Отоді новий міністр Головній і вигадав йому посаду почесну і порожню, що ні до чого не зобов’язувала, посаду попечителя російських молодих вчених за кордоном.
Можливо, в цьому бажанні Головніна витягти Пирогова відіграв неабияку роль "Колокол". Що там не кажи, не дуже приємно, коли про тебе, як про ретрограда, продзвонять на всю Європу. Адже яку шанобливу, велелюбну статтю про Пирогова та його надзвичайні проводи з Києва написав Герцен. "Відставка Пирогова — наймерзенніша справа Росії дурнів".
Головній дипломатично підніс імператорові свою пропозицію з приводу попечительства в Гейдельберзі, натякнув і на "Колокол", і так, між іншим, на значення Пирогова як вченого, на резонанс в Європі; імператор погодився, і Головній був задоволений. йому імпонував цей старий. Він розумів, ім’я Пирогова ввійде в історію російської науки, йому було приємно протегувати великому вченому, правда, з дуже важким характером!
Та зараз, зараз! Його зворушив цей лист, але що він може викликати?!
"Ох, що мені робити з цим невгамовним лікарем?"
Він довго міркував, вигадуючи різні дипломатичні ходи, і раптом вирішив ризикнути на сміливий крок. Звіт буде надрукований. Надрукований в офіційній пресі. Адже, напевне, докладна інформація вже надрукована за кордоном.
Звіт з’явився в газеті "Санкт-Петербургские ведомости". Головній з його відбитком і з листом Пирогова чекав прийому в палаці.
На вустах, як завжди, наймиліша, найскромніша посмішка, в очах — захоплення перед добрістю і мудрістю імператора. День, здається, вибрано непоганий. Приятель-камергер шепнув, що імператор у доброму гуморі.
— Ваша величність,— доповідав міністр таким тоном, немов не знав, що робити з цими витівками.— А наш Пирогов таки відзначився, поїхав лікувати Гарібальді, і, уявіть собі, серед усіх європейських знаменитостей саме він поставив вірний діагноз! От він сам надіслав нам докладний звіт.
Міністр стояв у позі без вини винуватого вихователя, навіть трохи, зовсім трохи, щоб не порушити етикету, розвівши руки.
Імператор пробіг очима звіт.
— Що ж, я біди в цьому не бачу,— сказав він досить байдуже.
Справді, що ж йому тепер лишається робити, коли вся Європа цікавиться цим Гарібальді, і він же амністований королем. Король сам надсилав лікарів.
Захоплення засяяло в очах міністра. Захоплення, яке так любив "цар-визволитель".
Вийшовши з палацу на площу, Головній зітхнув на повні груди. Пронесло.
* * *
Льова Модзалевський не міг увійти в звичайну свою колію. Усіма думками він був ще там, в Італії, в Спеції, коло ліжка Гарібальді. Він трохи картав себе, треба було більше поговорити з його бійцями, з Барберіні, посидіти коло самого Гарібальді. От тепер друзі цікавляться, ніби Льова міг розпитати Гарібальді про становище в Італії, ставлення до папи, до короля, до Наполеона III, розпитати про всю складну італійську ситуацію. Але ж там і він, як і Микола Іванович, думали тільки про одне — як вилікувати Гарібальді. Хіба можна було говорити про щось інше, про політику? Найважливіше було те, що приїхав Пирогов, що він оглянув, сказав свое слово, і тепер,— як не розуміють товариші, — він і Льова чекають нетерпляче листа з Італії.
Коли Олександра Антонівна відчинила двері Льові, він уже з її очей зрозумів — "нарешті".
— Все гаразд? — спитав він, схопивши її руку і гаряче цілуючи.
— Все гаразд. Ідіть до Миколи Івановича.
Микола Іванович простягнув йому коротенький лист.
— Я вже переклав так-сяк сам. Прочитайте.
До кімнати зайшла дружина, і юнак прочитав голосно по-італійськи, одразу перекладаючи:
— "Мій дорогий докторе Пирогов. Моя рана майже вилікувана. Я відчуваю потребу подякувати за сердечні турботи, які ви проявили до мене, і уміле лікування. Вважайте мене, мій дорогий докторе, вашим
віданним Джузеппе Гарібальді".
Були ще листи від колег-лікарів. Вони дочекались потрібного моменту, і лікар Дзанеті легко і вправно вийняв кулю. Всі вони також палко дякували професору Пирогову.
— Ну, Льовушко, порадуйте ваших друзів, які посилали нас. Гарібальді житиме, і ще довго житиме. І передайте їм його слова, які він нам сказав прощаючись: "Для добрих справ і для істинної науки нема кордонів у сім’ї людства".
[1] Є міра в речах (лат.).