Відтак, О'Рорі відізвав пса. Бульдог випустив руку Неда і заковиляв до хазяїна.
Нед підвівся. Обличчя його зблідло, по чолі стікав піт. Він подивився на розірваний рукав піджака, на поранену кисть, на кров, цівкою стікаючу на підлогу. Його рука дрижала.
– Ви самі цього добивалися, – промовив О'Рорі своїм добре поставленим мелодійним голосом.
Нед відвів погляд від своєї руки і поглянув на сивого ірландця.
– Так, – проказав він, – але щоб втримати мене тут, цього не досить.
3
Нед Бомонт розплющив очі і застогнав. Рудуватий хлопець повернув голову і гаркнув:
– Заткнися, покидьок!
– Облиш його, Іржавий. Нехай він спробує вирватися звідси ще разок, тоді вже ми побавимося, – пробурчав горила. Поглянувши на набряклі суглоби пальців, він усміхнувся. – Тобі здавати.
Нед пробурмотів щось про Федінк і припіднявся. Він лежав на вузькій койці. Матрац під ним був залитий кров'ю. Кров запеклася на його набряклому, покритому зсадинами обличчі, на покусаній собакою руці. Манжета сорочки прилипла до рани. В маленькій спальні, окрім койки, було тільки два стільці, стіл і комод. На пофарбованих у жовтий колір стінах висіли три фривольні картинки у білих рамках і дзеркало. Причинені двері вели у викладену білим кафелем ванну кімнату. Другі двері були зачинені. Вікон у кімнаті не було
Людина-горила і рожевощокий хлопець грали в карти. На столі поміж ними лежало доларів двадцять папірцями і серебром.
Нед подивився на гравців, очі його горіли похмурою ненавистю. Він спробував підвестися. Зробити це було нелегко. Права рука висіла батогом. Лівою рукою він по черзі перекинув через край неслухняні ноги, два рази впав навзнак на матрац і через силу, допомагаючи собі лівою рукою, знову піднявся.
Гравці не звертали на нього уваги. Тільки один раз горила відірвався від карт, скоса зиркнув на нього і кинув з усмішкою:
– Ну, як успіхи, браток?
Нарешті, Неду вдалося встати. Тремтячи усім тілом і тримаючись лівою рукою за койку, він дійшов до її кінця. Там він випрямився і, не відводячи погляду від своєї цілі, похитуючись, рушив до закритих дверей. Трохи не дійшовши до них, він рухнув на коліна, але останнім зусиллям волі зумів ухопитися лівою рукою за ручку дверей і знову піднятися на ноги.
Після цього людина-горила, неспішно, опустив карти на стіл і сказав:
– Ну, ось! – Страшна пика його розпливлася в широкій посмішці, і відразу стало видно, що його напрочуд красиві білі зуби були вставними. Він підійшов до Неда.
Нед смикав ручку дверей.
– На, фокусник, тримай! – сказав горила і, вклавши в удар всю свою силищу, опустив кулак на обличчя Неда. Нед відлетів до стіни. Спочатку він ударився головою, потім стукнувся усім тілом і почав повільно осідати.
Рожевощокий хлопець по прізвиську Іржавий продовжував сидіти за столом із картами в руках.
– Ти його так прикінчиш, Джефф, – попередив він спокійно.
– Це його-то? – перепитав Джефф, супроводжуючи своє питання легким копняком по лежавшому біля його ніг тілу. – Його не так легко прикінчити. Він хлопець міцний. Кремінь. Йому це подобається. – Він нахилився над втратившим свідомість Недом, взяв його за лацкан піджака і припідняв. – Тобі це подобається, га, малюк? – запитав він. Підтримуючи Неда однією рукою, він ще раз вдарив його кулаком в обличчя.
Ззовні хтось смикнув ручку дверей.
– Хто там? – крикнув Джефф.
– Це я, – долинув мелодійний голос Шеда О'Рорі.
Джефф відтягнув Неда вбік і, витягши з кишені ключ, відчинив двері. У кімнату зайшли О'Рорі і Віскі. Ірландець поглянув на розпростертого на підлозі Неда, потім підвів очі на Джеффа і, нарешті, повернувся до Іржавого. Його сіро-блакитні очі затуманились.
– Джефф його просто так, заради задоволення відгамселив?
Рожевощокий хлопець покачав головою.
– Цей Бомонт той ще сучий син, – відповів він похмуро. – Щоразу, коли приходить до тями, що-небудь вигадує.
– Я не хочу, щоб ви його прикінчили. Ще рано, – сказав О'Рорі і знову поглянув донизу, на Неда. – Спробуйте-но привести його до тями. Я хочу з ним поговорити.
Іржавий встав з-за стола.
– Не знаю, чи вдасться. Дуже вже він того ...
Джефф був налаштований більш оптимістично.
– Нічого, – сказав він, – зараз зробимо. Я тебе навчу. Бери його за ноги. – Він просунув руки під плечі Неда, і вони потягли обм'якше тіло в сусідню кімнату. Опустивши Неда у ванну, Джефф закрив злив пробкою і пустив холодну воду з нижнього крана і з душа.
– Оглянутися не встигнете, як він заспіває, – пообіцяв Джефф.
Через п'ять хвилин, коли вони витягли Неда з ванної і поставили на ноги, він уже міг стояти. Вони привели його назад, до спальні. О'Рорі сидів на стільці і палив. Віскі кудись зник.
– Покладіть його на ліжко, – наказав О'Рорі.
Джефф і Іржавий підвели Неда до койки, повернули його кругом і, злегка підштовхнувши, відняли руки. Нед відкинувся на спину. Вони припідняли його, усадили, і Джефф почав плескати його по побитому обличчю, приказуючи: Прокинься, Рип Ван Вінкль, прокинься.
– Як же, прокинеться він, – похмуро пробурчав Іржавий.
– Думаєш, ні? – весело спитав Джефф і знову плеснув Неда по обличчю.
Джефф приплющив те око, яке ще могло розплющуватися.
– Бомонт, – гукнув його О'Рорі.
Нед трохи підвів голову і спробував озирнутися. Було неясно, чи бачить він О'Рорі.
О'Рорі встав зі стільця і підійшов до ліжка. Він нахилився так, щоб його обличчя опинилося перед самими очима Неда, і запитав:
– Ви мене чуєте, Бомонт?
Єдине розплющене око Неда з тупою ненавистю дивилося на О'Рорі.
– Бомонт, це я, О'Рорі. Ви чуєте мене? – перепитав ірландець.
– Так, – вичавив Нед, насилу ворушачи набряклими губами.
– От і добре. Тепер слухайте, що я вам скажу. Ви мені розкажете все, що знаєте про Поля. – О'Рорі говорив дуже чітко, не піднімаючи голосу, котрий і зараз не втратив своєї мелодійності. – Якщо ви думаєте відкараскатися мовчанням – не вийде. Вас будуть обробляти, поки не заговорите. Ви мене зрозуміли?
Нед усміхнувся. Його спотворене обличчя було схоже на страшну маску.
– Нічого не скажу, – вимовив він.
О'Рорі відійшов і сказав:
– Продовжуйте.
Поки Іржавий вагався, горила Джефф відкинув руку Неда, яка було піднялася, і повалив його.