Семеро підземних королів

Страница 37 из 40

Александр Волков

— Вона! Це вона! — кричали збожеволілі від радості люди — Я впізнаю її по синюватому полиску! А я по шипінню бульбашок, що вилітають з неї! А я по запаху!..

Коли хвилювання вляглося, на трибуну вийшов Ружеро. Промова його тривала майже півгодини. Він розповів древню історію про те, як вперше була знайдена чудодійна вода, як Хранитель часу Белліно придумав присипляти королів на час їх міжцарювання і як цей порядок мирно тривав протягом століть. Промова часом була нудна, і деякі слухачі почали хропіти. Але кінець промови змусив їх стрепенутися. Ружеро сказав:

— Раніше Сонна вода появлялася з надр землі тільки раз на місяць і швидко поверталася назад: така була воля Великого Механіка. Але чарівне мистецтво феї Еллі, її друзів виявилося сильнішим: і тепер чудовий напій у нашому розпорядженні весь рік, і ми зможемо присипляти бажаючих у будь-який час і на будь який термін!

Кожен король подумав, що цей натяк, звернений до нього, означає, що незабаром буде здійснено його підступний задум, і всі вони прибрали найповажнішого вигляду.

Ружеро зійшов з трибуни як і раніше стискаючи в руках якийсь предмет Хранителя часу змінив наступний оратор, король Ментахо. Слухачі засмутилися: Ментахо страшно любить виступати з промовами.

І дійсно, він почав здаля. Віддаючи належне високим гостям, король став розповідати історію Страшила, яку чув од нього самого, потім перейшов до історії Залізного Дроворуба і вже зібрався говорити про Лева, як раптом став позіхати. Він устиг сісти на своє місце і зразу ж заснув чарівним сном. І майже в один і той же час заснули усі присутні в печері, всі, окрім Еллі, Фреда, Лестара, Ружеро й Арриго. Вони тримали в руках діаманти, і це врятувало їх від дії випарів Сонної води. І, звичайно, не заснули дуболоми: вони дурнувато витріщили свої ґудзикові очі, не розуміючи, що відбувається.

Так королі і королева потрапили в капкан, який готували один для одного.

Глядачі, які сиділи на лавах в амфітеатрі, заснули зі зручностями: вони посхилялися один одному на плече або на груди. Лакеї ж, солдати, шпигуни, які стояли позаду, попадали хто куди, і там картина нагадувала поле битви, всіяне тілами воїнів.

Еллі та інші з діамантами в руках поквапились залишити Священну печеру. Діаманти діамантами, але всі п'ятеро почали відчувати якусь знемогу, яка передує сну. Однак на волі все зразу минуло.

У печері зосталися дуболоми, яким Сонна вода була ніпочім. Їхні бригадири Арум і Бефар одержали наказ зайнятися перенесенням заснулих до Веселкового палацу.

На думку Страшила і Лестара, сплячих треба було виносити не зразу, а невеличкими партіями через добу одна за другою. Тоді вони і прокидатимуться такими ж партіями через тиждень два і вихователі швидше з ними справляться.

Так у країні Підземних рудокопів звершився найбільший переворот в її історії.

ПЕРЕВИХОВАННЯ

країні Жуванів, неподалік од входу до Печери, на чудовому лужку біля сріблястого струмка стояло кілька наметів. У них жили Еллі та її друзі, що вибралися з підземелля.

Зрештою, в наметах вони тільки ночували, а вдень ніжились на м'якій траві в холодку під фруктовими деревами.

— У ливарній майстерні добре, тепло і сухо, — розпатякував Страшило, підставляючи сонечку солом'яні боки, — а все-таки на батьківщині краще. Адже та ферма, де мене створили, знаходиться неподалік. Не так давно це було, а мені здається, що з того часу минули цілі століття.

— Тут майже так славно, як у моєму рідному лісі, — говорив Лев, що зразу вилікувався нагорі від бронхіту, — але все ж тут чогось не вистачає…

— Знаю, чого не вистачає, — сміялась Еллі, бавлячись його жорсткими вусами і дуючи йому в ніс, від чого Лев мружився і пчихав. — За царськими почестями заскучав ти, шанолюбцю?

Фред Каннінг допомагав Мигунам лагодити Залізного Дроворуба. Після довгого сидіння в бочці він весь просяк олією, олія загусла, і частини його перестали рухатися. Лестар і його помічники розібрали свого правителя до гвинтика, все протерли, прочистили, розклали провітрити і поставили Фреда стерегти, аби якась спритна сорока не вкрала важливу деталь.

Тотошко бігав берегом струмка і гавкав на світлих рибок, що пустували у воді.

З друзями не було тільки Кагги-Карр, Фараманта і Діна Гіора. Ворона полетіла в Смарагдове місто повідомити жителів, що їхній улюблений правитель незабаром повернеться після нових славних подвигів, здійснених у підземному світі.

А вслід за нею подалися Довгобородий Солдат і Вартовий Брами щоб підготувати врочисту зустріч.

Усі відчували себе легко і привільно. Зрозуміло, після того, як заснули семеро королівських сімей та їхні помічники, гості з горішнього світу покинули Печеру, забравши з собою Еллі. При цьому вони навіть не посилалися на охоронну грамоту, бо вона не була потрібна.

Якось вийшло так, що без усяких виборів підземні жителі визнали Хранителя часу Ружеро своїм правителем, а його найближчим помічником став Арриго. Обидва, не гаючи часу, зібрали людей і пояснили їм, яка доля чекає королів та їхніх придворних і лакеїв. Люди із захопленням довідалися, яка чудова ідея спала на думку Страшилові, та щиро його славили.

Всі дали обіцянку, що нічого не говоритимуть тим, хто прокинеться, про їхнє минуле щоб перевиховання відбувалося без перешкод. Люди свято дотримали обіцянки. Єдиний зрадник, який міг зіпсувати справу, Руф Білан, за загальним присудом був приспаний і віднесений до Священної печери терміном на десять років. А щоб ніхто, потрапивши туди випадково, не напився Сонної води, печеру замурували.

Перша партія сплячих на чолі з королем Ментахо очуняла через тиждень після дня Великого присипляння. Ружеро, виконуючи свою обіцянку, повідомив про це Еллі, і та з братом подалася в Місто Семи володарів подивитися, як відбуватиметься перевиховання.

Коли діти ввійшли в Печеру (Торговельні ворота були знесені за наказом Ружеро, і варта там уже не стояла), вони скрикнули від страху. Перед ними на дорозі розтягся на всю величезну довжину ї витріщив жовті очі дракон, постукуючи зубчастим хвостом по землі.

— Навіщо це страховисько тут? — вигукнула Еллі, готуючись рятуватися втечею.