Хряк знову плюхнувся у калюжу. Затягнув на честь господаря:
– Куві-і-і-і! Куві-і-і-і!
І незчувся, як підійшов сам господар.
– Ану вставай, лежню! – сказав так, що в Хряка похолонуло в ратицях. – Годі хліб переводити!
Хряк розплющив очі. Побачив у руках господаря ніж.
Кавкнуло всередині. Зірвався, кинувся до кучі. А серце його роздирав біль і розпач: "Таки довели. Таки довели господаря кляті кури…"
Магічна сила
Він царственою ходою вийшов на арену. Ніс гордо патлату голову. Владно і впевнено ставив могутні лапи. Навіть хвіст із китицею на кінці тримав з гідністю.
– Лев! – шелеснуло в рядах публіки. – Цар звірів. Приборкувач ляснув гарапником позаду.
Він повернув голову. Показав зуби. Гаркнув: "Ну! Ну! Делікатніше! Бо як лясну…"
Побачив перед собою палаючий обруч. Зі злості стрибнув через вогонь.
Навколо заляпали в долоні. Почулося захоплене:
– Ти диви, який покірний! Приборкувач молодець! Приборкувач підійшов до нього. Простягнув руку.
Звір подумав: отак тільки клацну щелепою – і твоя рука хрусне, як соломинка. Та згадав, як та рука кидала йому телятину. Облизався. Примружив очі.
Рука вчепилася в його патлату гриву. Друга взяла за нижню щелепу.
Звір нічого не міг зрозуміти. Приборкувач встромив йому голову в пащу.
Публіка завмерла. Сусід шепнув сусідові:
– Ні! В цього приборкувача справді магічна сила… Царя звірів перетворив на домашню кицьку…
В лева нестерпно зсудомило зуби. Стиснулися на лапах пазурі. Кров у жилах обернулась на вогонь. Зараз він покаже, яка з нього домашня кицька. Зараз він здавить щелепи, голова мага лусне, мов качине яйце…
Та враз кров із вогню обернулася на лід. Пазурі сховалися в м’які подушечки. Зуби ніби затерпли. А щелепи ще більше розтягнулися, щоб не пошкодити зачіску приборкувача…
…Бо пригадав клітку, наївні очі маленького левенятка.
На мій вік вистачить
(з життя черв’яка)
Черв’як висунув голівку з яблука. Надворі парило.
"Мабуть, знову на дощ, – подумав черв’як. І міркував: – Коли нема дощу – краще. Можна більше з’їсти".
Під яблуньку сіли двоє. Він і Вона.
Вона сказала:
– Як гарно!
Він відповів:
– А скільки тієї краси понищено.
Черв’як оглянувся навколо. Йому подобалося усе: і яблуко, у якому він сидів, і дірка. Є де сидіти, є що їсти. Краса. А що ж понищено? Де?
Вона погодилася:
– Не без того. Людина живе, значить, мусить щось нищити.
Він гаряче доводив:
– Мусить. Але мусить і відтворювати, відновлювати. Природа не бездонна бочка.
Вона заспокоїла:
– На наш вік вистачить.
– На наш. А на вік нашого третього?
Черв’як здивовано оглянувся. Ніякого третього він не бачив. І знову подумав: розумніша вона, видно, за нього. Чого це панікувати? Ось для прикладу я. Маю яблуко. На мій вік його вистачить…
Раптом він з острахом втягнув голову в дірку. Рука того, що сидів під яблунькою, простяглася вгору. Яблуко тільки хруснуло.
– Червиве, – сказав він.
Лезо ножа розсікло яблуко навпіл. І черв’як упав у розпечену сонцем пилюку.
Лісова казка
(Для дорослих)
Одного сонячного ранку в лісовому господарстві отримали чергову колоду. Колода була незвичайна. На корі висічено якісь знаки. Збоку на шнурочку теліпалася сургучева печатка.
Начальник лісгоспу Ведмідь радісно заревів:
– О, нарешті надійшла вказівка з тресту.
Сіли. Читають.
"Негайно вишліть сто колод у трест і тисячу колод у главк. Нема на чому писати".
Ведмідь скликав загальні збори. Намітили рубежі. Взяли зобов’язання. Врізали. Відправили.
Незабаром лісова пошта доставила в контору лісгоспу десять колод.
– Розгорнута інструкція, – зауважив Ведмідь. – Як інвентаризувати ліс.
Провели інвентаризацію. Послали в трест звіт із п’ятдесяти колод. Другий примірник в об’єднання. Третій у міністерство.
З міністерства не забарилися вислати брошуру зі ста п’ятдесяти колод. Як оберігати ліс від паразитів.
З главку прислали буклет із п’ятдесяти колод: розтлумачували, як правильно розуміти брошуру з міністерства.
З тресту додали тридцять колод інструкції, як розшифрувати буклет із главку.
У лісгоспі не забарилися. Негайно ж склали на двохстах колодах звіт проте, як вони зрозуміли вказівки зверху й що думають чинити. Заодно відправили п’ять тисяч колод у трест, десять тисяч – у главк і двадцять тисяч – у міністерство. Як і вимагалось.
Незабаром у лісгосп прийшла брошура. На триста колод. У супроводі двохсотколодної пояснювальної записки з об’єднання і стоколодної інструкції з тресту.
У цих керівних матеріалах йшлося про те, як берегти ліс від буреломів.
З лісгоспу негайно ж повідомили всі три керівні установи, що вказівки отримали. Розробили й вислали звіт на п’ятдесяти колодах, яких заходів вжито для безпеки лісу.
У новій депеші, що надійшла зверху, хвалили лісове господарство за вчасне вжиття заходів по охороні лісу. І надіслали інструкцію з п’ятисот колод, як берегти ліс від пожежі.
Працівники лісгоспу, як і годиться, матеріал опрацювали. І доповіли в звіті на тисячі колод, що лісові не загрожують найстрашніші пожежі…
Якось у кабінеті Ведмедя пролунав телефонний дзвінок. Керуючий трестом почав дорікати за те, що річний звіт лісгосп надіслав на трухлявій палиці з ліщини.
А наступного дня лісова пошта доставила Ведмедеві наказ по тресту, написаний на виламаній із стільця ніжці. У ньому повідомлялося, що лісове господарство ліквідується.
– Нічого, – заспокоював Ведмідь своїх підлеглих. – Мобілізуємось, розкорчуємо пеньки та й візьмемося за землеробство.
А що буде далі
(Випадок на риболовлі)
Старий окунь, з багатьма рубцями від гачків на пащі, притаївся під стовбуром поваленої у воду верби. На стовбурі сиділи два рибалки. Один ногами вліво, другий ногами вправо. Майже біля самого носа окуня висів на гачку скоцюрблений черв’як.
"Нема дурних, – думав окунь. – Мене на це не візьмете. Ще трохи фосфору в моїй голові лишилось".
– Перевелася риба, – зауважив один рибалка.
– Не перевелася, а перевели, – поправив другий. – Забороненими методами ловлять, воду всякими нечистотами отруюють.
"Розумний чоловік, – констатував окунь. – Такому хочеться й черв’яка трохи посмикати, щоб серце порадувати".
– А ви читали в газеті, – вів другий рибалка, – що коли будемо так по-варварськи до річок ставитись, то через тридцять років прісної води на землі не вистачить?