– Розплутали цю плутанину з контрактами по каналізації.
Нед відхлебнув коктейль і запитав:
– Багато довелося уступити?
– Занадто багато. Такого прибутку, як чекали, вже не буде. Та краще так, ніж ризикувати скандалом перед виборами. Надолужимо на реконструкції вулиць у майбутньому місті, коли пройде закон про розширення передмість.
Нед кивнув. Він поглянув на випростані ноги Поля.
– З твідовим костюмом негоже носити шовкові шкарпетки, – зауважив він.
Медвіг підняв випростану ногу і поглянув на свої щіколотки.
– Негоже? А мені подобається носити шовк.
– Тоді не носи твідові костюми. Тейлора Генрі вже поховали?
– У п'ятницю.
– Ти був на похованні?
– Так, – відповів Медвіг і додав збентежено: – Сенатор попросив мене прийти.
Нед поставив келих на стіл, витер губи білою носовою хусточкою з нагрудної кишеньки.
– Як поживає сенатор? – він скоса зиркнув на співбесідника, не намагаючись сховати смішинки в очах.
Медвіг відповів, все ще бентежачись:
– Добре. Я провів з ним весь вечір.
– В його домі?
– Ага.
– А злотокучерява сирена теж там була?
Медвіг злегка зсунув брови.
– І Дженет була там, – промовив він, засовуючи носову хустку до кишені.
Нед приглушено пирснув.
– Отже, вона вже Дженет? Ти робиш успіхи.
До Медвіга повернулося самовладання. Він сказав спокійно:
– Я ще не втратив надії одружитися з нею.
– А вона знає про твої благородні наміри?
– Побійся Бога, Нед, – запротестував Медвіг. – Скільки ти ще будеш мене допитувати?
Нед розсміявся, взяв зі столика міксер, потряс його і налив собі ще один коктейль.
– Як тобі сподобалося убивство Френсіса Уеста? – запитав він, відкинувшись у кріслі з келихом у руках.
Медвіг, здавалося, не відразу збагнув, про що він запитує.
– А... це той хлопець, котрого застрелили вчора ввечері на Ачленд-авеню?
– Саме той.
Блакитні очі Медвіга знову дивилися нерозуміюче.
– Я його не знав, – мовив він.
– Він був одним зі свідків проти брата Уолтера Айвенса. А тепер другий свідок, Бойд Уест, боїться давати показання. Так що цій справі кришка.
– От і прекрасно, – втішився Медвіг. Але потім на його обличчі з'явився сумнів. Він зігнув ноги в колінах і нахилився вперед. – Боїться? – перепитав він.
– Авжеж, чи точніше сказати, заляканий.
Обличчя Медвіга як наче застигло в напруженій увазі, а очі перетворилися в блакитні льодинки.
– Що ти хочеш сказати, Нед? – запитав він різко.
Нед допив коктейль і поставив келих на столик.
– Після того, як ти сказав Уолту Айвенсу, що не зможеш звільнити Тіма до виборів, він пішов зі своїм горем до Шеда О'Рорі, – повів він нарочито монотонно, немов повторював урок. – Шед послав своїх бандитів до Уестів, щоб примусити їх відмовитися від показань проти Тіма. Один з братів не злякався, і вони прибрали його.
– А яке діло Шеду О'Рорі до горя Тіма Айвенса? – понуро заперечив Медвіг.
Нед потягнувся за міксером.
– Гаразд, заспокойся. Це тільки мої здогадки. Забудь про це, – сердито сказав він.
– Не клей дурня, Нед. Ти знаєш, як я ціню твої здогадки. Якщо хочеш щось сказати, нумо, говори.
Нед знову поставив міксер, так нічого і не наливши собі.
– Думаю, я вгадав правильно, помилки немає. Усі знають, що Уолт Айвенс працював на тебе в третьому районі, і він член твого клубу, і всяке таке, і що ти на все підеш аби визволити його брата з біди. Ну, так ось, тепер багато хто починає думати, чи ж не ти велів залякати чи прибрати свідків, котрі мали б виступити проти його брата? Так будуть думати, звісно, сторонні люди – ну, скажімо, жіночі клуби – ти ж став їх тепер побоюватися – і інші вельмишановні громадяни. А свої люди, котрим загалом-то байдуже, зробив ти це чи ні, напевне довідаються правди. Ось це буде для них сюрприз! Один із твоїх хлопців змушений був звернутися за допомогою до Шеда. І той йому допоміг. Ось яку свиню підклав тобі Шед. А може, ти думаєш, він не посміє підкласти тобі свиню?
– А бодай його! Я дюбре знаю цю гниду, – процідив Медвіг крізь зуби. Насупившись, він розглядав зелене листя візерунка на килимі.
Уважно поглянувши на співбесідника, Нед вів далі:
– Можна поглянути на цю справу і з другого боку. Може, нічого й не буде, але треба бути готовим, якщо Шед захоче роздути цю справу.
– Яку справу? – запитав Медвіг, підводячи голову.
– Уолт Айвенс провів учора в клубі майже всю ніч, до другої години ранку, а зазвичай він виходить об одинадцятій, якщо не рахувати днів виборів чи бенкетів. Розумієш? Він готував собі алібі у нашому клубі. А що, коли... – голос Неда зазвучав тихіше, а його темні очі округлилися і посерйознішали, – а що, коли Шед продасть Уолта і підкине які-небудь речі на доказ того, що Уолт убив Уеста? Тоді твої жіночі клуби і інша зграя, котра любить піднімати крик по таких приводах, вирішить, що алібі підстроєно і що ми покриваємо Уолта?
– Гнида, – повторив Медвіг. Він підвівся і засунув руки в кишені штанів. – Господи, як би я хотів, щоб вибори вже були позаду, чи щоб до них було далеко!
– Тоді нічого подібного б не сталося, – сказав Нед.
Медвіг направився було до середини кімнати.
– Дідько б його забрав! – пробурмотів він і зупинився, спохмурнівши, біля телефона, що стояв на столику біля дверей спальні. Він важко дихав. Не дивлячись на Неда, він промовив крізь зуби:
– Придумай, як виплутатися з цього становища. – Він зробив ще один крок убік телефона і зупинився. – Втім, не треба, – сказав він і поглянув Неду прямо в очі. – Я, мабуть, вижбурну Шеда з нашого містечка. Мені обридло з ним возитися. Я, мабуть, покінчу з ним сьогодні, зараз же.
– Це як же? – запитав Нед.
Медвіг усміхнувся.
– А ось так, – відповів він, – велю Рейні прикрити "Конуру", "Райський сад" і інші притони, в яких зацікавлений Шед, чи його друзі. І велю Рейні провести облаву сьогодні ж уночі.
– Ти поставиш Рейні у складне становище, – нерішуче заперечив Нед. – Наша поліція не звикла притісняти порушників сухого закону. Навряд чи їм це сподобається.
– Можуть один раз порушити свої правила для мене. Свій борг мені вони все одно цим не покриють, – зауважив Медвіг.
– Так-то воно так. – Видно було, що Нед сумнівається. – Та закрити все оптом – це все одно, що вдрузки рознести динамітом крихітний сейфик, котрий можна без шуму відкрити відмичкою.