— Треба принести відро, — кажу я.
— То біжи мерщій додому, а я стежитиму, куди сяде рій, — каже Павлик.
Ми із Сергійком вибігли за ворота й щодуху помчали вулицею. Я прибіг додому і заходився шукати відро, але не знайшов і схопив. замість нього велику картонну коробку від радіоприймача. Прибіг назад з коробкою, дивлюся — коло вулика нікого нема, а Сергійко як очманілий бігає по саду з відром.
— Де ж Павлик? — питаю я.
— Не знаю. Я вже весь сад обшукав. Ніде нема.
— А рій де?
— І рою нема.
Ми зупинились і стали оглядатись. Тут із-за паркана виткнулась Павликова голова і сказала:
— Ну, чого ви стоїте там! Ідіть швидше сюди!
Ми хутчіш перелізли через паркан на сусіднє подвір'я. Сергійко зачинився ногою за паркан і впустив відро. Воно з гуркотом покотилося на землю.
— Тихіше, ти! — зашепотів Павлик. — Таж рій злякаєш.
— А де він?
— Ось, хіба не бачиш?
Тут ми побачили рій. Він кетягом висів на гілці дерева. Всі бджоли зліпилися щільною грудкою, і лише дві-три бджоли літали навколо, неначе не могли прилаштуватися до загальної купи.
— Ну, давайте швидше відро, — каже Павлик.
— Може, їх краще в коробку зібрати? — кажу я. — Коробка трохи більша од відра.
— Гаразд, давай коробку.
Я обережно підніс коробку під рій. Павлик сильно труснув гілкою, весь рій вмить упав у коробку. Я відразу ж закрив її кришкою.
— Є! — кажу. — Тепер вони нікуди не полетять.
Ми перелізли назад через паркан і побачили, що на пасіку прийшли всі інші хлопці.
— Ідіть швидше дивитися! — закричав я. — У нас рій.
— Де рій?
— А ось, у коробці.
— Де ви його взяли?
— Із вулика вилетів.
Хлопці заглянули в коробку і здивувались:
— Оце диво! Виходить, у нас друга бджолина сім'я буде! Треба швидше новий вулик робити.
Ми принесли інструменти і квапливо стали робити новий вулик. Прийшла Ніна Сергіївна. Ми показали їй рій у коробці. Ніна Сергіївна подивилась і каже:
— Невчасно рій вилетів.
— Чому невчасно?
— Тому що зараз великий медозбір. Коли бджоли рояться, вони погано працюють і мало збирають меду.
— Нічого, — кажемо ми. — Нам багато меду не треба. Нехай краще буде трохи більше бджіл.
До вечора ми зробили вулик, поставили в нього кілька рамок з вощиною і перенесли з старого вулика одну рамку з личинками й одну рамку з медом, щоб у нової бджолиної сім'ї відразу було своє господарство. Потім ми витрусили з коробки увесь рій прямо у вулик на рамки, накрили вулик дахом і пішли додому.
Ми із Сергійком та Павликом дуже задоволені, бо коли б не ми, то рій утік би. Отже, і від нас буває користь.
23 липня
Учора Ніна Сергіївна сказала, щоб ми уважно стежили за новою бджолиною сім'єю, бо рій іноді не приживається на новому місці і може полетіти, щоб знайти для себе інше житло. Сьогодні ми навмисне прийшли раніше і стали стежити.
І от ми побачили, як із нового вулика вилетіла перша бджілка. Вона повернулась у повітрі голівкою до льотка, немов старалася запам'ятати, звідки вона вилетіла, потім закружляла в повітрі, неначе для того, щоб запам'ятати місце, де стоїть вулик, а тоді вже полетіла геть. Тут стали вилітати й інші бджоли. Всі вони спочатку кружляли побіля вулика, а тоді летіли. Ми дуже турбувалися, чи знайдуть бджоли дорогу до свого нового будинку, чи полетять, за звичкою, до старого вулика, але через деякий час бджоли стали повертатися назад. Ми дуже зраділи. Виходить, бджолам сподобалось їхнє нове житло.
24 липня
Зранку ми знову прийшли на пасіку ї милувалися своїми бджолами. Робота кипить в обох вуликах. Але в новому вулику бджоли працюють активніше.
Кожна бджілка не марнує часу даремно, а тільки-но виповзе з льотка, відразу ж розправляє крильця і швидко летить по мед.
Ніна Сергіївна сказала, що рій у новому вулику завжди проявляє більшу енергію, тому що бджолам треба встигнути побудувати гніздо й зібрати якнайбільше меду на зиму.
25 липня
Дме вітер. Небо хмуриться. Сонечко то вигляне, то сховається за хмари. Іноді накрапає дощ. Бджоли в старому вулику сидять і не хочуть нікуди вилітати. Але в новому вулику робота не припиняється. Тільки-но сонечко вигляне, бджоли відразу ж вилітають по мед. Молодці! Нехай стараються.
Федько та Гриць повернулися з табору. От як швидко час минув!
Ну й здивувалися вони, коли побачили, що у нас тепер уже два вулики.
Вони думали, що ми виписали ще одну бджолину сім'ю, але ми розповіли їм, що це вилетів рій.
Потім ми показали їм газету з карточкою і листи, які нам прислали. Вони дуже зраділи. Гриць сказав:
— Ну й справи почались, а ми й не знали, що тут діється!
26 липня
Зовсім погана погода. Майже весь день лив дощ. Обидві бджолині сім'ї сиділи у вуликах і не літали по мед.
Нам було нудно без бджіл. Галя сказала, що сьогодні ми всім нашим загоном підемо в кіно дивитись нову картину.
По обіді Галя взяла на всіх квитки, і ми ходили в кіно.
27 липня
От і закінчився головний медозбір. Липа вже відцвіла. Тепер бджолам доведеться шукати які-небудь квіти в різних місцях. Тут уже не набереш багато меду. Ми вже боялися, що нова бджолина сім'я залишиться на зиму без меду, але Ніна Сергіївна сказала, що їй можна буде виділити частину меду із старого вулика. Ми перевірили запаси меду, і виявилося, що меду вистачить на обидві сім'ї.
— Тільки вам самим уже не доведеться цього року поїсти свого меду, — сказала Ніна Сергіївна.
— А ми й не хочемо меду, — кажемо ми, — нехай краще бджолам залишиться. Адже вони самі трудилися, тож це їхній мед.
— От і чудово, — сказала Ніна Сергіївна. — Зате у бджіл будуть достатні запаси на зиму. Бджоли добре перезимують, а наступного року зберуть стільки меду, що й для вас залишиться.
— От тоді ми й покуштуємо свого меду! — сказав Павлик.
— А де ж зимуватимуть наші бджоли? Для них, напевно, треба зимівник зробити? — спитав Юрко.
— Один чи два вулики можуть зимувати в хорошому сухому погребі чи просто в землянці, — сказала Ніна Сергіївна. — Під землею бджолам буде добре.
Ми вирішили з завтрашнього дня взятися до обладнання землянки, щоб нашим бджолам було приміщення на зиму.
28 липня
Зранку всі хлопці зібрались на пасіці, і ми приступили до обладнання землянки. Ми вирішили спочатку викопати в саду яму, потім накрити цю яму дошками, а зверху засипати землею, щоб усередину не проник холод. Ми принесли заступи і почали копати яму.