— Може, вам принести води? — запитала розчулена Радзивілка.
— О, хіба ж смію вас просити! Колонка аж за хвірткою! Відро отамо, на ослінчику!
Жаль, у сердешного відро тільки одне, а то принесла б води не тільки Леся, а й Софійка! Радзивілка, здається, не без полегшення поспішила хоч на трохи покинути темний будиночок.
— А хто намальований на його картині "Русалка"? — повернулась до найважливішого питання, бо вже й собі кортіло на волю, на сонце, на свіже повітря.
— Га? До революції тут водогін був, під будинком проходила каналізація, за більшовиків те розграбовано, те розрито, те само занепало, тож тепер викручується кожен, як може!
— За тих самих більшовиків, що ними оце названа вулиця? — спробувала пожартувати. — То хто зображений на картині "Русалка", кого то Мокренко намалював?
— Ні, права рука в нього після таборів майже не діяла. Ревматизм і частковий параліч. Писав тільки. Лівою. Суцільні каракулі! Як лиш ті його листи друзі розбирали? Співав частенько... За мандоліною своєю тужив, чи як там його інструмент звався...
— У нього були друзі?
— Га? Я теж на сьогодні не набагато здоровший, але, на жаль, нема нікого, хто би про мене подбав... Приходять часом, але більше з вигоди. Усі гадають, що дід десь тут скарби ховає, а нічого нема!
Добре, що якраз повернулась Леська: тільки-но вона поставила повне відро на трухляву табуретку, Софійка стала прощатись:
— Ну, нам пора. Можна, ми ще прийдем? їсти вам принесемо! — повертатись не дуже хотілось, але, по-перше, не треба палити всіх мостів, по-друге, не покидати ж чоловіка вмирати голодною смертю!
— їсти? Якби хоч шматочок хлібця! І молока можна, я з молоком люблю!
Ох, страшна це штука — старість!..
— До побачення! — рушили на вихід.
— Ой, ціпочок! — повернулась Леся і подала чоловікові палицю, бо він, схвильований думками про їжу, без неї рушив проводжати.
— ...Ух, а ти відчайдушна! Я б отако ніколи!.. — захоплено похитала головою Леся, коли опинились за хвірткою.
— Хто на що вдався! — віджартовувалась Софійка.
Раптом із Квашиного будинка почувся писк мобільного. Добре, що дідусь має хоч якусь цінну й необхідну річ! Коли ж почули досить упевнене господареве "Ал-лоу!" і жваву розмову, потішились, що той мобільний, здається, ще й пристосований для глухих.
І дівчата самозабутньо впірнули в духмяну бузково-жасминову вуличку, яка вела додому.
— Дивакуватий він усе-таки! — визнала Софійка, прощаючись із Лесею.
— Так, незрозумілий! — погодилась Радзивілка.
Ясно було тільки те, що він глибоко нещасний.
— Ви й не уявляєте, Сніжано й Таню, який обсяг роботи цей хлопець на себе взяв! — Це тато вже побував у Сашка. Хвалився перед жінками його відвагою. — І найцікавіше, що в нього виходить! Провадить діло не гірше за дорослого! Від мене погодився прийняти лиш кілька порад. Помогти не дозволив, ще й обурився!
Мама здивовано зітхнула. Сніжана ж, яка, вловивши вільну хвильку, прибігла навідатись до сестриної родини, мовчки гризла (дієтичне!) яблуко.
— Знаєте, Сашко мені чимось схожий на мене! Я теж ріс без батька, теж усе вирішував сам, усе намагався довести до кінця, задумане втілити в життя...
н. велике переселення
І знаєте, не хочу хвалитись, але гріх нарікати: освіту здобув, з найкращою дівчиною одружився...
Мама всміхнулась, а Сніжана хитро примружилась:
— Не знаю, як у Сашка буде з освітою, хоч, як на мене, вийде на добре. Але, бачиться мені, що найкраща дівчина в нього на приміті вже є!
Тітонька багатозначно глипнула на Софійку, яка саме повернулась і цілком невинно зайшла на кухню випити свого чаю з чимось більш замашненьким. Почувши сказане, знітилась і мусила, не ївши, втекти до своєї кімнати.
"Не знаю, як у Сашка буде з освітою"... Невже навіть тітонька сумнівається?.. Невже Ірка права?
— Та жартую я! Жартую! — срібно засміялась услід тітонька.
Цікаво, стосовно чого вона жартує: про хлопцеву освіту, що Сашко до неї не байдужий чи що Софійка найкраща?
"Неук"... "Ростом не вдався"... "Тобі не пара"...
— Картопля ще тепла, йди вечеряй! — повернула на інше мама. — Наїдайся, бо сьогодні нам треба набратися сил!
— А то ж чого? — неохоче повернулась до кухні Софійка.
— Як чого? Підготувати вітальню для Сашкових сестер! Я домовилась із його мамою: завтра після уроків їх приведуть до нас!
— 1 такий самостійний Сашко не перечив? — лукавенько запитала Сніжана.
— Ні, поступився! — мирно відказала мама.
— Геть і можна здогадатись, чому! — не вгавала тітонька, — Тепер, звісно, йому буде ближче до... Ну, добре, добре, мовчу, а то наша Софійка так і не повечеряє!
...Після вечері, після виснажливих звільнень поличок і прибирання, нарешті після виконання домашніх завдань, про якість яких промовчимо, Софійка через силу доплелась до омріяного ліжка. "А й справді. Міг би, замість копання канав, своїм ай-к’ю зайнятись... А замість тратитись на той будиночок-руїну, хоч одягтися пристойніше!.." — обдумувала Ірчині закиди.
— Ночуй у шафі!
Що за дошкульні жарти супроти ночі? Софійка рішуче відгорнула покривало на своїй затишній канапі.
— Ночуй у шафі!
В кімнаті, звичайно, нікого стороннього. Це мариться від перевтоми.
Підбила подушку, скинула волохаті, з заячими вушками капці. Уже приготувалась пірнути під хрустку накрохмалену ковдру, як...
— Ночуй у шафі!
Стягнула ковдру, взяла під пахву подушку й полізла, куди наказано...
15. ДРУГИЙ СОН ВІД ШАФИ
— Ось, напийся з моєї улюбленої чашки! — сива бабуся простягала срібну тацю, на якій красувалась тендітна цукерничка й витончена чашка на блюдці. Бабуся в темній оксамитовій панського крою сукні, сухеньке зморшкувате обличчя, обрамлене сивими кучерями. Посуд же всуціль розписаний дрібним квітково-трав’яним орнаментом. На бережках —узорчаста позолота.
Частуйся: се чорний оксамитовий чай, привезений моїм чоловіком із заграниці, з самісінького Цейлону! А в цукорничці — найліпша мармеляда з тутешнього заводу, нігде більш такої не знайдеш.
Бабусина мова також незвична, але ж це сон, а вона звідкись із минулого, тож не диво.
__Ти пригощайся, а я тобі щось розкажу.
Проте коли Софійка несміливо торкнулась вустами гарячого напою, замість духмяного чорного чаю в чашці виявилась напівпрозора водичка з запахом наче вишневого листя. А в цукерничці замість мармеладу — о жах! — прицвілий шматочок сухарика!