— Та поклади ж у неї що-небудь! Не понесеш-бо порожню колиску, — буркнув Кіш і вломив шмат хліба. — Хто зна, коли йому доведеться їсти...
Солдат не спав. Він сидів у траві, опустивши голову, і не міг уторопати, що йому сталося.
Здригнувся, побачивши перед собою людське обличчя.
Йошка кивнув йому головою і простягнув на долоні колиску.
Солдат здивовано й зніяковіло лупав запаленими очима.
— Ну, візьміть лишень,— сказав приязно Йошка.— Це не динаміт. Адже спізнаєте, що це.
Солдат узяв. Двоє батьків подивилися одне на одного, а відтак одвернулися швидко. Кожен стидався сліз на очах...
« Первый Предыдущая Страница 2 из 2