С ю з а н н а (сміючись). Ха! ха! ха! ха!
Керубіно. А чому ні? Вона жінка, вона дівчина! Дівчина! жінка! Ах, які це солодкі назви! Які цікаві!
С ю з а н н а. Він здурів!
Керубіно. Фаншетта — мила; вона мене слухає, принаймні; а ти — не така!
С ю з а н н а. Дуже шкода. Слухайте лиш, пане! Мені це набридло! (Хоче вирвати в нього стрічку.)
Керубіно (крутиться втікаючи). Та ба! Я її віддам хіба що разом зі своїм життям. Але якщо ти невдоволена ціною, я додам ще тисячу поцілунків. (Ганяється за нею.)
С ю з а н н а. (Тепер Керубіно бігає за Сюзанною.) Тисячу ляпасів, якщо ви наблизитесь. Я поскаржуся моїй пані, і не тільки не проситиму за вас, а й сама скажу графові: "Це буде добре, ваша вельможносте, виженіть від нас цього маленького злочинця, відішліть до батьків малого негідника, що вдає закоханого у графиню, а натомість усе лізе до мене з поцілунками.
Керубіно (бачить, що увійшов граф; він перелякано ховається за крісло). Я пропав!
Сюзанна. Який жах!
СЦЕНА VIII Сюзанна, граф, Керубіно (схований).
Сюзанна (побачивши графа). Ах!., (наближається до крісла, щоб заслонити Керубіно).
Граф (підходить). Ти зворушена, Сюзон! Ти сама з собою розмовляєш, і твоє серденько, здається, схвильоване... А втім, це річ оправдана у такий день, як сьогодні.
Сюзанна (зніяковіло). Вельможний пане, чого ви хочете від мене? Якби вас застали зі мною...
Граф. Мені було б дуже прикро, якби мене тут застали, але ти знаєш, як я тобою цікавлюся. Базиль просвітив тебе про моє кохання. Я маю тільки хвилину, щоб висловити тобі мої наміри; слухай (сідає в крісло).
Сюзанна (жваво). Не слухатиму нічого.
Граф (бере її за руку). Одне слово. Ти знаєш, що король призначив мене своїм послом у Лондоні. Я забираю з собою Фігаро; я йому даю чудову посаду. І оскільки обов'язком жінки є йти за своїм чоловіком...
Сюзанна. Ах, якби я посміла сказати!
Граф (наближає її до себе). Кажи, кажи, моя люба; користуйся віднині тим правом, що ти матимеш наді мною все життя.
Сюзанна (злякана). Я не хочу, ваша вельможносте, я не хочу. Покиньте мене, прошу вас. Граф. Але скажи спершу...
Сюзанна (з серцем). Я вже не знаю, що я казала. Граф. Про обов'язки жінок.
Сюзанна. Так от, коли ваша вельможність забрали у лікаря дружину й як одружилися з нею з кохання, то ви скасували заради неї це страшне право сеньйора...
Граф (весело). Яке завдавало багато смутку дівчатам! Ах, Сюзетто, це чарівне право! Якби ти прийшла поговорити про нього присмерком у садок, я дав би таку ціну за цю маленьку ласку...
Базиль (говорить знадвору). Його ясновельможності немає в покоях.
Граф (встає). Що це за голос?
Сюзанна. Яка я нещасна!
Граф. Вийди назустріч, щоб сюди не зайшли.
Сюзанна (збентежено). Щоб я вас тут залишила?
Базиль (кричить надворі). Його вельможносте були у пані. Вони вийшли. Я подивлюся.
Граф. І жодного кутка, де б сховатися! Ага, за цим кріслом... Досить погано... Але відряди його швидше.
Сюзанна загороджує йому дорогу, він її легенько відпихає, вона відходить і стає між ним і пажем; але тим часом як граф нахиляється і займає його місце, Керубіно крутнувшись кидається з ляку в крісло і там прищулюється. Сюзанна бере сукню, яку принесла, закриває нею пажа і стає перед кріслом.
