Шалений день, або одруження Фігаро

Страница 20 из 37

Пьер-Огюстен Бомарше

Графиня. Нікуди; я дуже погано себе почуваю.

Граф. На щастя, лікар тут. (Паж звалив стілець у туалетній кімнаті.) Що це за стук я чую?

Графиня (сильно змішавшись). Стук?

Граф. Звалив хтось стілець.

Графиня. Я... я нічого не чула.

Граф. Щось ви страшенно заклопотані!

Графиня. Заклопотана? Чим?

Граф. У тому кабінеті хтось є, пані.

Графиня. Е... хто ж там може бути, пане?

Граф. Це ж я вас запитую. Я тільки-но ввійшов.

Графиня. Е... Мабуть, Сюзанна там прибирає.

Граф. Ви сказали, що вона пішла... до себе?

Графи ня. Чи до себе, чи туди пішла я не знаю.

Граф. Коли це Сюзанна, то звідки походить ваша тривога, яку я бачу?

Графиня. Тривога за мою камеристку?

Граф. Чи за камеристку, я не знаю, але щодо тривоги, то я певний.

Графиня. Безперечно, пане, ця дівчина тривожить вас і займає вас значно більше, ніж я.

Граф (в гніві). Вона мене клопоче до того, пані, що я хочу в цю хвилину її побачити.

Графиня. Я гадаю, справді, що ви часто цього хочете, але ваші підозри ні на чому не оперті.

СЦЕНА XIII

Граф, графиня, Сюзанна (входить із сукнею з дверей, що в глибині).

Граф. Тим легше їх буде розвіяти (говорить до кабінету). Виходьте, Сюзон, я вам наказую. (Сюзанна зупиняється біля алькова в глибині.)

Графиня. Вона майже гола, пане; чи можна так турбувати жінок у їх схованці? Вона приміряла сукні, що я їй подарувала до шлюбу; вона втекла, як почула, що ви йдете.

Граф. Коли вона так боїться показатися, то принаймні може говорити (повертається до дверей кабінету). Відповідайте мені, Сюзанно, чи ви в цьому кабінеті? (Сюзанна, що була в глибині, кидається в альков і там ховається.)

Графиня (жваво говорить, повернувшись до туалет^ ної). Сюзон, я вам забороняю відповідати. (До графа). Ніколи не було такої тиранії.

Граф (наближається до кабінету). О, добре, коли вона не говорить, то чи одягнена вона, чи ні, я її побачу.

Графиня (стаючи перед ним). У будь-якому іншому місці я не можу перешкодити, але сподіваюся, що тут у себе...

Граф. А я сподіваюся зараз таки довідатись, що за таємна Сюзанна. Просити у вас ключ, бачу я, нема чого. Але є певний засіб висадити ці легенькі двері. Гей! Хто-небудь!

Графиня. Кликати людей, робити публічний скандал задля підозри, що зробить нас посміховиськами у замку!

Граф. Добре, пані! Я сам управлюсь. Зараз візьму в себе, що треба (хоче вийти й вертається). Але щоб усе залишилося в тому ж стані, чи будете ви ласкаві піти зі мною без скандалу й шуму, коли вже ви так його не любите? Сподіваюся, в такій дрібниці ви, певно, мені не відмовите!

Графиня (зніяковівши). Ах, пане! Хто ж думає вам перечити?

Граф. Ах, я забув двері, що ведуть до ваших дівчат; треба мені їх теж замкнути, щоб ви цілком були виправдані. (Іде замкнути двері в глибині і виймає з них ключ.)

Графиня (вбік). О Боже! Згубна необачність!

Граф (повертаючись до неї). Тепер, як цю кімнату замкнено, візьміть мою руку, прошу вас (підносячи голос). А щодо Сюзанни в кабінеті, то треба, щоб вона була ласкава зачекати мене; і найменше лихо, що може трапитись з нею, як я вернуся...

Графиня. Справді, пане, це найогидніша пригода... (Граф її виводить і замикає двері на ключ.)

