Істотно, що попри велику різницю в деталях, усі ці доктрини призначалися для певної частини світу і адресувалися цілком певній епосі. Вони не мають абсолютної вартості, бо ж істина відносна. Релігійні установки спричинилися до незліченних війн і жорстоких переслідувань людей. Цього б не сталось, якби народи зрозуміли, що релігії творилися для поступу людства. Релігії творилися для народу, а не навпаки.
Політичні системи виникають для людства, і люди не повинні ставати їхньою жертвою.
Коли Солона запитали, чи дав він грекам найкращі закони, він відповів: "Найкращі з тих, які вони здатні прийняти".
Ієрархія Шамбали приносить людству закони і вчення, які можуть прислужитися людині на певному відтинку часу. В наступних розділах буде розглянуто періодичні появи посланців Шамбали, а також спроби мудреців запобігти насильству й кровопролиттю упродовж історії.
8. АПОЛЛОНІЙ У ТІБЕТІ
Християнська церква зробила все можливе, аби представити
Аполлонія Тіанського як міф чи, принаймні, породження сатани.
Чудеса Аполлонія бентежили перших отців церкви, в чому переконують слова Юстіна Мартира: "Чим пояснити, що талісмани Аполлонія могли протидіяти силі хвиль, послаблювати вітри й зупиняти напади хижих звірів; тоді як чудеса Господа нашого збереглися лише в переказах, чудеса Аполлонія куди численніші й успішно проявляються у фактах настільки конкретних, що збивають з пантелику віруючих".
Історичні свідоцтва підтверджують реальність Аполлонія.
Історія Риму свідчить, що імператор Каракалла збудував храм на його честь, а Алек-сандр Север установив статую Аполлонія у власному храмі.' Капітолійський музей у Римі й до сьогодні має бюст Аполлонія Тіанського.
Імператриця Юлія Домна, друга дружина Септимія Севера, настільки захопилася життям Аполлонія, що в двохсотому році нової ери доручила Флавію Філострату створити його життєпис.
Хоч аполлоній і був сучасником Ісуса, завдання Філострата було простішим, аніж у чотирьох євангелістів, бо імператриця передала йому дев'яносто сім листів Аполлонія, книги Морагена й щоденник Даміса. Виходить, книга Флавія Філострата базувалася на поважних документах, хоч він і пише про начебто казкові події.
Аполлоній Тіанський народився в Каппадокії (сьогодні —Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як вважають, народився Ісус. Він був високим, гарним і вкрай розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять років, вчителі відмовилися вчити його, бо він знав більше, ніж вони.
Шістнадцяти років він пішов служити в храм Ескулапа й прийняв піфагорійські обітниці. Провадячи аскетичне життя, він невдовзі надзвичайно розвинув свої здібності ясновидця і цілителя. І водночас сміливо відстоював ідеї соціальної справедливості, викриваючи визискувачів. Філострат описує випадок із спекуляцією зерном, через що воно стало недоступним для бідняків. Молодий Аполлоній гнівно звертається до торговців зерном: "Земля —мати для всіх, вона справедлива, а ви несправедливі, бо зазіхаєте на те, що вона мати лише вам! Якщо не покаєтеся, я не дам вам життя на ній!" Погроза подіяла й зупинила безсоромних спекулянтів.
Злам у житті молодого неопіфагорійця настав тоді, коли жрець храму Аполлона Дафнійського, виконуючи волю богів, передав йому кілька металевих пластинок з вирізьбленими діаграмами. То була карта подорожі Піфагора через пустелі, ріки й гори, із слонами та іншими символами, які вказували на шлях філософа саме до Індії. аполлоній вирішив пройти тим самим маршрутом і почав готуватися до тривалої мандрівки.
У Вавілоні його чудернацька поведінка так привабила царя, що той запропонував Аполлонію побути довше в його країні. У Ніневії аполлоній зустрів ассірійця Даміса, який став його провідником, відданим товаришем і учнем. Саме Дамісу ми завдячуємо відомостями про їхні мандри в Індії та Тібеті.
Після тривалої і виснажливої подорожі аполлоній і Даміс перетнули Інд і продовжили шлях до Гангу. Десь у долині Гангу вони звернули на північ до Гімалаїв і вісімнадцять днів пішки піднімалися в гори. Цей шлях мав привести їх у Північний Непал або Тібет. аполлоній мав карту, тож достеменно знав, де шукати обитель мудреців.
Попри цю впевненість Аполлонія, з ними почало діятися щось дивне, особливо коли вони наблизилися до мети своєї подорожі. У них склалося враження, ніби шлях, яким вони йшли, розтавав за ними. Вони опинилися в місці, яке здавалося нереальним —пейзаж постійно мінявся і переміщувався, і подорожні не могли запам'ятати жодної певної мітки. Про таке саме розповідали й через століття інші дослідники, яких провідники відмовлялися вести у "місцевість, заборонену богами". Це підтверджують дивовижні пригоди, згадувані Філостратом.
Зненацька перед Аполлонієм і Дамісом постав темношкірий юнак і звернувся до філософа по-грецькому, так, ніби вже чекав його: "Ваші супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за мною. Так звеліли вчителі". Слово "вчителі" пролунало у вухах Аполлонія піфагорійським дзвіночком, він радо полишив носіїв і поклажу, взявши з собою лише відданого Даміса.
Коли Аполлонія представили правителю мудреців на ім'я Іарх чи Хіарх (святий правитель), він був вражений тим, що зміст листа, якого він збирався передати правителю, уже відомий тому.
Знав той подробиці про його сім'ю і про всі пригоди тривалої подорожі, починаючи з Каппадокії.
Аполлоній перебував у трансгімалайському районі кілька місяців. За цей час вони з Дамісом бачили неймовірні речі: як із криниць, скажімо, били стовпи блакитного світла. Ці "пантарбе", або "світні камені", світили так яскраво, що ніч перетворювалася на день. Такі ж чудесні лампи бачив у Тібеті отець Хак у XIX столітті.
За Дамісом, жителі цього міста використовували енергію сонця. Мудреці володіли левітацією, здіймалися на три фути над землею. і навіть ширяли в повітрі. Аполлоній бачив церемонію, на якій мудреці вдаряли об землю своїми посохами й зносилися в повітря. Про такі самі феномени сповіщає у XX столітті дослідниця Девід-Ніл, що посилює цінність Філостратової розповіді.
Наукові й інтелектуальні досягнення в цьому незнаному місці так вразили Аполлонія, що він лише згідливе кивнув головою, коли Хіарх мовив йому: "Ти прийшов до людей, які знають усе".