Молодий чернець говорив старому:
— Мене знемагають мої думки. Вони кажуть мені: "Годі поститися і молитися! Іди до людей і допомагай хворим тілом і душею".
На це старий чернець відповів:
— Можеш скільки завгодно їсти і не молитися, але з келії не виходь.
Цей старець знав, що постійне перебування в келії зрештою позбавляє людину гріховних думок і прагнень.
340. Дорога спасіння
Інший казав:
— Той, хто живе світським життям, за щоденними клопотами не помічає своїх гріхів. Лише пустельник спілкується з богом і може замолювати власні гріхи.
341. Отець Арсеній і жінка
В Єгипет до отця Арсенія прийшла з Рима напрочуд вродлива християнка, струнка, як чинара, і стала просити його, щоб він помолився за неї, аби позбулася тяжкої недуги. Отець Арсеній відповів:
— Я буду день і ніч молитися і просити бога, щоб він стер у моїй уяві твій образ.
Цим він хотів віднадити від себе жінок, щоб не піддаватися їхній спокусі. Але та жінка все-таки одужала.
342. То не чернець без келії
Той самий святий казав:
— Як гине риба, коли її витягти з річки, так гине і чернець, що покидає свою келію.
343. Три пустельницькі насолоди
Один пустельник говорив, що чернець любить свою келію не тому, що зневажає людей чи боїться гріховних спокус світського життя. Самотність у келії дає йому три насолоди: його рук не стомлює тяжка праця, очей — споглядання людей, а вух — їхні пустопорожні балачки.
344. Як навчитися мовчати
Отець Агафон три роки тримав у роті камінь, поки не опанував досконало мистецтво мовчання.
345. Пияцтво породжує гріхи
Господар налив гостеві, отцю Сисоїсу, келих вина. Той випив. Тоді він налив ще раз, і той випив знову. Та коли хотів наливати втретє, отець Сисоїс спинив його, сказавши:
— Хіба ти не знаєш, що у вині — сатана?
Він хотів сказати, що пити треба в міру, бо пияцтво породжує всі гріхи.
346. Ночі отця Арсенія
Як заходило на ніч, отець Арсеній ставав обличчям на схід і молився аж до ранку, поки сонце не виходило з-за обрію і не починало зігрівати його своїми променями.
347. Різниця між філософами і пустельниками
Якось філософи пішли до пустельника і сказали йому:
— Твої заслуги не більші за наші. Адже ми теж постуємо, молимося богові, дотримуємо чистоти, та ще й постійно вдосконалюємо свій дух у науках і суперечках.
Пустельник відповів:
— Ми не тільки уникаємо того, щоб наш розум вправлявся в марних суперечках, а й примушуємо його служити справі любій богові.
348. Нарешті заговорив
Отець Макарій Великий24 у своїх молитвах і постуванні дійшов такої самопокори, що всі ченці зверталися до нього як до святого, але він нічого їм не відповідав. Тоді один молодий чернець, терпець якому увірвався, сказав йому:
— Ти, мабуть, досяг такої святості, що навіть якби накрав віз солі і віз би його з Єгипту до Сірії, то й тоді святі брати не посміли б тебе ганити.
Отець Макарій Великий усміхнувся і заговорив.
349. Не виходь із келії
Отець Кіркен говорив:
— Старий чернець, що живе в одному монастирі з юнаками, не повинен виходити зі своєї келії, бо юнаки своїми обличчями нагадують дівчат, а молодеча зухвалість може при зустрічі завдати прикрості старому ченцеві.
350. Рятуючись від жінок
Отця Пахома мучила хіть. Він став голий перед печерою гієни, впіймав змію і дав їй укусити себе в бік.
Щоб не піддатися жіночій спокусі, він жодного разу не виходив у село чи місто і тим зберігав свою святість.
351. Подалі від гріха
Отцю Аврааму набридло жити в монастирі і він звернувся до отця Сисоїса:
— Брате, ходімо жити до людей.
— Добре,— відповів той.— Але тільки туди, де немає жінок.
Цим він хотів уберегти своїх учнів від гріховпаду.
352. Не кожен зрозуміє
Отець Аммон казав так:
— Є ченці, що цілий вік живуть у келії і не розуміють, наскільки це таки необхідно.
353. Про нестриманих
Отець Агафон говорив:
— Нестриманий чоловік ніколи не заживе поваги, навіть якщо він зможе воскресити мертвого.
354. Наочний доказ
Отець Мойсей із Патр, що в Сінаї, змучений хіттю, прийшов до отця Ісідора. Той повів його на високу гору і показав йому на заході тьми-тьмущі дияволів, а на сході — ангелів, які все більше охлявали.
Це додало отцеві Мойсею сил, і він повернувся в свою келію.
355. Сила волі
Про черницю Сару розповідають: для того, щоб загартувати свою волю, вона два роки жила на горищі монастиря, де під вікном текла річка, і ні разу не глянула на неї.
356. Міра каяття
Двоє ченців покинули монастир, повернулися до світського життя і поодружувалися. Та скоро вони розкаялися в цьому і знову попросилися в стіни дому божого.
Коли минув час їхнього покаяння і вони вийшли зі своїх келій до братів, то в одного обличчя було навдивовижу похмуре, а в другого — радісне.
Та всі ченці вирішили, що міра їхнього каяття однакова. Вони міркували так: "Один думав увесь час про геєну огненну і тому спохмурнів, а другий — про безмежне боже милосердя".
357. До самої смерті
Чернець запитав отця Сисоїса:
— Що скажеш мені про останній мій гріх?
— Покайся,— відповів старець.
Тоді чернець сказав:
— Скільки вже разів я грішив і каявся. Чи довго так буде?
— Поки смерть візьме тебе в нерозривні ланцюги — чи то в хвилини каяття, чи в хвилини гріха,— відповів старець.
358. Не опоганився
Чернець покинув монастир і вирішив зажити світським життям, одружитися,
Один із братів його в стінах келії в цей час молився:
— О господи! Не допусти, щоб брат мій осквернив себе нечистю світського життя!
I як тільки колишній чернець підійшов до шлюбного ложа, зразу впав мертвий. Він так і не встиг скуштувати гріховних солодощів.
359. Це ще не межа
Один пустельник постійними молитвами і постами дійшов такої святості, що вільно жив із дикими звірами, годував їх, а ті його не чіпали.
Якось один із отців монастиря, стіни якого височіли не так уже й далеко від скромного пустельникового житла, сказав йому:
— Якщо ти хочеш досягти ще більшої святості, то піди в монастир і спробуй ужитися з братами.
360. Стіна між людиною і богом
Отець Хома казав:
— Низькі пристрасті — це мідна стіна між людиною і богом.
361. Бог дорожчий
Коли до отця Хоми і його братів прийшла мати, щоб побачити їх, вони відмовилися з нею зустрітися і розмовляти, аби не порушити заповідь господню: "Той, хто любить батька і матір над мене,— не вартий мене".