Синій птах

Страница 5 из 26

Морис Метерлинк

Двері зачиняються.

Завіса.

ДІЯ ДРУГА Картина друга

У Феї

Розкішний передпокій палацу Феї Берилюни. Колони — зі світлого мармуру, із золотими та срібними капітелями, сходами, портиками, балюстрадами тощо.

З глибини сцени праворуч із гардеробу Феї (кімната, звідкіль сиплються промені світла) виходять Киця, Цукор і Вогонь, вбрані у вишукані шати. Киця на свою чорну шовкову сорочку накинула легкий серпанок. Цукор вирядився в шовкову біло-блакитну сукню, а Вогонь — у довгу кармазинову мантію на золотій підкладці й капелюшок із барвистими китицями. Вони переходять усю сцену й опиняються на передньому плані, праворуч, під портиком, де їх збирає Киця.

Киця. Сюди. Я знаю всі закутки палацу... Феї Бери-люні його залишив у спадок Синя Борода... Скористаймося з наших останніх хвилин свободи, поки діти й Душа Світла навідують онучку Феї!.. Я скликала вас сюди, щоб обговорити наше становище... Чи всі зійшлися?..

Ц у к о р. Із гардеробної виходить Пес...

Вогонь. Хай йому грець! У що це він убрався?..

Киця. Він обрав ліврею одного з лакеїв Попелюшки... Йому це дуже личить... У нього ж холопська вдача... Сховаймося за балюстрадою... Я його побоююсь... Краще б йому не знати, про що йтиметься...

Цукор. Нема ради... Він винюхав нас... Погляньте: разом із ним із гардеробної виходить Вода... Господи! Яка ж вона гарна!..

П е с і В о д а долучаються до першої групки.

Пес (вистрибуючи). Ось і ми! Ось і ми!.. Які ми гарненькі! Погляньте! Які мережива! Яке гаптування!.. Щире-прещире золото!..

Киця (до Води). Це, здається, сукня Колір часу Ослячої шкури?.. Вгадала?..

Вода. Атож, вона мені личила найбільше...

Вогонь (крізь зуби). їй би ще парасольку...

Вода. Ви щось сказали?..

В о г о н ь. Та ні, нічого...

Вода. А мені почулося, що ви говорили про величезний червоний ніс, який я бачила цими днями...

Киця. Годі! Не сварімось! У нас є важливіші справи... Ми чекаємо тільки Хліба... Де ж він?..

Пес. Він там усе перевернув догори дригом у пошуках костюма...

Вогонь. Справді, з чималим черевцем важко... Та й виглядає він по-дурному...

Пес. Врешті-решт він обрав оздоблений коштовностями турецький халат, ятаган і тюрбан...

К и ц я. Он він!.. Убрався в найкращий костюм Синьої Бороди...

Увіходить Хлібу щойно змальованому костюмі. Шовковий халат ледве зійшовся йому на череві. Однією рукою він тримається за руків'я ятагана, що висить на паску, а в іншій несе клітку для Блакитного Птаха.

Хліб (суне гоголем). То що?.. Як вам я?..

Пес (вистрибуючи довкола Хліба). Який вродливець!.. Який дурило!.. Який вродливець!.. Який вродливець!..

К и ц я (до Хліба). Діти вже теж убрались?

Хліб. Авжеж. Пан Тільтіль обрав червону куртку, білі панчішки й сині штанці Хлопчика-Мізинчика... Щодо панни Мітіль, то вона вбралась у платтячко Гретель і черевички Попелюшки... Але найважче було вдягти Душу Світла!..

Киця. Чому це?..

Хліб. Фея вважає її такою гожою, що взагалі не схотіла вдягати!.. Та я від імені громади основних і високоповажних речей заперечив і зробив заяву, що за таких умов відмовляюся подорожувати з нею...

В о г о н ь. їй узагалі треба купити абажура!..

Киця. А що ж відповіла Фея?..

Хліб. Вона кілька разів тріснула мене паличкою по череву й по голові...

