362. Просте пояснення
Отець Аммон, який ретельно гасив у собі найменшу іскру хіті і зберіг цноту, прийшов до отця Антонія і сказав:
— Всі знають, що я живу ще більшим аскетом, ніж ти. Так чому ж слава твоя лине далі за мою?
Отець Антоній відповів:
— Бо я люблю бога більше, ніж ти.
363. Як здолати нечисті думки
Отець Хома говорив:
— Якщо зміїв посадовити в скляний посуд і надовго зачинити їх там — вони загинуть. Так само гинуть і нечисті пустельникові думки, що мучать його,— якщо він не дає їм здійснитися.
364. Треба згоди
Отець Яків говорив:
— Повчати свого ближнього без його згоди — все одно що складати жертву, яка не дасть жодної користі.
365. В пустелі краще
Якось чернець запитав у пустельника:
— Чи повертатися мені в монастир, коли настає час молитви?
— Ні, — відповів пустельник. — Хіба багатому варто ставати знову бідним?
Він натякав на нечисте чернецьке життя і на те, що тільки в пустелі можна по-справжньому віддатися богові.
366. На все свій час
Один старець казав:
— Коли молода людина всі свої помисли звертає до неба, тягніть її за ноги на землю.
367. Допостувався
Розповідають, що один пустельник постійними постами так висушив своє тіло, що крізь його ребра просвічувало сонце.
Розділ 14. Вислови мусульманських правителів та їхніх мудреців
368. Лиха доля
— Хто стоїть на чолі вашого племені? — запитали одного добродія.
Той відповів:
— Моя доля була така лиха, що вселила моїм суплеменцям думку поставити мене на чолі їх.
369. Сім'я
Мудрець говорив:
— Членів сім'ї можна порівняти з міллю, що поїдає чоловікові майно.
370. Вдале урядування
Одного правителя запитали:
— Чому в твоїх володіннях завше спокійно, а люди ніколи не виявляють невдоволення?
— Бо коли мої придворці помислами своїми линуть у хмари — я залишаюся на землі, а коли я в хмарах — вони на землі. Крім того, якщо гнів вселяється в них — я вгамовую їх, а коли я ним переймаюся — вони заспокоюють мене, — відповів правитель.
371. Міра розуму
В одного мудреця запитали:
— Наскільки великий твій розум?
— Настільки, щоб нікому не вірити і ні на кого не покладатися,— відказав він.
372. Уточнив
Правителів син навчався письма і в одному слові зробив помилку. Коли вчитель сварив його, хлопчик сказав:
— Навіщо ти так суворо картаєш мене за одну помилку? Адже кінь має чотири ноги і то може спіткнутися.
Наставник відповів:
— Так, але за це коней періщать нагаєм.
— Можливо, — сказав хлопчик, — але буває, що вони копитом проломлюють кривдникові череп,
373. Багато захотів
Один правитель говорив мудрецеві:
— Я маю три бажання. Перше: щоб ніхто ніколи не вчинив чогось такого, що я не міг би йому вибачити. Друге: щоб ніколи не сталося так, що людина у великій нужді звернеться до мене по допомогу, а я не зможу їй зарадити. Третє: щоб ніхто не міг зрівнятися зі мною в довголітті.
Мудрець засміявся. Здивований правитель запитав, чому.
— А як же мені не сміятися, коли ти хочеш мати те, що властиве лише богові,— відповів мудрець.
374. Фортеця справедливості
Постарілий правитель напоумлював свого сина:
— Підвалиною твого урядування хай буде справедливість, бо тільки з неї можна збудувати найміцнішу фортецю, яка врятує тебе від ворогів.
375. Кому не сором служити
Мудрець говорив:
— Є четверо, що їм людині не сором служити. Це правитель, якому вона підлягає; дитина, яку вона доглядає; дорога, яку їй доводиться часто лагодити, і тварини, яких вона постійно годує.
376. Два види правителів
Один мудрець говорив:
— Є два види правителів. Одні з них поринули в нагромадження золота і цінностей, гадаючи, певно, що житимуть вічно. Інші роздаровують усе, ніби сподіваються, що завтра помруть.
377. Чари музики
Інший мудрець повчав:
— Оберігайте своїх дружин від музики і пісень. Вони вибавляють у жінці скромність, збуджують хіть, п'янять більше за вино.
378. Умільці й мудреці
Він ще казав:
— Найбільші вмільці — греки, а найбільші мудреці — перси.
379. Коли цілують руку
Один правитель нікому не дозволяв цілувати собі руку. Він казав:
— Цілування руки для друга принизливе, а для ворога воно лише підлабузництво.
380. По заслузі
Якось до султана прийшов пустельник і попрохав, щоб той настановив його правителем якого-небудь міста. Султан відповів:
— Якщо вже ти пустельник, то богові було любо зробити тебе ним, тим-то я й не можу відхиляти тебе від цієї справи. Коли ж твоє пустельницьке життя було нещире і вдаване, то сам зміркуй: чи годиться нечесну людину настановляти правителем?
Так пустельник і пішов ні з чим.
381. Правитель перевершив мудреця
Один придворець готував проти свого правителя змову і хотів сам посісти його місце. Правитель про це довідався, покликав мудреця і попросив у нього ради. Мудрець сказав:
— Ти повинен відтяти йому голову, інакше він переможе тебе.
Правитель скочив з місця і закричав:
— Як ти можеш радити мені стратити людину, що стільки років вірно служила мені!
I звелів кинути мудреця до в'язниці.
Минуло трохи часу, і правитель, чимось дуже розгніваний, усе ж таки наказав відітнути змовникові голову.
Потім випустив мудреця і запитав:
— Пам'ятаєш, ти радив мені відрубати голову зрадникові?
— Де б же я того не пам'ятав! Одначе ти був у такому гніві, що, я гадав, звелиш усікти голову мені.
Правитель засміявся і пояснив:
— Коли я вислухав твою раду, то поклав зробити по-твоєму, але боявся, що змовник дізнається про мій задум і втече. Отож, аби зберегти таємницю, я так ото і вчинив з тобою.
382. Завбачливість
Хтось прийшов до правителя і подарував йому капці, додавши:
— Прийми цей священий дар. Ці капці належали самому Мухаммедові.
Правитель узяв їх, красненько подякував прибульцеві й щедро обдарував його.
Придворні вельми здивувалися, а він пояснив:
— Я знаю не згірше вас, що ці капці ніколи не належали пророкові Мухаммеду. Їх купили на базарі абощо. Та якби я не прийняв цього дарунку, могла б піти поголоска, що я відмовився від Мухаммедових капців.
383. Випробування спадкоємця
Xаліф Харун аль-Рашід25 мав двох синів —одного, на ім'я Амін, від дружини, а другого, на ім'я Мамун, від служниці.
Як халіф постарів, то захотів вирішити, хто з двох синів має заступити його на престолі.