М'юр,— виявляється, запропонував свої послуги ворогові одразу ж після т9го, як п'ятдесят п'ятий полк прибув на кордон. При цьому поручник особливо хвалився тим, що
він, мовляв, є довірена особа й приятель Ланді, завдяки чому він може добувати й передавати французам найсвіжіші й найточнішу відомості. Французи радо прийняли цю його4 пропозицію, і капітан Сангліє кілька разів таємно зустрічався з М'юром неподалік від форту, а одного разу таємно навіть провів ніч в Освего. Гостра ^Стріла виконував роль посередника при передачі відомостей, а анонімного листа майорові Данкену склав сам М'юр; потім його переправлено до Фронтенака, там переписано іншою рукою й повернено в Освего з тим самим тускаророю. При поверненні з цього завдання Гостру Стрілу й перехопив на озері "Вітрогон". Навряд чи є потреба говорити, що звинуваченням і стратою Джа-спера малося на меті приховати квартирмей-стерову зраду і що місцезнаходження острова теж виказав ворогові М'юр. За особливу винагороду — луїдори/ що були витрушені з його гаманця,— М'юр погодився супроводжувати —експедицію, очолену сержантом Данге-мом, щоб подати у найсприятливіший момент сигнал для нападу па острів. Бувши ласий до жінок, він таки одружився б із Мейбл чи з будь-якою іншою жінкою, котра погодилася б за нього піти; одначе його захоплення сер-жантовою дочкою було, мовляв, більш показне, ніж справжнє,— лише щоб мати привід для''участі в експедиції (адже інших підстав для цього він не міг мати), до того ж у такій ролі, в якій він не ніс би ніякої відповідальності за її провал. Капітанові Сангліє
27 Ф Куп ер
713
багато идо було відомо до дрібниць, особливо з того, що стосувалося поручникових залицянь до Мейбл, і він, частеиько-таки саркастично сміючись, викладав усе в подрОт бицях перед присутніми, викриваючи різні винахідливі хитрощі злощасного квартирмейстера.
• 6 К о з и ц я — шотландський національний музичний інструмент.
— Touchez la! — промовив холоднокровно капітан, простягаючи свою жилаву руку Слідопитові, після того як закінчив свою розповідь.— Ви honnête , а це beaucoup . Ми користуємося шпигуни, як ліки, для діло. Mais je les deteste! Touchez la!
— Я потисну вашу руку, капітане, я таки потисну її вам,— відповів Слідопит,— бо ви законний і відвертий ворог, а до того ще й не з боягузів. А труп квартирмейстера ніколи не поганитиме англійської землі. Я мав було спочатку намір відвезти його до Ланді, щоб він поховав його під звуки любих йому козиць , а зараз ми загребемо його тут, на тім самім місці, де він чинив свої злочини, і хай надмогильним каменем йому буде його зрада. Я припускаю, капітане Крем'яне Серце, що такі зносини із зрадниками, очевидно, входять у коло обов'язків солдата, одначе мушу сказати вам відверто: мені такі речі не до вподоби, і я радий, що не я, а ви маєте таке паскудство на своєму сумлінні. Який же неймовірний він грішник! Щоб плести змови прая воруч і ліворуч — проти своєї батьківщини, проти своїх приятелів і проти самого бога! Джаспере, любий, ходи-ио сюди на хвилинку, я хочу тобі щось сказати.
Відвівши юнака вбік, провідник гаряче стиснув йому руку й сказав крізь сльози:
— Ти знаєш мене, Прісна Водо, і я знаю тебе, і ці новини аніскілечки не змінили моєї думки про тебе. Я ніколи не вірив їхнім наклепам на тебе, хоча, повинен відверто сказати, все це здавалося мені якусь мить і справді серйозним; так, таки дуже серйозним, і то був такий тягар у мене на душі! Проте я ні на мить не сумнівався у твоїй чесності, бо я знаю, що ти взагалі не здатний на зраду. Але, повинен сказати, не підозрював я і квартирмейстера.
— Подумати тільки, Слідопите: він був офіцером його королівської величності....
— То ще не так важливо, Джаспере Вестерне, то вже й— не так важливо. Він порушив присягу перед всевишн^и,' яка зобов'язувала його чесно поводитися з усіма тими, що його оточували, о, як жахливо він порушив цей свій обов'язок!
— Подумати тільки, як він облудно залицявся не до будь-кого, а до такої дівчини, як Мейбл-; а насправді ж зовсім не любив її.
— Що й казати, це було жахливо. Не інакше, як у його жилах текла кров мінга. Тільки виплодок, я тобі скажу, може вчинити нечесно з жінкою: адже вони для того й створені, щоб ми своєю добрістю й відданістю добивалися їхнього кохання. Ось і наш бідолашний сержант віддав за мене свою дочку, і Мейбл, ця мила дівчина, погодилася стати моєю дружиною. Тепер я відчуваю, що мушу думати про двох, піклуватися про двох і втішати двоє сердець. Ах, Джаспере! Повір: інколи мені здається, що я не рівня цьому милому дитяті!
Від цієї новини у Джаспера спочатку перехопило дух, і хоч він ще якось владав собою
i погамував зовнішні ознаки свого хвилювання, весь він зробився блідий, як мрець. Однак він знайшов у собі ще сили, щоб відповісти не тільки твердо, але й упевнено:
— Не кажіть цього, Слідопите,— ви склали б гідну пару й самій королеві!
— Ну, це ти так судиш, мій хлопче! Що
ii казати, я можу встрелити оленя — та й
мінга при потребі — швидше за будь-кого; я
можу йти по сліду й орієнтуватися за зірка-
ми так, як ніхто інший,— це правда. Коли на
те піде, то я забезпечу Мейбл досхочу і ди-
чиною, і рибою, і птицею; та чи матиму я
для неї досить знань, світлих думок, приєм-
них розмов, коли життя перейде в буденне
річище і ми явимося одно перед одним такі,
які ми насправді є.
— Якщо ви явитеся з усіма тими чеснотами, які у вас насправді є, Слідопите, то навіть найкраща жінка Америки буде, певне, щаслива з вами. Отож з цього приводу вам боятися нічого.
— Е, Джаспере, не кажи: це ти так га* даєш; і я певен, що це твоя щира думка про мене, бо в дружбі люди переоцінюють одне одного. Так, так, і якби це ти був тією дівчиною, з котрою я маю одружуватися, я б не сушив собі голову над тим, чи мене належно оцінять, бо ти завжди був схильний дружнім поглядом дивитися і на мене, і на все те, що я роблю. А от ця молодесенька дівчина, вона, зрештою, мріє мати за чоловіка хлопця своїх років, а не такого, що майже одного віку з її батьком, та ще й такого неотесу, що хоч бери та тікай від нього. Аж дивно: чого це Мейбл не подумала про тебе, а зупинила свій вибір на мені?