчіоні й адвокат Порціо залишились добрими друзями.
Коли в 1909 році Тосканіні запросив Соломію до Неаполя для виконання вокальних творів у вечорі вшанування Джузеппе Мартуччі, Чезаре Річчіоні поїхав разом із нею.
Концерт відбувся з великим успіхом, Соломія одна виконала всю вокальну програму, до якої Тосканіні, безмежно люблячи цього композитора, включив його одинадцяту симфонію фа мажор, "Ноктюрн", "Новелету", "Тарантелу" і "Пісню спогадів-" (на слова Рокко Пальяра).
Можливо, ще тоді Чезаре Річчіоні освідчився, бо того ж року він допомагає Соломії відвезти Нусю до Львова. Родичі мали опікуватися хворою.
У 1910 році так само удвох вони їдуть до Буенос-Айреса, де Соломія співає цілий сезон. її партнером, крім інших, був Тітта Руффо. Небувала популярність надавала їй натхнення і снаги для виконання найскладніших ролей. У тому сезоні вона співає Брунгільду на прем'єрі "Загибель богів", поставлену під керівництвом Леопольда Муньйоне. Брунгільда у виконанні Крушельницької, зовнішньо прекрасна, епічно велична, особливо в останній сцені, справляла незабутнє враження. Створені нею образи героїнь "Валькірії", "Трістана й Ізольди" значно сприяли пробудженню в аргентінській столиці інтересу до опер Ріхарда Вагнера. Незабаром Крушельницьку запрошують на головну роль у місцевій прем'єрі "Луїзи" Шарлантьє, й Соломія дає ще один доказ своєї дивовижної різнобічності, наділяючи образ паризької швачки рисами юної чарівності та ліричної пристрасності.
Вона була щаслива, коли забувала своє горе, а згадуючи — все одно не давала йому володіти собою. В газеті "Ел Діаріо" вона якось прочитала сонет, присвячений їй відомою аргентінською поетесою Вікторією Окампо,— вона називала Крушельницьку улюбленою співачкою. Пізніше, в 1913 році, коли Соломія Крушельницька приїде в Буенос-Айрес востаннє, Вікторія Окампо буде вітати її в новому театрі "Колон". Тут артистка проспіває "Сало-мею" Ріхарда Штрауса. Критик газети "Ля Пренса" також завважить відтінок людяності, якого Соломія надає образові розбещеної героїні, перетворивши її в жертву. "Підступність Саломеї була, завдяки талантові актриси, немовби закутана в тюлеву вуаль, що прекрасно пригашувала оголеність характеристики, без втрати її драматичної сили виразу. Вона виконала танець семи вуалей з елегантною стриманістю, що не виключало, проте, вишуканої чуттєвості".
Тоді ж Соломія отримала запрошення в театр "Метропо-літен-Опера" в Нью-Йорку за рекомендацією свого щирого шанувальника Тосканіні, який диригував там. Але сталося якесь прикре непорозуміння відносно умов контракту, і вона не прийняла запрошення.