Закони Масонства високого ступеня, розроблені Сен-Жерменом і принцем Карлом, згодом поширилися в Америці, де шотландський закон виступив за відокремлення церкви від держави.
Американську демократію було започатковано в паризьких салонах, де Жан-Жак Руссо опублікував свою "Суспільну угоду".
Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафайєт і Франклін входили до масонської ложі "Дев'ять сестер" у Франції; до неї незадовго до кончини вступив і Вольтер. Руссо, пророк тогочасної демократії, об'єднався з Сен-Жерменом у "Ложі суспільної угоди" в Парижі.
Можна ще згадати слова графа, які відбивають осуд ним класового гноблення в Європі: "У вас злидні й соціальна несправедливість". Проте він покладав надії на реформи й поступове перетворення соціальних систем, а не на насильницьке повстання. На жаль, французька аристократія не прислухалася до його застережень, і революційна буря змела п.
Яскраву картину діяльності Сен-Жермена в ці знаменні роки ми знаходимо в "Спогадах про Марію Антуанетту" графині д'Адемар, авторство яких приписують барону Етьєну Леону де Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча ці мемуари насправді писані не рукою придворної дами Марії-Антуанетти, текст мусить бути вкрай близький історичній правді, тим більше що Ламот-Лангон, судячи з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя і померла 1822 року. Окрім того, на час підготовки тексту до друку його французький автор мусив ознайомитися з численними документами про Сен-Жермена, які натоді були в Парижі. Пізніше, коли Наполеон III виявив жваве зацікавлення до діяльності графа у Франції, ці документи зібрали в бібліотеці поліційної префектури _ тут в окремій залі зберігалися лише ті папери й листи, які стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згоріло під час Паризької комуни 1871 року. Невідомо, наскільки и,і тисячі документів були доступні барону Ламот-Лангону, коли він писав свої "Спогади" у Франції 1830-х років, але є підстави гадати, що він таки користувався ними. На початку нашого століття один із нащадків мадам д'Адемар заявив, що в родинному архіві збереглися деякі папери щодо Сен-Жермена.
Як випливає зі "Спогадів", граф Сен-Жермен робив спробу попередити Людовіка XVI напередодні Французької революції.
Проте аудієнції в короля не отримав, а потрапив лише в апартаменти королеви. Граф відверто розмовляв з Марією-Антуанеттою в присутності мадам д'Адемар, провіщуючи падіння монархії у Франції, якщо не встановити соціальної справедливості. Слід зазначити, що Людовік XVI досить прихильно ставився до ліберальних ідей франкмасонів, проте аристократія і багата буржуазія так тиснули на нього, що його слабка воля не могла їм протистояти.
Застереження, вручене королеві Сен-Жерменом, пізніше скопіювали мадам д'Адемар:
"Невдовзі настане пора, коли необачна Франція Буде ввергнута в лихоліття, якого могла б уникнути:
І стане немовби пеклом, змальованим Данте. Повір, моя королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть скіпетри і кадильниці, Захитаються башти й гербові щити, навіть білий прапор, Потоки крові потечуть у кожному місті. Я чую ридання і бачу вигнанців". Коли цей вірш утрапив до рук Морепа, всесильного міністра внутрішніх справ, він знесамовитів і наказав заарештувати графа Сен-Жермена, ув'язнити його в Бастілії. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але Морепа їй заявив: "Я знаю негідника краще, ніж ви! Його буде викрито —у наших поліцейських властей вірний нюх". Цієї хвилини двері кабінету відчинилися, і мадам д'Адемар від несподіванки зойкнула. А обличчя міністра пересмикнулося: перед ними стояв Сен-Жермен. Він кинув міністрові такі пророчі слова:
"Король покликав мене, аби я дав йому добру пораду. Та ви завадили мені зустрітися з ним, бо дбаєте лише про свій авторитет. Ви руйнуєте монархію, а в мене для Франції обмежений час. І коли він спливе, я муситиму зникнути —мене побачать тут лише через три покоління. І мене не будуть звинувачувати, коли анархія з усіма її жахіттями спустошить Францію. Самі ви не побачите цього лихоліття, але того, що ви мостили до нього дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше ім'я".
Мовивши це, Сен-Жермен ступив до дверей, відчинив їх і вийшов. Міністр Морепа здійняв тривогу й звелів своїм костоломам схопити графа. Але той безслідно зник.
Пророцтво адепта збулося: Морепа не дожив до Революції, померши 1781 року.
Поза сумнівом, граф Сен-Жермен був посланцем Шамбали й
захисником доктрини Серця. Про його зв'язки з Азією стали здогадуватися після його слів, що їх наводить Франц Греффер у своїх "Малих віденських мемуарах": "Я зникну з Європи й повернуся до Гімалаїв. Щоб відпочити, бо мушу відпочити. Рівно через вісімдесят п'ять років люди знову побачать мене". Отож бачимо, що адепт збирався повернутися до Європи в рік Архатів, тобто 1875 року.
Чи мав Сен-Жермен доручення від своїх високих керівників у Азії? Відповідь на це запитання дають слова самого графа: "Мої руки зв'язав сильніший за мене". Чи не був тим "кимось" легендарний учитель Північної Шамбали?
Ходили чутки, нібито Сен-Жермен мав таємний притулок поблизу Екса (Прованс, Францій), де він сидів на підвищенні в позі Будди, поринувши в глибокі роздуми.
Німецький принц Карл фон Гессе-Кассель, який допомагав графові в його масонській та розенкрейцерській діяльності, так пише про свого навчителя в "Спогадах мого часу": "Сен-Жермен, певно, був одним із найвидатніших філософів, яких будь-коли знав світ. Друг людства, що завжди роздавав свої гроші нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя іншим".
Саме на цього дворянина з Німеччини посилається махатма Кут Хумі в листі до Сіннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як на "вірного друга й покровителя, прихильного німецького принца, з дому якого і при якому він (Сен-Жермен) востаннє вирушив Додому". Зі слів махатми ясно, що Дім, куди вирушив адепт, десь за засніженими Гімалаями.
Махатма Мор'я так описує труднощі місії свого "брата" у Франції: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я не можу второпати всіх тих нісенітниць, що їх ви верзете". На що Сен-Жермен відповів: "Не важко було б уторопати мої "нісенітниці", якби ви приділяли їм таку саму увагу, яку вділяєте своїм власним нісенітницям, якби ви читали мої доповіді з такою самою увагою, з якою студіюєте списки придворних танцівниць. Та все лихо в тому, що правила менуету для вас важливіші, аніж безпека Землі".