У спафаріїв уже не стало чим розважатися. Купа заколотників ще чинила опір, зачепившись за Мілій. Герули гнали юрбу до початку Меси, вздовж розваль лазень Зевк-сиппа. Спафарії побігли до Палатія саженними стрибками. Останнє, що помітив Арсак,— комес Філемут не зрозумів, що треба було загнати заколотників у пастку іподрому, де вони пропали б, як кури. Як сказати базилевсу про помилку герула і насолити новому патрикію?
Спафарії пробігли через сад Халке. Солдати Рикіли Павла, майже так само розкішно одягнуті, як спафарії, бездіяльно витоптували траву, прибиту паморозками.
Вартові відступились перед спафаріями. В дворі Арсак врешті додумався, як діяти. Він побоювався Юстиніана, який не любив надто розумних. Базилевсу він доповість тільки про побачене. Потім Нарзесу розкаже про Філему-та. У промахові винен і хитрий Мунд. Скарбник любить військову справу і розуміється на ній. Нарзес краще за самого Арсака нашкодить обом начальникам. Готи поживились церковним добром. Сказати Нарзесу? Звичайно, Скарбничий, простежуючи шлях кожного фунта золота, не забуває помічників. Євнух щедрий, як справжній муж.
Всередині базиліку Софії розділяли вздовж чотири ряди колон. Колони двох внутрішніх рядів так майстерно звужувались догори, що створювалося враження грандіозної висоти будівлі. Хто бажав розвіяти оману відчуття, вдивлявся, щоб розруйнувати ілюзію, в різьбу капітелій, у живопис стелі. В пору сутінків самі чисельні вогні свічок і лампад вводили в оману око сяянням без тіней.
Бічні колони були опорами для хорів, горішніх місць, закритих ґратками, та гінекея '.
В дні патріарших богослужінь в гінекеї заховувалася базилиса, і до неї святитель урочисто піднімав хрест, щоб
Г і н е к е й — приміщення для жінок.
раніше за всіх віруючих володарка невидимо, духом цілувала розп'ятого.
Обитель Церкви Правлячої, Церкви Високої... Понад два століття на неї сипались щедроти Палатія. Два кольори — багряно-червоний пурпур базилевсів і жовтий — імператорських статерів — розливалися на стінах, колонах, різьбленні, ризах ікон, полікандилах, люстрах, лампадах, решітках, балюстрадах. Тільки балки, що творили складним переплетінням опору даху, були густо-сині, під колір небес. Розсип зірок над вівтарем зображував монограму Христа і хрест, якими вони явилися імператору Костянтину Рівноапостольному у відомому видінні 1
В базиліці найманці зіткнулися з одчайдушним опором охлосу. Скільки там збилося бунтарів,— тисяча, дві, три,— залишилося відомим богу. Готи очистили храм до самого вівтаря. Підвищення перед святая святих і балюстрада, що охороняла його, дали можливість затриматись сотні чи двомстам людей. Вони відбивалися від гутів сокирами, ломаками, шпигали ножами на тичках, намагаючись дістати саморобними списами обличчя під касками.
Тут опинилися і якісь воїни в латах, із щитами і зброєю римського зразка. Можливо, це були щасливці, яким дісталася зброя розгромлених когорт одинадцятого легіону. Можливо, і самі легіонери — бунти сповнені несподіванок.
Строкато, сяк-так, та все ж озброєні, ці бунтарі вижили довше за інших; і в табунах загнаних облогами тварин найсильніші відбиваються зліше, падають останніми.
Саме тут був особливо сильний натиск готів — вони знали, чого шукають. Уламки балюстради порубали і затоптали разом із захисниками. Зачинені наглухо царські врата розбили.
У вівтарі кілька священиків, піднявши хрести з надією спинити розгул солдатів, стали ще одною розвагою для аріанських мечів. Солдати пам ятали, скільки аріанських священиків у муках загинули під час розорення аріанських храмів! Догма Арія мала своїх святих, загублених руками кафоліків. Готам нині випала випадкова, виняткова нагода. Десь тут повинна бути скарбниця Софії Премудрості, комори запасних риз, єпітрахілей, що не гнуться від золотого
1 У 312 році Костянтин, тоді язичник, переміг свого найнебезпечні-шого суперника Максенція. А значно пізніше була створена легенда, що живе й до наших днів, про явлення Костянтинові хреста в небі в ніч перед боєм.
гаптування, лампад з рубінового скла в коштовних оправах, священного начиння, пожертв віруючих і скарбниця!
Напівколо вузьких і низьких дверей з іконами апостолів на весь зріст приховувало, звичайно, входи до хранилища. Протидія твердого дерева і залізних листів розпалило захланність. Центуріон Арій звелів узяти для таранів стовпи надпрестольного балдахіна.
Варто було жити і десятки років намулювати щелепи лускою каски, варто було парити тіло під латами, до крові збивати кісточки щиколоток залізними пластинами поно-жів, щоб побачити таке!
Лише одні двері з дванадцяти обманули зазіхання золотошукачів. Гори папірусів, пергаментів і старий євнух, який засипав готів незрозумілими словами і досить зрозумілими погрозами!..
Хто ж із солдатів, навіть центуріони, навіть сам Мунд, міг зрозуміти, що євнух мав високе звання скевофілика — Хранителя актів імперії, а розкидані готами в пошуках коштовностей аркуші з печатями, оправлені в дошки книги, складені у високих шафах папіруси — все це сміття, неварте для воїна і мідного обола, несло в собі дещо набагато цінніше, ніж дурне кольорове каміння і чисте золото церковного начиння?
Тут зберігалося листування Констанція Хлора, сином якого був Костянтин, листи Галерія, Діоклетіана, Максен-ція і самого Костянтина, справи суду над старим Максимі-ном Геркулом, записки Феодосія, листування могутнього Руфіна, справжнього правителя Сходу при Аркадії, вбивці і наступника Руфіна євнуха Євтропія, Стиліхона, такого ж всесильного фаворита при імператорі Заходу Гонорії, всі справи базилиси Пульхерії, акти і записи, що відкривали таємниці переможця Атілли Аеція і причини загибелі самого Аеція.
В пальмових скриньках можна було знайти таємні донесення таємних послів і надзвичайно таємні доповіді явних посланників, які виявляють, що мета послів дуже часто буває іншою, ніж оголошена в іменних указах. Донесення про повстання самарян, і іудеїв, і африканських військ. Записи допитів, відомості про чисельність повсталих, точні відомості про підспудні наміри деяких рабів у Лівії покінчити з владою імперії. Акти вселенських соборів, оригінали запису ухвал отців церкви, згодом змінені з волі бази-левсів, осудження єресіархів, дослідження з метою зарахування до лику святих.