Росяниця! От вам і Росава Підлісняк!
Ба, далі цікавіше:
— А ще якогось дня, коли сонце світить найслабше, — свято зимових Русалій, чи щось таке...
Сонце світить найслабше... Найкоротший день у році — двадцять друге грудня... Саме того дня їздили вони до лісу, тоді розчистила-оживила злощасні контури! Тисячі літ сотні цікавих варвар чинили те до неї, і тільки Софійці припекло зробити це в день зимових Русалій!!! Скільки разів страждала через надмірну допитливість, пора б схаменутися! Так ні ж — оті вляпалася, ще й як вляпалася!..
— Аллоу! Софійко, ти є? — Бабуся ще не зовсім освоїла мобілку і хвилювалась, чи внучка її чує. — 3 тобою все гаразд?
— Так-так, усе добре!
— Добре не добре, а щось кажи! У нас тут, правда, буває поганий зв’язок! Що там Ростик, як тато, мама?
Розмова перейшла на домашні справи, знов полишивши Софійку на самоті з її страхами.
9. Заповітний день
Сьогодні о п’ятій учнів чекає новорічний карнавал. Ні, скорше навпаки: учні чекають новорічного карнавалу. Надто ж Софійка: від хвилювань цієї ночі заснула майже під ранок...
— Доню, винеси, будь ласка, сміття! — Мама не придумала, чим кращим почати святковий день!
— Але ж я в бігудях, мамо! І взагалі, мені пора вже збиратися!
— Добре, я понесу, а ти наглядай до супу! — Мама зітхнула й узялась за відро.
Суп? Софійка вже випила свою сьогоднішню норму чаю без цукру! Нині дієта має бути щонай-строгіша!
— Ти вже місяць збираєшся, а я за домашніми справами не встигаю нічого! — Мама хряпнула дверима.
Софійка засоромлено стала над каструлею. Це тільки сьогодні, тільки сьогодні! Уже з першого січня, ні — завтра вона стане чемна і слухняна! Хай мама вибачить, сама ж колись була молодою!
Десь під обід забігла Сніжана. З найтаємничішим виглядом витягла із сумочки... разок прозорого намиста з сяйливого кришталю!
— На голівку нашій русалоньці! Замість віночка! Наче водяні крапельки!
— Цяця! — потягнувся рученятами до прикраси братик.
Зворушена, Софійка стояла мовчки. Ні, у неї таки найкраща, найпроникливіша, найспівчут-ливіша тітонька в світі!
— Софусю, що то за дівчинку зустріла я нині в під’їзді? — спитала мимохідь. — Виносила сміття з бабиної Валиної квартири! Така симпатична, привітна, так чемно мовила "Добрий день"!
Нестерпно! Підліснячка і тут засвітилась.
— Це, тітонько, вона і є!
— Хто? — Сніжана завдає болю невластивим їй нерозумінням.
— Ну, новенька наша!
— Ота, що про неї?.. — вразилась тітонька. — Ніколи б не подумала! Така приємна особа! Ту я, признатись, уявляла гіршою!..
— Дякую! Умієте ви підтримати! — пожартувала крізь сльози.
— Все гаразд, Софійко, не переживай! Може, тобі варто приглянутись пильніше й навіть подружитися з такою хорошою людиною? Повір, так буде краще. Збудешся ненависті — вмить полегшає!
Сніжана поспішала, бо в когось там неправильно зрісся перелам і її викликали на пораду
як гарного фахівця. А Софійка з мамою та ще з Ростиком, який усе норовив помічникувати, взялися чаклувати над образом найвродливішої водяної царівни. Перли дуже личили, сліди на щоці замаскувати майже вдалось. Тим більше, в залі буде напівтемрява... Чомусь пригадалися вчорашні Сашкові слова про те, що вона, кахи-кахи, все одно буде найкраща, і стало ще веселіше. Бідолашний Сашко: і хворий, і в їхній школі нема ніякого свята! Прибиралась, наспівуючи і пританцьовуючи.
Ліда Василівна пустила дівчат перевдягатись у біологічний кабінет.
— Скелета мені не чіпайте! — заклопотано покульгала кудись у вчительську.
Всі засміялись, бо зараз навіть популярний серед шкільної братії багатостраждальний скелет цікавив їх щонайменше!
Ірці дуже личив костюм Тома Сойєра-Гавроша, чи точніше, Гаврошки. Намальовані веснянки, стильний картуз, коротенькі штанці... Все це, звісно, гарно, але куди Гаврошам до Русалоньки!
— Ого-о-о!!! — захоплено протягли дівчата, коли Софійка вбралась у синю сукню. — Від цього, як його, Кардена? Чи від Армані?
— Від мами Тані! — засміялася вдячно. — Хоч і за їхніми взірцями!
— Тетяна Іванівна могла б зробити гарну кар’єру стиліста-модельєра, якби не пішла у вчительки!
Загальний захват було перекрито нікчемним Завадчуччиним питанням: це, мовляв, Софійка вже одягла костюм чи ще не скинула нічної сорочки?
Софійка збиралась було сказати щось про вкорочені під Гавроша татові сімейні труси, але дівчата раптом аж завищали від захвату, повернувшись у інший бік. Це сукню вдягла Росяниця.
— Вау! Ти справжня русалка!!!
— Дякую, ви теж усі чарівні! — скромно опустила очі Рося. А довкола забігали зайчики від її сріблястої сукні.
— Де дістала? — заздро світили очима дівчата.
— Аж нецікаво казати: пошила самотужки. Може, дещо й не так... — ще скромніше затріпотіла віями Росава.
— Вау! — ще раз видихнули семикласниці.
Мужньо проковтнула побачене й почуте. Що ж,
може, Софійчина сукня тепер і не найліпша... І її талія тепер не найтонша, але... Але в неї ще є фантастичні львівські черевички!
Розкрила блискучу коробку— о жах!— там красувався... тільки правий!!!
Порилась у пакеті, позазирала під парти, понишпорила на підвіконнях, поміж вазонами і навіть поза багатостраждальним подряпайим-замацаним скелетом... Ростик! Так і знала, що той опецьок утне якусь шкоду! Нічого, добре, що є мобілка — зателефонує коханій мамі! А мама, як у тій пісні, завжди готова пере дати рідній дитині "горобчиком хліба, синичкою солі"! Тільки хай швидко, бо карнавал за п'ятнадцять хвилин!
Тим часом розчесала новостворені пишні кучері й поклала на них Сніжанині перли.
Дівчата вже роззявили роти, щоб захоплено ахнути. Аж тут...
Рося спершу розпустила своє безмежно довге й запаморочливо темне, з зеленуватим полиском волосся.
— Чим фарбуєш? — не втрималась навіть Ірка. Та Рося вже постала перед усіма у вінку з водяних лілей! Софійчиних лілей!!!
— Живі? — аж стишили голоси дівчата. Несміливо простягали руки, але так і не зважувалися торкнутись такої неземної краси. — Навіть з росою!
Роса й справді аж здригалася на пелюстках, немов щойно витягнених з води.
— І тут вас розчарую: колір волосся натуральний. А квіти, на жаль, штучні. — Новенька закріплювала вінка замаскованим гребенем. — Але справді дуже тонка робота! Дівчатонька, чи ви не масте на кого дивитись? То заглядайте у дзеркало: ви ж сьогодні всі принцеси! А в Софійки, погляньте, які перли!