Міський префект використовував як шпигунів не лише вільних людей, а й рабів сенаторів та інших відомих людей. Євдемоній вважав, що знає все, але сьогодні відчував марність своїх знань. Він боявся Візантії.
Хвала Христу, базилевс знає, що чинить! Підвладність волі Юстиніана давала Євдемонію відчуття блаженства, в його присутності зникали сумніви, все ставало простим. Побоювання долали префекта тільки далеко від Юстиніана.
Хоч злий вітер не втихав, похмурий ранок змінився світлим днем. Шум міста заглушив тривожний рокіт хвиль. Про море ніхто не думав. Купці завершили свої плавання до настання місяця бур, і нечасті зимові зв'язки підтримувалися тільки побіля берегів. Улітку синій, взимку Євксін-ський Понт ставав для подорожан чорним морем.
Візантійці сприймали зиму як неминучу, але коротку неприємність. Річки й рівчаки не замерзали, і не щодня заморозки грудневих і січневих днів могли затягти калюжі крихким склом тонкого, наче папірус, льоду. Дуб і лавр
8 в. і ванов 225
зберігали зелень, зеленіла і трава. В ясні дні сонце пригрівало настільки, що можна було скинути шубу.
В неділю, що йде за днем свята хрещення Христа, населення Візантії звикло до особливо цікавих видовищ на іподромі. Сьогодні кам'яні лави-трибуни прийняли понад десять міріадів людей. Перед початком служителі венетів, яких можна було впізнати за синіми хітонами, і служителі прасинів — у зелених — прогулювали на арені коней. Шанувальники перегонів, як завжди, вигукували клички улюбленців:
— Гунн, Красунчик, Дикий, Меркурій, Чудесна...
Було прохолодно, і глядачі куталися в що хто міг. Для заможніших килікійські кози дали білі шкури і білі тканини, бідніші вдовольнялися сукном із жовто-коричневої непромитої шерсті. Виднілися і сарацинські сукна, такі ж чорні, як шатра кочівних аравітян. Єгипет надсилав пухнасту вату госсіпія, теплим шаром якої підбивали матерію, зіткану з ниток коноплі, льону і того ж самого госсіпія. Поширені були короткі шуби з рябих шкур лошат і телят, коричневі накидки з оленячих, руді лисячі, жовті із шкур корсака, кошлаті овечі — всі завезені із слов'янських земель.
Ганчір'я закривало заклепані ошийники. Досвідчене око визначало рабів за міцно обв'язаними головами — так ховали роботу хазяйської бритви, яка виголювала половину волосся чи спереду назад, чи впоперек, чи навскоси. Дехто з вельмож брав із собою рабів для обслуги.
Вищі сановники могли отримати насолоду від видовища ігор з даху кафізми, а народ міг бути ощасливлений спогляданням сановників, які здавалися бюстами, розставленими на обводі даху
На третьому поверсі зовнішньої стіни кафізми виступав мармуровий горельєф старця в лежачому положенні з веслом у руці. Для підданих ця подоба язичницького Нептуна знаменувала владу базилевса над морями. А всередині дуже зручно влаштовувався префект міста — чудовий пункт для спостереження. Місця вистачало і для писця, який встигав занотовувати потрібне для пам'яті сановника.
Завчасу попереджений, Євдемоній зустрів базилевса внизу сходів, що вели через усі поверхи кафізми. Виконуючи палатійський ритуал, префект упав на коліна і, спритно торкнувшись ноги базилевса, встиг її поцілувати, зовсім не завадивши рухові Найвеличнішого.
Складному етикетові вчилися в кращих мімів і акроба-
тів. Віддати належне базилевсу чи базилисі, коли вони були в спокої на місці, не становило ніякої складності. Найнеотесаніший провінціал навчався цього за шість-сім двогодинних уроків. А от вітати базилевса на ходу при всьому бажанні міг навчитися не кожен. Незграбні опинялися між Скіллою та Харібдою: промахнутися чи, що вже майже злочин, завадити Божественному зробити крок! Тому люди, в собі непевні, ховалися і намагалися наблизитися до Володаря імперії в зручнішу мить.
Розігнувшись, Євдемоній пішов слідом за базилевсом крученими сходами, відстаючи на одну приступку. Юстиніан опирався на плече префекта, а той, виставивши по-черепашому голову, тихо доповідав про вранішні та нічні події. Вихованець римсько-грецької культури, Євдемоній мав дар коротко висловлюватись. На тридцять третій сходинці префект устиг завершити:
— Якщо Твоя Божественність забажає, вона випустить двох. Твій раб тобі знову їх зловить.
Відчувши, що Юстиніан перестав спиратися на його плече, Євдемоній, скоряючись безсловесному повелінню свого божества, відстав. Він усе ж зважився дати пораду, бо над ним не тяжів погляд базилевса. Та навіть так, збоку, він не посмів натякнути, що бажано змастити салом хлібної подачки огрубілі губи підданих.
Він не розкаювався. Дотикання базилевса, хвилина спілкування з базилевсом зняли заклопотаність і погані передчуття.
Порожні очні заглибини сліпого бога Теплих морів і вигадливо прорізані прощілини в кучерях поступили на службу префекту.
Цього сонячного, але холодного дня вознесіння Юстиніана на кафізму сподіялося в хмарі хутра горностаїв, шкурки яких привозили купці з північного берега Євксінського Понту. Поверх горностаїв була накинута порфира, складки якої, після того як Юстиніан возсів, розправили невидимі для підданих руки.
Явлення влади було зустрінуте недовгим відгомоном голосів. З хвилину, наче в пташарні, яку огортає сон, то там, то там ще чулися викрики, після того незчисленне вселюддя стишилося. Заплющивши очі, можна було вважати себе в пустелі. Євдемоній здригнувся. Що це? Жодного вітання! Але ж крім підданих, які виказали своє невдоволення, понад тисяча тільки його агентів було на трибунах.
8*
227
Скільки там було шпигунів Іоанна Каппадокійця, Трибоні-ана, Кол оподія і базилиси Феодори? Он хтось встає. Ні, його хапають, він зникає.
Юстиніан любив коней, і стайнича прислуга змушувала скакунів виробляти на арені красиві і складні фігури. Чи дивився Божественний на арену, Євдемоній не знав. Але трибуни дивилися тільки на кафізму.
Від лівих до кафізми трибун, які належали прасинам, відокремилося десятків зо два людей із зеленими бантами і поясами. З трибун венетів теж підвелася група людей, в синіх кольорах. Прохачі йшли до кафізми в низькому поклоні, з опущеними головами, горблячи спини — не можна було б докорити підданим у зухвальстві.