— Се свинство! — не втерпів я, спалахнувши.— Перебивати людям так добре налагоджену розмову!
Слова завмерли мені на устах, коли я ненароком глянув на свою даму.
— Ти?! — вихопилось у мене.— Діда?!
Замість удови, передо мною була моя дружина. О!..
— Ну? — не задовольнився бухгалтер.
— Та й по всьому.
— Що ж ви хотіли сим довести?
— Що?.. А те, що коли ти хочеш розв'язувати отакі проблеми, то заходь до них не з того боку.
— Себто?
— Та здавайте карти, пане Штифтику! — перебив бухгалтера доктор Ружицький.— В самого жінка, четверо дітей, а він про моменти думає.
— І зовсім я нічого не думаю,— образився бухгалтер,— хіба й побалакати не можна? Навіщо ж тоді романи з проблемами пишуть?.. Вони собі пишуть, а ми, інтелігентні люди, повинні ж читати й балакати. Ось, наприклад, пан Квятковський подав дуже цікавий факт. Виходить, справді, що можна й не ламаючи шлюбу якось розв'язати питання, зберегти первісну красу й т. інше. Ну, і що ж, пане Квятковський, відтоді ви вже зробили своє життя з дружиною пишним, прекрасним?
— Що? — здивувався Квятковський.— Як же се могло бути, коли після того її й не бачив?
— Як?!
— Втекла...
Штифтик трохи не впав од Несподіванки.
— Ну? ну? А я не казав? То й виходить, що проблему не розв'язано.