СЦЕНА XIV Сюзанна, Керубіно.

Сюзанна (виходить з алькова, біжить до кабінету і говорить у дірочку в замку). Відчиніть, Керубіно. Швидше відчиніть. Це я, Сюзанна; відчиніть і тікайте.

Керубіно (виходить). Ах, Сюзон, яка страшна сцена!

Сюзанна. Тікайте ви не маєте й хвилини.

Керубіно (зляком). Але куди тікати?

Сюзанна. Не знаю, але тікайте.

Керубіно. Коли ж нема виходу.

Сюзанна. Після недавньої зустрічі він вас роздавить, і ми пропадемо. Біжіть, розкажіть Фігаро...

Керубіно. Вікно в садок, може, не дуже високо (біжить подивитись).

Сюзанна (перелякано). Високий поверх! Неможливо! Ах, бідна моя пані! А мій шлюб, о Боже!

Керубіно (вертається). Воно виходить на клумби. Зіпсую одну або дві.

Сюзанна (стримуючи його, кричить). Він уб'ється!

Керубіно (узапалі). В палку безодню, Сюзон, швид-. ше я кинуся, ніж завдам їй шкоди... і цей поцілунок мені принесе щастя. (Він цілує її і біжить, вистрибує у вікно.)

СЦЕНА XV

Сюзанна (сама, скрикнула з ляку). Ах! (Падає в крісло на хвилину. Іде глянути до вікна і вертається.) Він уже далеко. О, маленький, такий легкий, як і гарний! Чи такому бракуватиме жінок... Займімо швидше його місце (входить у туалетну кімнату). Тепер ви можете, пане граф, ламати перебірку, коли це вас тішить, а я чортового батька відізвуся словом (замикається там).

СЦЕНА XVI

Граф, графиня (входять у кімнату).

Граф (з обценьками в руках, які він кидає на крісло). Все так, як я покинув. Пані, змушуючи мене ламати ці двері, подумайте про наслідки! Ще раз пропоную: відчиніть двері сама!

Графиня. Ах, пане, який страшний настрій міг так змінити взаємини в подружжі? Коли б це пояснювалося коханням до мене, то, ваше безумство, хоч воно безглузде, я пробачила б. Може, й зважаючи на мотиви, забула про все, що є в ньому образливого для мене. Але як може пиха кидати в такі крайнощі шляхетну людину?

Граф. Чи кохання, чи пиха, а ви відчините двері, або я зараз...

Графиня (перед ним). Стійте, пане, прошу вас! Чи думаєте ви, що я можу занедбати свої обов'язки?

Граф. Все, що хочете, пані, але я побачу, хто в туалетній.

Графиня (злякана). Добре, графе, ви побачите. Слухайте мене... Спокійно.

Граф. Так це не Сюзанна?

Графиня (боязко). Принаймні це не така особа... якої вам слід боятися... Ми готували один жарт... Справді, дуже невинний, на цей вечір... і присягаюся вам...

Граф. Ви присягаєтеся?..

Графиня. Що ми не мали зовсім наміру вас образити, і він і я.

Граф (хутко). І він і я? То це чоловік?

Графиня. Дитина, пане.

Граф. Е, хто ж такий?

Графиня. Я не наважуюся його назвати!

Граф (люто). Я його уб'ю!

Графиня. Великий Боже!

Граф. Кажіть же!

Графиня. Той молодий... Керубіно... Граф— Керубіно? Нахаба! От мої підозри та лист розкрито.

Графиня (склавши руки). Ах, пане! Бережіться подумати...

Граф (тупнувши ногою). Я всюди зустрічаю цього проклятого пажа! (Голосно.) Ну, графине, відчиняйте; я тепер знаю все. Ви не були б так схвильовані, випроваджуючи його сьогодні вранці; він би був виїхав, коли я велів, ви б не вклали стільки фальшу в вашу казку про Сюзанну, він не був би так старанно схований, якби тут нічого не було злочинного.