Киця. І що ж?

Хліб. Мене відразу ж переконали ці аргументи, та на-останок Душа Світла таки вибрала шати кольору Місяця, які були на денці скриньки зі скарбами Ослячої шкури...

Киця. Ну, годі вже правити теревені, в нас обмаль часу... Йдеться про наше майбутнє... Всі добре чули, що сказала Фея: наприкінці мандрівки скінчиться й наше життя... Отже, ми маємо докласти всіх зусиль, аби подорожувати якнайдовше... Але ж є ще дещо: маємо поміркувати над нашим становищем і над майбутнім наших дітей...

Хліб. Слава! Слава!.. Киця має рацію!..

Киця. То вислухайте мене... Всі присутні тут — Тварини, Речі й Стихії — мають душу, яку Людина ще не розгадаіла. Ось чому ми ще не втратили залишки незалежності. Та щойно Людина знайде Блакитного Птаха, вона побачить і збагне геть усе, а ми опинимось у неї в цілковитій залежності... Саме про це дізналась я від моєї давньої подруги Ночі, берегині таємниць Буття... Тож ми зацікавлені, щоби за будь-яку ціну Людина не знайшла Блакитного Птаха. Навіть якщо задля цього доведеться пожертвувати життям дітей...

Пес (обурено). Що це вона меле?.. Ану ж бо повтори!.. Я, либонь, не дочув?..

Хліб. Замовкніть!.. Вам не надано слова!.. Головую на зборах я...

В о г о н ь. А хто ж це вас обрав головою?..

В о д а (до Вогню). Тихо!.. Це вас не стосується!..

Вогонь. Обходить... Теж мені велике цабе!..

Цукор (примирливо). Дозвольте!.. Не сварімось... Це питання дуже важливе... Передусім слід дійти згоди щодо заходів, яких ми маємо вжити...

X л і б. Я цілком згоден із позиціями Цукру й Киці...

Пес. Дурниці!.. Людина — над усе!.. їй треба підкорятися й виконувати всі її накази... Лише в цьому — істина... Я тільки її визнаю... Хай живе Людина!.. Жити й умерти задля Людини!.. Людина — Бог!..

X л і б. Я цілком згоден із позицією Пса.

К и ц я (до Пса). Але ж ми наводимо певні аргументи...

П е с. А не треба жодних аргументів!.. Я люблю Людину, от і все!.. Якщо ви щось вчините проти дітей, я спершу перегризу вам горлянки, а тоді все їм розповім...

Цукор (солоденько). Дозвольте... Не варто аж так гарячкувати... Ви обоє в певній мірі маєте слушність... Завжди-бо є "за" і "проти"

X л і б. Я цілком згоден із позицією Цукру!..

Киця. Хіба ми всі: Вода, Вогонь, і навіть ви, Хлібе і Псе, не стали жертвами жахливої тиранії?.. Згадайте часи до появи деспота, коли ми всі вільно ходили Землею... Вода й Вогонь були єдиними володарями світу... Погляньте, на що вони перетворились!.. А ми, хирляві нащадки великих хижаків?.. Обережно!.. Не подаймо знаку... Я бачу: надходять Душа Світла й Фея... Душа Світла стала на бік Людини — то наш найлютіший ворог... Ось і вони...

Праворуч увіходять ФеяіДушаСвітла, за ними — Тільтіль

і Мітіль.

Фея. Ну?.. Що це таке?.. Чому ви причаїлись у кутку, мов заколотники?.. Час вам рушати... Я вирішила: вашим поводирем на час мандрівки буде Душа Світла... Ви всі коритиметесь їй, наче мені самій... Я передаю їй чарівну паличку... Діти сьогодні ввечері навідають померлих Дідуся з Бабусею... Ви ж виявите чемність і з ними не підете... Вони повечеряють із небіжчиками, а ви тим часом підготуєте все необхідне для завтрашнього тривалого переходу... Ну ж бо! Всі — по місцях! Рушаймо!