СЦЕНА IX
Граф і Керубіно (сховані), Сюзанна, Базиль.
Базиль. Чи не бачили ви його вельможності, панночко?
Сюзанна (різко). А чому б це я бачила його? Дайте мені спокій!
Базиль (наближається). Якби ви були більш розсудливі, то не знайшли б нічого дивного в моєму запитанні. Його шукає Фігаро.
Сюзанна. Отже, він шукає людину, що зичить йому найбільше зла після вас?
Граф (убік). Побачимо, як він мені відданий.
Базиль. Бажати добра жінці, хіба це означає хотіти зла її чоловікові?
С ю з а н н а. Не означає, згідно з вашими огидними поглядами, агенте, розпусти.
Базиль. Хіба від вас тут просять такого, чим би ви не могли обдарувати іншого? Завдяки милій церемонії, те, що вам заборонялося ще вчора, завтра вам буде поставлено в обов'язок.
Сюзанна. Негідний!
Базиль. Зі всіх поважних речей шлюб найбільш блазенська, тим-то я гадав...
Сюзанна (ображено). Яка гидота! Хто вам дозволив сюди прийти?
Базиль. Та-та-та! Недобра! Втихомиртеся, Бога ради! Буде тільки те, що ви захочете. Але не думайте теж, що я дивлюсь на Фігаро як на перешкоду для його вельможності. І якби не малий паж...
Сюзанна (боязко). Дон Керубіно?
Базиль (передражнює її). СЬешЬіпо дл атоге, той самий, що крутиться біля вас раз у раз і ще сьогодні вранці тинявся тут, щоб увійти, як я пішов від вас. Скажіть, чи, це неправда?
Сюзанна. Яке лицемірство! Гетьте звідси, лиха людино!
Базиль. Так мимоволі станеш лихою людиною, бо все добре бачиш. Чи не для вас і той романс, що з нього він робить таємницю?
Сюзанна (з серцем). Звісно, якраз для мене!
Базиль. Хіба що він склав його для пані! Справді, коли він прислуговує при столі, то, кажуть, дивиться на неї такими очима!.. Але до лиха! Нехай він із цим не жартує: його вельможність за такі речі — звір.
Сюзанна (уражено). А ви злочинець, що розпускаєте такі чутки, щоб згубити нещасного хлопця, що потрапив у немилість до свого пана.
Базиль. Хіба це я вигадав? Я кажу через те, що всі люди про це говорять.
Граф (підіймаючись). Як це всі люди говорять!
Керубіно у кріслі, граф, Сюзанна, Базиль.
Сюзанна. Ах, Боже мій! Базиль. Ха! ха!
Граф. Біжіть, Базилю, і щоб духу Керубіно тут не було!
Базиль. Ах, як я шкодую, що ввійшов!
Сюзанна (стурбовано). Боже мій! Боже!
Граф (до Базиля). їй погано. Посадімо її в це крісло.
Сюзанна (відпихаючи його жваво). Я не хочу сідати. Входити так самовільно, це непорядно!
Граф. Ми двоє з тобою, люба. Нема вже найменшої небезпеки!
Базиль. Я в безнадії, що покепкував з пажа, бо ви чули. Я це зробив тільки для того, щоб почути її сердечні таємниці; бо, відверто кажучи...
5*
131
Граф. Давайте йому п'ятдесят пістолів, коня — і щоб геть до батьків.
Базиль. Вельможний пане, за один жарт?
Граф. Розбещений хлопець, вчора я застав його з дочкою садівника.
Базиль. З Фаншеттою?
Граф. І в її кімнаті.
Сюзанна (вражено). Куди ви, ваша вельможносте, безперечно, теж заглянули у справі!
Граф (весело). Мені подобаються ваші зауваження. Базиль. Вони віщують добре.